Компанія !FEST, що керує такими відомими закладами, як «Криївка», «Львівські пляцки», «Гасова лямпа», «Львівська майстерня шоколаду» та багатьма іншими, вирішила зайнятися новим напрямком — освітою. !FEST відкрила «Школу вільних і небайдужих» і планує створити цілу мережу навчальних закладів по всій країні.
Приблизно в цей самий час дошкільний заклад — центр дитячого розвитку «Леосад» — відкрила ще одна відома львівська компанія «Видавництво Старого Лева» (ВСЛ). Центр, що практикує Монтессорі-підхід, має стати вдалим продовженням бізнесу видавництва дитячої літератури.
Ми поговорили з керівниками закладів про те, чому освітня сфера зараз стала важливою для бізнесу, і якою вона є, коли це недержавний проект.
«Власники Холдингу емоцій «!FEST» Андрій Худо, Дмитро Герасімов і Юрко Назарук «вібрують» на слово «цінності», — пояснює операційний директор «Школи вільних і небайдужих» Олесь Пограничний. — Їхні діти, вже підлітки, ходять до приватних шкіл. Тому закономірно, що в них давно виникла ідея школи як місійного проекту, де перетинатимуться ціннісний і бізнесовий досвіди».
Пограничний каже, що за останні роки у Львові з’явилося кілька проектів новітніх шкіл і садочків, і це неcпроста.
«Представники бізнесу розуміють, чому це потрібно. Суспільство дозріло, ми всі втомилися від неправильного ставлення до майбутнього. Тому багато бізнесменів у Львові допомагають, наприклад, «Українському католицькому університету» та готові йти в інші проекти».
У !FEST кажуть про велику підтримку з боку інших бізнесів та широке партнерство із закладами, що мають подібну ціннісну систему. Станом на 1 липня проект ще не мав ні приміщення, ні учнів, ні педагогів. Але за два місяці встигли зробити ремонт і набрати 180 дітей.
«Як тільки ми оголосили, що готові відкривати школу, з різних сторін почали дзвонити: «Давайте, ми з вами! Берете до свого проекту?» Наприклад, зараз школа співпрацює з «Леосадом» ВСЛ та мережею садочків «Вільні та розумні», які, фактично, «готують» для них діток.
Партнерство «Леосаду» та ВСЛ — це теж про спільні цінності. Керівниця центру дитячого розвитку Наталя Тодчук багато років хотіла реалізувати свої Монтессорі-знання. Вона зверталася з проектом до чималої кількості людей, але відповідного розуміння не зустрічала. Аж поки Мар’яна Савка, співзасновниця ВСЛ, погодилася.
«Напевно, видавництву цікаво спробувати модель суміжної діяльності. Вони випускають книжки для дітей, тобто мають аудиторію для читання. Окрім того для компанії це опікування працівниками видавництва — їхні діти мають змогу відвідувати центр зі знижками».
Тодчук пригадує, як з університетської кафедри теорії літератури пішла працювати до реабілітаційного центру та очолила школу-садок для неповносправних дітей.
«Ми шукали найбільш ефективні реабілітаційні програми, а мені на очі потрапила книжка про Монтессорі-підхід. Це було вчасно також тому, що маю гіперактивного сина. Йому тоді було вже 9 років. Але думаю, якби ще в дитинстві мав ці різні речі для сортування, перебирання, пересипання піску чи переливання води, можливо, не потребував би викидати свою гіперактивність у повітря або на найближчих».
Центр дитячого розвитку має вільніші права, ніж дитячий садочок. Наприклад, дітям дозволено приходити на програму щодня або, за бажанням, лише на якісь окремі заняття.
Там займаються діти різного віку — від 2 до 4 років — одночасно (це один із принципів Монтессорі). Сенс у тому, що діти завжди краще навчаються в інших дітей, ніж у дорослих. А старші діти в такий спосіб виробляють навички взаємодопомоги.
Коли дитина працює над Монтессорі-завданням, вона сама визначає, що їй подобається. Її ніхто не примушує щось робити. При цьому вона сама для себе орієнтир, бо кожна вправа містить контроль помилки.
Тому дитина сама, без учителя, може зрозуміти, як правильно. А ще діти вчаться закінчувати роботу. Діє золоте правило: попрацював — підведися і віднеси, поклади на місце, лише після цього візьми іншу вправу.
