Скандал щодо "мовної" статті 7 закону "Про освіту" якщо не вщухає, то принаймні поставлений на паузу.
Зараз усі зацікавлені сторони як всередині України, так і за її межами чекають на рішення Венеційської комісії, на експертизу якої було надіслано текст статті.
Зацікавлених сторін виявилося чимало.
За інформацією Міносвіти, в Україні 735 шкіл, в яких навчають мовами нацменшин. З них у 581 школі навчання ведеться російською мовою, в 75 – румунською, 71 – угорською. Також в Україні 5 шкіл із польською мовою навчання та 3 – з молдовською.
Крім того, є ще 610 шкіл із окремими класами з навчанням мовами нацменшин.
Загалом мовами меншин навчається 400 тисяч учнів, що становить майже 10% усіх українських школярів.
За ті два місяці, що пройшли з моменту ухвалення закону, Міністерство освіти й науки постійно зустрічалося з представниками нацменшин, вивчало ситуацію на місцях і домовлялося з закордонними партнерами про імплементацію мовної статті закону.
В результаті, з Польщею було підписано декларацію щодо логіки імплементації статті 7. Болгарія вирішила долучитисядо роботи над підручниками, програмами та підготовкою вчителів для шкіл, де вивчають болгарську.
І навіть представники Угорщини, яка налаштована найбільш категорично й кричала про "ніж у спину", домовилися спільно з українськими освітянами напрацювати документи стосовно імплементації статті й висловили розуміння позиції України щодо необхідності володіння державною мовою всіма громадянами. Щоправда, не змінюючи своєї політичної позиціїщодо мовного питання.
30-31 жовтня в Україні перебували експерти Венеційської комісії, які також зустрічалися з представниками нацменшин, МЗС, МОН та народними депутатами.
Основні ідеї, що звучали з боку МОН у всіх цих переговорах – що зміни впроваджуватимуться поступово і з урахуванням особливостей кожної меншини, що не варто лякатися тексту статті, а потрібно домовлятися про те, як вона буде імплементуватися.
Тому "Українська правда. Життя" попросила міністра освіти й науки Лілію Гриневичпрояснити, як саме в міністерстві бачать і мають намір впроваджувати сформульовані в законі зміни.
У законі право нацменшин на навчання рідною мовою записано так:
"Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини".
Тобто лише "поряд із державною мовою" і лише під час дошкільної та початкової освіти.
Виняток зроблений для корінних народів України (за великим рахунком, йдеться лише про кримських татар), яким дозволяється навчання рідною мовою, поряд із державною, також у середній і старшій школі.
При цьому і нацменшинам, і корінним народам гарантується право на вивчення рідної мови в закладах середньої освіти. Але вивчення мови і навчання нею – це різні речі.
Закон передбачає "перехідний період" до 2020 року, протягом якого кількість предметів у школах нацменшин, що вивчаються українською мовою, має поступово збільшуватися:
Російськомовні школи за три роки мають перейти на викладання всіх предметів, крім російської мови, українською вже з 5 класу. Фото yaviki/Depositphotos
"Особи, які належать до корінних народів, національних меншин України і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2020 року продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності цим Законом, з поступовим збільшенням кількості навчальних предметів, що вивчаються українською мовою".
Здавалося б, із таким формулюванням усі школи нацменшин мали б за три роки перейти на викладання всіх предметів, крім мови самої меншини, українською вже з 5 класу.
Однак на практиці це стосуватиметься лише російськомовних шкіл.
Справа в тому, що стаття 7 має ще пункт 4, який і став тим "рятівним колом", що дало можливість МОН трохи залагодити міжнародний скандал.
Цей пункт звучить так: "У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу".
А офіційні мови Євросоюзу – це і угорська, і румунська, і польська, й болгарська, і ще 20 інших.
Поняття "одна або декілька дисциплін" у Міносвіти трактують досить широко.
Згідно з останніми заявами міністра, в останніх класах таких шкіл із викладанням офіційними мовами ЄС близько 60% предметів має викладатися українською мовою, а інші – мовою меншини.
І навіть до цього співвідношення йтимуть дуже поступово.
Лілія Гриневич пояснила "Українській правді. Життя", чому для російськомовних шкіл та шкіл з навчаннями офіційними мовами ЄС застосовується такий різний підхід.
"Підходи до впровадження статті 7 ґрунтуються на педагогічному, а не політичному підході. А педагогічний підхід полягає в тому, що представники різних меншин в різний спосіб вивчають українську мову", – говорить міністр.
Лілія Гриневич пояснила, чому для російськомовних шкіл та шкіл з навчаннями офіційними мовами ЄС застосовується такий різний підхід. Фото Дмитра Ларіна/УП
За її словами, в Україні будуть застосовуватися всі три моделі, які працюють у Європейському Союзі для шкіл з мовами нацменшин.
