ШІ допомагає вчитися чи відучує думати: що вперше показала PISA-2025

Штучний інтелект уже став звичайним навчальним інструментом підлітків. В Україні ним користуються навіть активніше, ніж у середньому в країнах OECD. Але результати PISA-2025 показали парадокс: учні, які доручають ШІ конкретні навчальні завдання, часто мають нижчі результати. Водночас ті, кого в школі навчили критично оцінювати відповіді ШІ, можуть отримувати від технології користь.

Ще кілька років тому школи сперечалися, чи дозволяти учням користуватися ChatGPT. Тепер це питання значною мірою втратило сенс.

Діти вже ним користуються.

За результатами PISA-2025, 46% 15-річних у країнах OECD використовують чатботи зі штучним інтелектом для навчання щонайменше раз на тиждень.

В Україні таких учнів ще більше – 54%.

Загалом близько 79% українських учасників PISA повідомили, що принаймні іноді використовують ШІ-чатботи, щоб допомогти собі в навчанні. За загальним індексом використання ШІ для шкільних завдань Україна посіла дев'яте місце серед 82 країн та економік, для яких OECD наводить цей показник.

Тобто ШІ вже не експеримент і не новинка. Для значної частини сучасних підлітків це така сама частина навчального середовища, як пошуковик чи смартфон.

І PISA-2025 вперше дозволяє побачити, що відбувається далі.

Діти вже віддають ШІ частину своєї навчальної роботи

PISA запитувала підлітків не просто про те, чи користуються вони штучним інтелектом.

Дослідників цікавило, що саме діти йому доручають. Серед запропонованих варіантів були:

• скорочення та переказ тексту, який потрібно прочитати;

• попередній пошук інформації з нової теми;

• створення тексту для письмових завдань;

• використання чатбота загалом для допомоги в навчанні.

І саме тут результати стають особливо цікавими. Виявилося, що зв'язок між ШІ та успішністю залежить від способу його використання.

Учні, які не доручають ШІ виконувати завдання, часто мають кращі результати

На перший погляд, висновок PISA звучить як аргумент для прихильників заборони ChatGPT.

У середньому в країнах OECD школярі, які не використовували ШІ для конкретних навчальних завдань – наприклад, щоб скоротити текст, провести попереднє дослідження чи написати письмову роботу, – демонстрували вищі результати з природничих наук, ніж ті, хто ним користувався.

Різниця становила близько 20 балів PISA.

OECD порівнює такий розрив приблизно з одним роком навчання.

Але тут є принципово важливе застереження.

PISA не доводить, що саме використання ChatGPT спричинило нижчі результати.

Можливий і зворотний зв'язок: учні, яким складніше навчатися самостійно, частіше звертаються до ШІ по допомогу.

Тому висновок "ChatGPT робить дітей дурнішими" з цих даних зробити не можна.

Проте вони ставлять перед школою значно цікавіше питання: що відбувається з навчанням, коли інтелектуальну роботу, яку мав виконати учень, виконує машина?

Є різниця між "зроби за мене" і "допоможи мені зрозуміти"

І ось тут PISA виявила дуже важливу закономірність.

Коли дослідники аналізували загальне використання ШІ для допомоги в навчанні, картина була іншою.

Учні, які користувалися ШІ приблизно щотижня, у середньому демонстрували результати, подібні до тих, хто взагалі ним не користувався.

Натомість часте – майже щоденне – використання ШІ було пов'язане з нижчими результатами.

Схожу картину OECD побачила і для окремих завдань. Наприклад, підлітки, які використовували ШІ для скорочення текстів або попереднього дослідження теми помірно – приблизно від одного разу на місяць до двох разів на тиждень, – мали кращі результати, ніж ті, хто робив це дуже рідко або майже щодня.

Тобто питання може полягати не в самому ШІ, а в тому, яку частину мислення ми йому передаємо.

Є велика різниця між запитами: "Напиши мені есе про глобальне потепління".

і "Я написав цей аргумент. Знайди в ньому слабкі місця і постав мені три запитання, які допоможуть його покращити".

У першому випадку машина виконує навчальну роботу.

У другому – допомагає виконати її самому учневі.

Найцікавіший результат PISA: ШІ треба не забороняти, а вчити перевіряти

PISA-2025 містить ще один показник, який може виявитися важливішим за саму частоту використання ChatGPT.

Підлітків запитали, чи доводилося їм на уроках оцінювати якість інформації, створеної штучним інтелектом.

У середньому в OECD про такий досвід повідомили близько 63% школярів.

В Україні – майже 78%.

Це один із найвищих показників серед учасників дослідження.

А далі OECD виявила цікаву закономірність.

Серед школярів, які регулярно використовують ШІ для навчання, ті, кого в школі вчили оцінювати якість AI-згенерованої інформації, демонстрували дещо кращі результати з природничих наук, ніж учні, які не користувалися ШІ або використовували його рідше.