У розклад кожного дня також вплетене читання. Книжки пропонує ВСЛ. А завдяки зв’язкам видавництва вихованці «Леосаду» зустрічаються з цікавими людьми: письменниками, художниками, ілюстраторами.
Центр розташований на території офісу видавництва, що є частиною !FESTrepublic — креативного простору. Його створив холдинг !FEST, відновивши приміщення одного із заводів міста. На території є вулиця майстрів, де працює пекарня та кузня, а невдовзі відкриється майстерня шоколаду та карамелі.
«Такі місця цікаві для знайомства дітей з ремеслами. Тому ми будемо влаштовувати туди екскурсії», — розповідає Наталя Тодчук.
Також поряд є парк «Знесіння», де проводять тривалі прогулянки. «Це допомагатиме виховувати дітей у командному дусі. Будемо придумувати цікаві мандрівки парком, вчити дітей ходити з наплічниками і термосом. Можливо, трохи смішно спостерігати, коли дитині ледь два-чотири роки, а ми вже так грандіозно плануємо. Але крок за кроком стає помітно, як добре програма працює».
Крім того, їдальня !FESTrepublic забезпечує спеціально розробленим дитячим меню, що дуже важливо для центру, який має, зокрема, двох дітей з особливими дієтами — безлактозною та безглютеновою.
У «Школі вільних і небайдужих» також досить незвичний підхід. Наприклад, вони відмовилися від букварика. Мають свій підручник з математики, мислення та власну програму викладання англійської мови. Шахи, театр, дизайн, плавання і танці — такі ж повноцінні уроки, як інші.
У школі намагаються передати не тільки знання, а й показати їх зв’язок з реальним життям. Наприклад, у підручнику з математики є багато завдань і прикладів з грошима.
«Ми кажемо, що діти мають бути слухняні. Але ж для цього вони мають навчитися слухати, — пояснює Олесь Пограничний. — Не можна цьому навчитися, якщо до дитини вчителі звертаються тільки в наказовій формі. Слухання — процес зворотний: ти слухаєш дитину, а вона вчиться слухати тебе. На цьому базується процес передання знань. А в радянських школах слухання не було. Ми ж маємо підготувати дитину до життя».
У школі кажуть про важливість формування команди викладачів-менторів — «людей, які б вчасно давали правдиві відповіді на правдиві запитання».
Партнерам !FEST цікаво зробити цілу мережу освітніх закладів. Якщо проект у Львові вдасться, планують відкривати подібні школи в інших містах України. Зараз розробляють модель шкільної методології, що має стати зразком для поширення.
«Ми розуміємо, що мережа шкіл — це дуже тонкий репутаційний проект з точки зору всього бізнесу компанії. Як тільки щось піде не так — це буде першою новиною про холдинг у Льовові. Одна справа — ресторани, де люди весь час змінюються. Зовсім інша — школи, де діти вчаться 12 років, і всі промахи, недоробки чи недомовки потім вилазять боком», — пояснює Олесь Пограничний.
«Школа вільних і небайдужих» називає себе закладом у середньому ціновому сегменті.
«Ми — не гламурна школа. 4500 грн на місяць — це вдвічі дешевше, ніж у деяких приватних школах Львова, не кажучи вже про Київ», — підкреслює Олесь Пограничний.
Тому учнів відбирають, передовсім оцінюючи готовність дитини до навчання, а також відповідність сім’ї (батьків) дитини «ціннісному колу» закладу.
У «Леосаду» схожа цінова політика. Повний пакет послуг на місяць коштує 3700 грн, при цьому працівники видавництва мають знижку. До повного пакету входить Монтессорі-підхід, прогулянки, зустрічі з цікавими людьми, екскурсії вулицями майстрів, ранкова гімнастика, харчування, уроки музики й англійської мови.
Інвестиції та партнерство видавництва і центру розраховані мінімум на рік. Інвестор дав проекту випробний термін. Успішність визначатиме те, наскільки роботою закладу задоволені батьки.
«Проект оцінюватиметься показниками в прогресі навчання дітей. А також тим, як вони себе почувають, чи стали менше хворіти. Сподіваюся, наші старання матимуть вдалий вплив», — каже Наталя Тодчук.