Перша модель – коли школи або класи нацменшин можуть всі предмети вивчати своєю мовою.
Таке право передбачено для шкіл з навчанням мовами корінних народів, наприклад, кримськотатарської.
Зараз в Україні немає шкіл із кримськотатарською мовою навчання. За словами Гриневич, це пов'язано з тим, що після анексії Криму кримські татари, які виїхали на материкову Україну, розсіяні по її території. Однак для них планують створювати класи з кримськотатарською мовою навчання в межах українських шкіл.
"Чому їм надано право навчатися своєю мовою? По-перше, вони перебувають в україномовному або російськомовному середовищі, і їм необхідно мати достатньо часу, щоб вживати у школі свою рідну мову.
По-друге, немає жодної держави, яка могла б розвивати їхню мову. Україна є єдиною країною, яка має розвивати термінологічний апарат цієї мови. І ми це мусимо робити, власне, через різні предмети і розвиток різних галузей знань", – пояснює міністр.
На питання, чи не виникне потім у кримських татар складнощів зі вступом до українських вузів і пошуком роботи, Гриневич відповідає:
"Це є можливість, яку вони будуть або не будуть використовувати. Все наше спілкування з кримськими татарами до цього часу свідчить про те, що вони дуже зацікавлені у вивченні української мови і у вивченні частини предметів українською мовою".
Міністр додає, що в Україні немає проблеми інтеграції в суспільство кримських татар і немає гомогенної території, де розмовляють тільки кримськотатарською мовою.
Друга модель, яка пропонується законом і МОН, – це запровадження частини предметів українською мовою, а частини предметів рідною мовою меншин.
Це стосується мов національних меншин Європейського Союзу.
Щодо мов національних меншин Європейського Союзу, то частина предметів може викладатися ними. Фото maxxyustas/Depositphotos
Причому, за словами міністра, тут теж буде різниця між мовами слов'янської мовної групи та іншими у строках впровадження викладання предметів українською мовою.
Вона пояснює, що, наприклад, румунським або угорським дітям потрібно більше часу на опанування української мови, ніж польським або болгарським. Хоча і ті, й інші в кінці школи мають вільно володіти українською.
Адже, за даними Українського центру оцінювання якості освіти, 62% випускників шкіл, які належать до угорської меншини, не склали ЗНО з української мови та літератури. Серед представників румунської меншини таких 55%.
"Польські й болгарські школи, інші школи меншин слов'янської групи вже мають частину предметів українською мовою. І для них не буде проблем в імплементації цієї статті. Вони просто поступово збільшуватимуть кількість предметів, які вивчаються українською мовою", - зазначає Гриневич.
Але у школах з угорською та румунською мовами навчання, які належать до іншої мовної групи, перехід до вивчення частини предметів українською буде значно більш поступовим.
"Якщо діти в угорських школах не вчили предметів українською мовою взагалі, а вчили тільки українську як предмет, чи можете ви зараз у 5 класі, та навіть у 8 класі, раптом почати вивчати математику українською мовою?
Це означає, що вони не знатимуть ані української мови, ані математики", – пояснює міністр.
За її словами, в цих школах потрібно основний акцент зробити на вивченні української мови.
Після цього впроваджуватиметься двомовне навчання, коли предмет викладається і мовою меншини, і українською мовою, що теж практикується у країнах Євросоюзу.
І поступово почнуть впроваджуватися окремі предмети, що викладаються лише українською.
"Тоді представники цих меншин побачать, що це приносить користь їхнім дітям, а не навпаки. І тоді вони не будуть протестувати.
Зараз вони протестують, бо хвилюються, що їхні діти від цього стануть ще більш неуспішними. Вони не розуміють поступовості запровадження і знають одне, що якщо зараз їхню дитину повністю переключити на україномовне навчання, вона не буде успішною", – говорить Гриневич.
Лілія Гриневич: "Представники цих меншин зараз протестують, бо хвилюються, що їхні діти від цього стануть ще більш неуспішними. Вони не розуміють поступовості запровадження" Фото Дмитра Ларіна/УП
І третя модель, яку планують застосувати в російськомовних школах – це навчання російською в садочку і початковій школі, а потім перехід на вивчення предметів українською.
При цьому під час навчання в початковій школі російськомовні діти вивчатимуть українську на тому рівні, щоб потім нею викладалися інші предмети.
Проте, як і гарантують міжнародні зобов'язання України, представники російської меншини зможуть і надалі вивчати російську мову як окремий предмет.
Гриневич наголошує, що ця модель також використовується у країнах Європейського Союзу для шкіл із навчанням мовами нацменшин.
За словами міністра, російськомовні діти можуть досить легко оволодіти українською мовою.