Це ще не доказ причинно-наслідкового зв'язку. Але сигнал для освіти дуже важливий.

Сам доступ до ChatGPT не покращує навчання.

Важливим може бути інше – навчити дитину працювати з ним критично.

Навичка майбутнього – не написати промпт, а не повірити першій відповіді

Останні кілька років багато говорять про промптинг як нову грамотність. Але результати PISA підказують, що важливішою може виявитися зовсім інша навичка. Не вміння отримати від ШІ відповідь. А вміння зрозуміти, чи варто їй довіряти.

Звідки взялася ця інформація?

Чи існує наведене дослідження?

Чи правильно інтерпретовані дані?

Чи немає в аргументації логічної помилки?

Що відповість інше надійне джерело?

Чого не врахував алгоритм?

У світі до ChatGPT ці запитання були важливою частиною інформаційної грамотності. У світі генеративного ШІ вони стають базовою навчальною компетентністю.

І тут виникає ще одна проблема – нова цифрова нерівність

Здавалося б, безкоштовний чатбот мав би зробити якісну допомогу доступнішою для всіх дітей.

Але PISA побачила ризик нового розриву.

Можливості навчитися критично працювати зі штучним інтелектом розподілені нерівномірно. Учні з більш соціально-економічно благополучних родин частіше повідомляють, що в школі їх навчають оцінювати інформацію, створену ШІ.

Водночас серед тих, хто взагалі не користується ШІ для шкільної роботи, більше соціально-економічно вразливих учнів.

Причинами можуть бути різний доступ до пристроїв, стабільного інтернету, платних AI-сервісів і різні можливості самих шкіл.

Тож може виникнути новий вид освітньої нерівності.

Одні діти використовуватимуть ШІ як персонального тьютора: ставитимуть запитання, перевірятимуть гіпотези, проситимуть пояснити помилки, тренуватимуться й аналізуватимуть відповіді.

Інші – просто копіюватимуть готовий текст.

А ще частина дітей матиме значно менший доступ до цих технологій та навичок роботи з ними.

Формально всі вони "користуються ШІ". Але освітній ефект буде зовсім різним.

Школі доведеться змінювати самі завдання

Є ще один висновок, який прямо не вимірює PISA, але який логічно випливає з отриманих результатів.

Якщо домашнє завдання можна повністю виконати одним запитом до ChatGPT, проблема може бути не лише в учневі.

Можливо, варто переглянути саме завдання.

"Напиши реферат про фотосинтез" у 2026 році перевіряє вже не зовсім те, що перевіряло десять років тому.

Натомість можна попросити:

• порівняти дві відповіді ШІ й знайти помилки;
• перевірити три твердження за надійними джерелами;
• попросити чатбот пояснити явище, а потім знайти слабкі місця пояснення;
• створити власну відповідь і використати ШІ як опонента;
• показати не лише кінцевий текст, а й хід роботи над ним.

Тоді штучний інтелект перестає бути машиною для виробництва домашніх завдань і стає матеріалом для мислення.

А що робити батькам

Заборонити дитині ChatGPT удома практично означає заборонити один із інструментів, з якими вона майже напевно працюватиме в університеті та майбутній професії.

Але й позиція "нехай користується, головне – результат" теж має очевидний ризик.

Найкорисніше запитання батьків сьогодні може звучати не:

"Ти це сам написав чи ChatGPT?"

А:

"Що саме тут зробив ти, а що зробив ШІ?"

А далі:

"Що нового ти зрозумів?"

"Що в його відповіді перевірив?"

"Де він міг помилитися?"

"Чи зміг би ти тепер пояснити це без ChatGPT?"

Останнє запитання, мабуть, найважливіше.

Бо якщо після двадцяти хвилин роботи зі штучним інтелектом дитина знає більше, ніж знала до цього, – технологія допомогла їй навчитися.

Не заборонити ШІ, а залишити мислення дитині

Директор з питань освіти та навичок OECD Андреас Шляйхер, коментуючи результати PISA-2025, звернув увагу на просту річ: навчання потребує зусиль.

ШІ надзвичайно добре вміє ці зусилля економити. І саме тут проходить межа між його користю та ризиком.

Калькулятор не скасував математику. Пошуковики не скасували необхідності знати. Так само ChatGPT навряд чи скасує навчання.

Але він змушує нас заново визначити, яку роботу під час навчання обов'язково має виконати мозок самої дитини.

PISA-2025 поки не дає остаточної відповіді, як штучний інтелект змінить освіту. Для цього ще надто рано.

Але перший великий сигнал уже є.

Питання більше не в тому, чи дозволяти дітям користуватися ШІ.

Питання в тому, чи навчимо ми їх думати разом із ним – замість того, щоб дозволити йому думати замість них.

Читайте також

Які прогнози Future of Jobs Report 2025 уже справджуються і що це означає для української освіти

ШІ, який завжди погоджується: чому це турбує науковців більше, ніж його галюцинації

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram