Нещодавно мені довелося брати участь у міжнародному форумі “Креативна Україна”. Як зазначили організатори, подія покликана “сприяти співпраці між органами влади та різними секторами суспільства і економіки, а також публічно-приватному співробітництву щодо розробки публічної політики підтримки культурних та креативних індустрій (ККІ) на національному та регіональному рівнях”.
Чому важлива креативність загалом та індустрії, що базуються на використанні креативності або ж нестандартного мислення?
Основних причин кілька. Нижче – декотрі з них.
1. Креативність є джерелом інновацій як для традиційних, так і нових індустрій.
Загалом це сприяє формуванню конкурентоспроможної економіки.
2. Креативний сектор створює високу додану вартість та так званий мультиплікативний ефект.
Скажімо, за даними експертів проекту ЄС “Підтримка та впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС”, середній мультиплікатор інвестицій у культурні індустрії по ЄС має значення 1,7, з урахуванням spill-over ефектів може досягти 3-3,5, а у Великобританії – до 7, (тобто на 1 вкладений фунт генерується до 7 фунтів національного валового продукту).
3. Потенціал зростання.
Культурні та креативні індустрії мають найвищий потенціал зростання, порівняно з іншими секторами. Скажімо, в ЄС відповідна динаміка склала 58% і є найвищою, порівняно з іншими галузями.
4. Самозайнятість.
Нові індустрії, засновані на креативності та використанні індивідуальних талантів, мають менший, порівняно з іншими сферами, поріг виходу на ринок. В ЄС у креативному секторі зайняті понад 8 мільйонів осіб та працюють 1,3 мільйона компаній, більшість з яких – малі та мікро-підприємства.
5. Адаптивність.
В умовах фінансових криз малі креативні підприємства є більш гнучкими, порівняно з традиційними сировинними та вертикально інтегрованими.
6. Людський розвиток.
Цей сектор сприяє інтелектуальному розвитку та творчо прокачує людей, які в ньому задіяні, адже спонукає постійно навчатися, вдосконалюватися, винаходити нові способи розв’язання проблем. Відтак кожна інвестиція, спрямована в креативний бізнес, є інвестицією в людину і суспільство.
7. Горизонтальна співпраця та соціальні інновації.
Сектор сприяє мобільності людей, утворенню мереж, зростанню емпатії, оскільки розуміння реальних потреб клієнта та спроможність оперативно на них відреагувати є одним із чинників успіху в креативному підприємництві.
В Україні креативні індустрії (про економіку ще зарано говорити) довгий час залишалися чимось нішевим і мало помітним для власників бізнесів, медіа та й соціуму в цілому. Ситуація поступово змінювалася впродовж останніх трьох років.
І ось нарешті – прецедент, коли на публічному подіумі в Україні зібралися представники Мінкультури, Мінекономрозвитку, Мінрегіонбуду, експерти й лідери масштабних ініціатив з 16 європейських країн.
Разом із тим, у такому представницькому форматі відчутно бракувало освітян.
Адже якщо ми говоримо про те, що за креативним підприємництвом – майбутнє, особливо в добу четвертої промислової революції, яка перекроює ринок праці на користь роботів і нейромереж, – то цей меседж варто донести сьогоднішнім учням та студентам.
Крім того, у дискусіях також звучало багато тез про створення ланцюжків доданої вартості, міжсекторальність і ефект соціальних інновацій. Так, урбаністика і перетворення публічних просторів міст є дуже своєчасною і потрібною точкою докладання зусиль – але без залучення молоді всі нові ревіталізовані майданчики залишаться, зрештою, декораціями.
На мою думку, саме інтервенція в освітню сферу стане для креативного класу моментом істини та іспитом на спроможність впливати на формування порядку денного в національному масштабі.
І саме тепер – дуже слушний момент для формування альянсів агентів змін в освіті та представників креативного сектору.
Адже з вересня-2017 маємо новий закон “Про освіту”, що закладає правові підстави для інтеграції формальної та неформальної освіти. А з вересня 2018 року в усіх школах країни розпочнеться навчання за моделлю Нової української школи, де одним з ключових компонентів є сучасне освітнє середовище, що передбачає перегляд зміни фізичного, просторово-предметного оточення, програм та засобів навчання.
Найкращі приклади якісного освітнього середовища на сьогодні можна знайти в Данії Фінляндії та Швеції і почасти в США.
Скажімо, у Фінляндії навіть у невеликих містечках і селах школи виглядають як сучасні і водночас дуже людяні й привітні будівлі, в яких комфортно і безпечно навчатися. А найкращі архітектурні компанії змагаються за право спроектувати ці будівлі. До складання технічного завдання директори фінських шкіл, як правило, залучають учнів – а отже побажання враховуються на найперших етапах створення простору.