"Там ми можемо поступово, запроваджуючи по одному предмету, а також покращуючи вивчення української мови в початковій школі, цілком спокійно досягнути того стану, коли в 2020 році зможемо перейти до вивчення російської мови як предмету на рівні базової і старшої школи", – говорить вона.
Міністр наголошує, що навчання в вищих навчальних закладах в Україні здійснюється тільки державною мовою.
"І якщо ми російськомовним дітям у старших класах не даємо можливості навчатися українською мовою, ми створюємо перед ними штучні бар'єри, бо вони можуть нею навчатися. У них зовсім інші особливості навчання, ніж, наприклад, в угорських чи румунських дітей.
Вони досить легко можуть оволодіти мовою, але для того, щоб цю мову застосовувати, її треба застосовувати в різних галузях знань.
Це одразу збільшує термінологічний, лексичний запас дитини, і потім немає ніяких проблем із вживанням цієї мови чи в професійній самореалізації, чи при навчанні в університеті", – зазначає вона.
Гриневич пояснює, що, наприклад, представники польської меншини також можуть легко оволодіти українською мовою.
"Але, на відміну від російськомовних дітей, які живуть у російськомовному середовищі, використовують цю мову не тільки вдома, а й на вулиці, чують її по телебаченню, польські діти живуть в україномовному або російськомовному середовищі.
Це означає, що ми повинні їм дати можливість вивчати частину предметів польською мовою, щоб вони могли вживати свою рідну мову. Бо в них немає можливості її вживати в повсякденному житті", – зазначає міністр.
Польські діти живуть в україномовному або російськомовному середовищі, а це означає, що їм треба дати можливість вивчати частину предметів польською мовою. Фото EikoTsuttiy/Depositphotos
Вона наголошує, що при імплементації закону міністерство враховує особливості проживання і мовної групи кожної меншини.
За словами Гриневич, після висновків Венеційської комісії МОН запропонує відповідну редакцію закону "Про загальну середню освіту", яка буде описувати всі ці підходи.
Згідно з законом, вже у садочках нацменшини мають навчатися своєю мовою "поряд із державною".
"Це означає, що ми хочемо дати можливість починати вчити українську мову як державну вже з дошкілля", – зазначає міністр, пояснюючи, що дошкільний вік дуже підходить для того, щоб починати засвоювати іншу мову, тобто державну.
За її словами, МОН ініціюватиме з 2019 року спеціальну субвенцію на місця з державного бюджету, яка підтримає вивчення української мови у дошкільних навчальних закладах меншин.
Поступово українська почне застосовуватися під час гри, щоб діти знайомилися з мовою.
"І якщо починати з дошкілля, то наприкінці початкової школи ми вже будемо мати той рівень української мови, з якого можна стартувати для вивчення окремих предметів у 5 класі", –- вважає Гриневич.
При цьому в початкових класах від шкіл нацменшин не вимагатимуть викладати українською жодних предметів, окрім власне української мови й читання.
Але, за словами міністра, це можливо за ініціативою самих шкіл, оскільки, за новим законом "Про освіту", школи мають більшу автономію у формуванні своїх навчальних планів.
Як відомо, у законопроекті "Про освіту" до другого читання МОН пропонувало зовсім іншу редакцію "мовної" статті, де представникам нацменшин надавалося право вчитися своєю мовою аж до кінця школи.
Однак у сесійній залі парламенту було внесено поправку і проголосовано чинне формулювання.
На питання, чи можливо взагалі втілити передбачені законом зміни за менш ніж 3 роки "перехідного періоду", Гриневич відповідає: "Це потребує дуже напруженої праці, але, в принципі, можливо".
За словами міністра, потрібно підняти рівень вивчення української мови у школах нацменшин, особливо румунської й угорської.
Потрібно підняти рівень вивчення української мови у школах нацменшин, особливо румунської й угорської. Фото Semia.md
"І це великий виклик як щодо методик викладання для шкіл з цими мовами, так і для вчителів української мови, які там викладають", – зазначає вона.
Друге питання пов'язано з підвищенням кваліфікації вчителів, які викладають мовою національної меншини, а тепер мають перейти або на двомовне навчання, або на викладання українською.
"Нам потрібно надрукувати відповідні підручники, відповідні двомовні словники. Все це потребує інвестицій і часу", – говорить вона.
За словами Гриневич, потрібно буде підвищувати рівень володіння українською мовою кількох тисяч викладачів.
Однак вона наголошує, що це не має бути перешкодою до введення змін.
"Бо якщо це ідея, яка має створити додаткове благо для дітей, українських громадян, незалежно від їхньої національності, розширить їхній доступ до освіти і професійної самореалізації, і якщо ця ідея йде на благо нашій країні і єдності країни, то заради цього варто працювати й інвестувати", – говорить міністр.
За її словами, важливо, щоб ця модель була підтримана і сприйнята українським суспільством, а вона таку підтримку має.
