У вас ще є час до Дня святого Миколая подурувати дитині книгу сучасних українських авторів зі зворушливими історіями та захоплюючими ілюстраціями.
Таня Стус
Твори Тані Стус входять до оновленої шкільної програми. Книга «Де Ойра?» розповідає про стосунки дівчинки Орисі з мамою та її песиком Ойрою. Мама Орисі час від часу усамітнюється, наприклад, за філіжанкою кави, щоб побути наодинці зі своїми думками, а згодом вже із новими силами виконувати щоденні справи.
Діти часто копіюють поведінку батьків, тому Орися, усвідомлюючи право мами на власний простір, переносить таке ж ставлення і до свого цуценя. Дівчинку цікавить, куди зникає та що робить Ойра. Але під час внутрішньої боротьби дитячої цікавості і страху із повагою до потреб інших врешті-решт перемагає останнє. Орися, попри свої переживання, терпляче чекає миті, коли Ойра сама прибіжить додому.
Лариса Денисенко
У книзі розповідається про різні типи родин. 17 історій, наприклад про сім’ю, де немає одного з батьків, або коли батьки на заробітках, з якими дитина спілкується лише по Skype. Є історії про дитину, яка народилася завдяки штучному заплідненню, інший вирвався зі стін інтернату, ще один хлопчик – з родини ромів та дівчинка з Луганська.
Оповідачем виступає чотирикласниця Майя, у якої дві мами. Вона навчається з усіма цими дітьми в одному класі. Книга демонструє різні сімейні обставини, в яких ростуть школярі. І нехай всі вони різні, але об’єднує їх любов та взаємоповага.
«Майя та її мами» − перш за все, про толерантність і те, як важливо не створювати для дітей табуйованих тем. «Я намагаюся донести ідею про те, що дитині потрібна родина, де її люблять, де вона почувається захищеною, і неважливо, як і ким все це маркується», − говорить Лариса Денисенко про свою книгу.
Катерина Міхаліцина
Повернувшись із далекої Африки, Соловейко підшукує, де собі звити гніздо. Поки він шукає затишне і зручне місце, кожне дерево розповідає пташині свою історію, наголошуючи на власних особливостях. Вишня, наприклад, говорить про свою білясто-буру кору, а якщо її пошкодити – виступає густий і солодкий камідь, вишневий клей. Дерево жаліється на надокучливих шпаків, які раніше крали в неї ягідки.
Кожне дерево також згадує свого дбайливого дідуся-садівника, який розмовляв і плекав їх, а тепер про них дбає родина, що мешкає поруч у домі.
«Хто росте в саду» – книга не лише про пізнавальну мандрівку садом, але й про пізнання свого коріння, про піклування і дбайливе ставлення до природи та її вичерпних ресурсів. Соловейко ж постає в образі шукача свого місця і призначення на Землі.
Попередня книга Катерини Міхаліциної та ілюстраторки Оксани Були із серії пізнавальних книжок про дерева – «Хто росте у парку» (2016) про зростання і пошук себе, у чомусь подібність і водночас несхожість із оточуючими, важливість мати поряд однодумців та здатність поважати оточуючих.
У той же час книжка вчить розрізняти дерева та кущі у парку, які разом створюють цілу екосистему, подібну певним чином до людського суспільства.
Сашко Дерманський
Історія про добро і зло. Місце розгортання подій – місто, яке вже довгий час не бачило тепла: «Міська теплопостачальна станція ще кілька років тужилася, намагаючись понад власні сили обігріти хоча б людські помешкання, проте не витримала страшних навантажень і одного дня вибухнула. Життя в місті поволі нишкнуло. Майже ніхто вже не ходив на роботу, діти не відвідували школи й дитсадки, всі лиш cиділи по своїх домівках, намагаючись хоч якось зігрітися».
Головна героїня – дівчинка Влада, яка шукатиме жменьку тепла для матусі. Останню хоче заморити холодом мерзенний пан Прищ, який і захопив ціле місто у крижаний полон. Влада вирушає на пошуки джерела тепла до Сніголісу, щоб рятувати маму, а, можливо, заразом і ціле місто.
Галина Вдовиченко
Головні герої – коти-танцюристи, вони ж коти-детективи, які спочатку виявляють у себе талант до дряпопису (їхні дощечки прикрашають стіни господаревої кав’ярні), але згодом несподівана крадіжка картин змушує їх розслідувати дивне зникнення створених самими ж котами вісьмох липових дощечок.
«Матеріал і кігті у всіх однакові, проте в кожної творчої групи виходило щось своє, особливе».
«Кольорові коти сновигають туди-сюди повз прихилену до стіни дошку. Один дряпне, другий шкрябне, третій поскородить. Сірий, Білий-Альбінос, Рудий… А Коментатор-Чорний кіт? Де він? Працює язиком. Походжає від одного гурту до іншого, не припиняючи базікати. Репортаж із місця події – ось його робота».
Анастасія Левкова
Лілія Маринник переживає переламний період у житті, коли шкільний етап позаду, а попереду вступ до університету і самостійне життя. Цей бурхливий час – про кохання, максималізм, суперечки із друзями і викладачами, вороже сприйняття усього світу довкола. Свій серед чужих, чужий серед своїх. Маєш обрати професію, справу свого життя, водночас приходить усвідомлення умов, в яких живеш, країни, в якій працюватимеш.
Єдиний нюанс: усе це без постійного гортання стрічки соцмереж та інтернету 24/7. У 2000-х мати мобільний телефон та власний комп’ютер було свого роду розкішшю. Як бути підлітком, який не тягнеться перевіряти кількість лайків під фото, якими були пріоритети молодої людини всього 17 років тому – у щоденнику від Анастасії Левкової.
«Старшокласниця. Першокурсниця» увійшла до короткого списку у номінації Дитяча Книга року BBC – 2017.
Автори: Артем Захарченко, Тарас Шило, Андрій Бачинський, Сергій Гридін, Влад Якушев, Василь Карп’юк, Валентин Бердт, Андрій Маслюх, Іван Андрусяк, Мирослав Лаюк
10 сучасних авторів. 10 історій дорослішання.
Допитливість і впертість, «круті» компанії, дружба і закоханість, непорозуміння у родині, історії старшого покоління, протести і пригоди, щирі розмови, формування характеру і життєвих принципів.
Книга-спогади і приклади того, як треба і не треба чинити, а, можливо, без цих помилок не було б винесено важливих уроків?
Текст: Ольга Усачова