Одне з найрадикальніших рішень щодо шкільного простору втілено в Данії під час будівництва гімназії Орестад у Копенгагені, що спроектована дизайнерською компанією 3XN Arkitekter. Споруда являє собою величезний відкритий простір, де завдяки мобільним перегородкам студенти можуть займатися групами й індивідуально. Цей проект отримав нагороду “Найкраща будівля в Скандинавії 2007”.
Фото: u-f-l.net
Фахівці відзначають високу успішність і креативність підлітків, які тут навчаються. Директор Алан Андерсен пояснює: “Гімназія унікальна саме завдяки концепції єдиного простору, а також особливою програмою, в якій істотна роль відводиться новим технологіям.
Структура будівлі підштовхує вчителя до відходу від традиційної моделі викладання. Він не може тут просто стояти перед класом, зачитуючи інформацію. У такій особливій будівлі й викладання має бути особливим”.
Втім, у Данії є приклади шкіл, будівлі яких були пристосовані до нових вимог і стандартів шляхом переосмислення і трансформації наявних приміщень.
Одним з таких прикладів є Школа Ordrup School в Гентофте. Проект був розроблений Rosan Bosch у співпраці з Rune Fjord (колишній Bosch & Fjord). Вони відхилили традиційне розуміння виду школи й замість цього створили різноманітні класи, де легко вчитися мислити креативно.
Фото: rosanbosch.com
Тут теж як учні, так і педагоги були залучені до процесу редизайну, адже найбільше в цьому закладі цінуються особистість та її формування. На початку роботи над проектом вони отримали блокноти жовтого і рожевого кольорів. Відривними листочками вони відзначали свої улюблені місця, а через те, що кожен сприймає простір по-своєму, цей варіант був ідеальним для пошуку “золотої середини”.
Ця ж компанія спроектувала понад 30 шкіл у Швеції на замовлення благодійної шкільної організації Vittra. Одна з цих шкіл – Vittra Telefonplan – розташована в Стокгольмі. Під час проектуваннія були враховані результати психологічних досліджень щодо впливу конфігурацій простору та пластики інтер’єрів на результати навчання.
Відтак проектувальниками розроблено обладнання, що дозволяло дитині самостійно вибрати собі місце, відповідно до індивідуальних особливостей, і одночасно працювати в групах.
Фото: rosanbosch.com
“Поєднання форм в інтер’єрі вийшло вдалим: сувора геометрія архітектури чудово поєднується з біонічними формами обладнання. Великі відкриті простори мають зони для навчання, відпочинку, розваг і спортивних занять. Кожна зона має свій унікальний дизайн і організована максимально зручно та ергономічно, так що зона для відпочинку може служити і зоною для навчання”, – зазначають у своєму дослідженні щодо формотворення навчальних закладів Гнатюк та Кучеренко.
В окремих українських школах адміністрація навчальних закладів та педагогів самотужки наважуються на олюдення навчального середовища.
У київській Гімназії східних мов встановлено зручні дивани і столи для старшокласників, шафки для їхніх речей та намальовано мотиваційні речення на стінах різними мовами. На підлозі перед диванами видніється смуга з написом “Приватна лаунж-зона 10-В” та наліпка “Не сиди просто так, думай про щось”.
Фото: УП Життя
Однак це переважно косметичні втручання.
Для істотних змін потрібно залучення фахових дизайнерів, архітекторів, художників. Звісно, це потребує коштів. Але нерідко виходить так, що кошти є (або в місцевому бюджеті, або у Фонді регіонального розвитку, або в міжнародних донорів), але бракує саме переконливого проекту. Для того, щоби подібні ініціативи з’явилися і отримали підтримку, часто потрібно виходити за межі звичних уявлень про школу.
Для невеликих міст і містечок актуальною є модель школи як соціально-культурного хабу, де можуть відбуватися тренінги для дорослих.
До речі, така модель успішно працює у Фінляндії. Вважається, що коли вже ці споруди зведені за кошти платників податків, то й мають сповна використовуватися саме для потреб громади.
Втім, щоби “десантуватися” за межі звичних стереотипів – так само потрібне креативне мислення.
Отже, питання за тим, де саме відбудеться “зустріч на Ельбі” креативного класу та освітян-новаторів, і чи зможуть вони вибудувати спільну стратегію.
Хтозна, можливо, саме від цього залежить майбутнє не лише руху Нової української школи, молодого і зеленого креативного класу України, – але й цілої країни.