"Я вважаю, що ідея цієї статті, яка полягає в тому, що всі громадяни України повинні вільно володіти державною мовою, є ідеєю надважливою, якою не можна поступитися", – резюмує Гриневич і зазначає, що готова відстоювати цю ідею на всіх рівнях.
Директор Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 з угорською мовою навчання ім. Дойко Габора Стелла Кеслер у коментарі "Українській правді. Життя" зазначила, що говорити про якусь позицію педагогічного колективу щодо нововведень складно, оскільки ніхто поки не розуміє, як вони будуть впроваджуватися.
"Ми тільки знаємо, що, за прикінцевими положеннями, ці зміни діятимуть з 2020 року. Колеги між собою обговорили й дійшли такого висновку, що "поживемо – побачимо".
Прийнято базовий закон, але ми ще очікуємо різні підзаконні акти. Тому й немає ніякого конкретного ставлення педагогів, бо має бути розуміння, як це відбуватиметься", – говорить вона.
Директор Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 з угорською мовою навчання ім. Дойко Габора Стелла Кеслер
За словами Стелли Михайлівни, батьки учнів також не виявляли сильної незгоди з прийнятим рішенням.
"Батьки у нас миролюбні. Вони тільки питають: "Скажіть, а як це буде?".
Ми казали: "Заспокойтеся, це ваших діток торкнеться тільки через три роки, якщо вони вже навчаються", – розповідає директор.
За її словами, у школі всі вчителі володіють українською мовою на достатньому рівні для викладання. Немає проблем з українською і в учнів.
"Діти в Ужгороді володіють українською мовою. Вони її вивчають не тільки на уроках української мови, це є мова довкілля, вони нею користуються повсякденно.
Тому для мене питання – чи є взагалі потреба викладати деякі предмети українською мовою, якщо це робиться з метою вивчення мови, бо діти мову і так знають", – вважає Кеслер.
Разом з тим, вона підкреслює, що може говорити тільки про Ужгород, де мовне середовище є українським.
Директор київської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням англійської мови № 85, де навчання ведеться російською мовою, Тетяна Федунова також говорить про нерозуміння механізму впровадження мовної статті закону "Про освіту".
"Ми ще не розуміємо до кінця механізм, як буде реалізовуватися ця стаття закону "Про освіту"… Тому я просила батьків: "Давайте ми спочатку подивимося ті нормативні документи, а потім будемо робити висновки".
Директор київської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням англійської мови № 85 Тетяна Федунова. Фото Александр Чекменёв/Фокус
Загалом, за її словами, у школі й раніше виховували повагу до державної мови: "Батьки знають про те, що державна мова є однією з основних мов у школі – мовою спілкування, мовою проведення більшості заходів.
Для наших учнів українська не є якоюсь невідомою мовою – вони нею пишуть МАНівські роботи, пишуть олімпіади, складають ЗНО".
Тетяна Миколаївна зауважує, що минулого року жоден з випускників школи не складав ЗНО російською мовою – лише українською, і ні в кого не було низького рівня.
Тому вона вважає цілком раціональною ту редакцію "мовної" статті, яку підготувало МОН до другого читання законопроекту "Про освіту" і яка дозволяла навчання мовою нацменшин і в середній, і в старшій школі.
Однак Федунова також зауважує, що ситуація в місцях компактного проживання представників різних меншин може бути іншою.
"Я розумію стурбованість, що діти в Західному регіоні не володіють у повному обсязі державною мовою, не можуть скласти ЗНО з української мови", – зазначає вона.
"Українська правда. Життя" намагалася також отримати коментарі представників шкіл із глибинки, де викладання ведеться мовою меншин. Однак ті з них, до кого вдалося додзвонитися, відмовлялися коментувати нововведення.
В одній з російськомовних шкіл спершу висловили невдоволення "мовною" статтею закону, а потім попросили не публікувати коментар.
Очевидно, крім небажання йти на конфлікт з керівництвом, така позиція пов'язана також із тим, що на місцях не розуміють до кінця ані причин появи в законі таких різких змін буквально в день голосування, ані способів їхньої реалізації.
Слід зазначити, що по коментарі до директорів шкіл "Українська правда. Життя" зверталася до того, як отримала пояснення щодо імплементації "мовної" статті від Міністерства освіти. Можливо, після цих пояснень розуміння змін з їхнього боку було би більше.
Разом з тим, не виключено, що після висновків Венеційської комісії якісь нюанси, що стосуються впровадження статті 7, можуть змінитися.
Тому лише після остаточного рішення, після появи спеціальних законів, детальніших інструкцій і навчальних планів для шкіл з викладанням мовою нацменшин ситуація з переходом на українську стане зрозумілою і для освітян, і для батьків, і для самих учнів.
Катерина Тищенко, УП