Вони перевертають поширені освітні концепції з ніг на голову. Вільні альтернативні школи та інші інноваційні підходи забезпечують школярам у Німеччині більшу свободу дій. Зростає також потенціал для інтеграції школярів з міграційним бекграундом.
Школа без дзвінків - хто раніше нетерпляче чекав на сигнал кінця уроку, буде спантеличений такою ідеєю. А от вчителі та учні школи-лабораторії у Білефельді вже протягом кількох десятиліть прекрасно обходяться без дзвінків, визначаючи самостійно, коли їм потрібна перерва.
У 1970-их роках університет у Білефельді заснував дві випробувальні школи, які повинні були перевернути усталені навчальні концепції: школа-лабораторія, яка бере першокласників та навчає їх до 10-го класу, та коледж для старшокласників, в якому учні вищого гімназіального рівня готуються до випускних іспитів. До сьогодні ці школи, засновнані педагогічним реформатором Гартмутом фон Гентіґом (Hartmut von Hentig), сприймаються як генератор ідей для освітньої системи. У класах від першого до третього навчаються школярі віком п'яти-семи років, утворюючи змішані за віком групи, до восьмого класу у школі-лабораторії немає поділу на окремі предмети. Самостійна робота і здобуття досвіду у проектах характеризують також і навчання у коледжі. В обох школах немає аудиторій: навчальні групи займаються у відкритих приміщеннях розміром як спортзали з узвишшями і низинами. Структуру на відкритих навчальних просторах задають робочі столи, зсунуті стільці або ж перегородки, пропонуючи місце для спільних занять зокрема й невеликим групам.
Багато апробованих у Білефельді інновацій, таких як відкрите заняття, робота в проектах чи уроки з англійської мови у початковій школі, стали сьогодні стандартними у звичайних школах. Протягом років цілі покоління вчителів, які свого часу здобували свій перший шкільний досвід у одній з двох шкіл у Білефельді, переносили нові методи і у своє шкільне повсякдення. Під час проектів досліджень чи розвитку вчителі та науковці спільно супроводжують роботу у випробувальних школах і розробляють нові концепції.
Так, наприклад, у Білефельді вже протягом багатьох років випробовується на практиці робота у змішаних професійних командах, коли вчителі та психологи працюють спільно з педагогами спеціальних напрямків та соціального спрямування. „Це поки що на стадії проекту“, роз‘яснює дослідник освіти Петер Древек (Peter Drewek). „Проте йому знайдеться застосування і в звичайних школах, адже класична роль вчителя змінюється.“ Класи стають більш гетерогенними, до школи приходять учні з різним персональним та біографічним підґрунтям.
Самовизначення у навчанні, демократична участь у прийнятті рішень і взаємна повага належать до головних засад для більш ніж 100 шкіл, що входять до Федеральної спілки вільних альтернативних шкіл (BFAS). „Питання, що і наскільки учні повинні вирішувати самостійно і де вони потребують сталих структур, інтенсивно дискутується в усіх школах“, ділиться спостереженнями виконавчий директор Тільман Керн (Tilmann Kern). „Деякі дозволяють учням відкрито приймати рішення протягом всього дня, інші визначили ключові сфери, які є обов'язковими“ У BFAS представлені дуже різні шкільні моделі. Багато з них, як наприклад Вільна школа у Франкфурті чи школа Ґлокзее у Ганновері, виникли на початку 1970-их років з ініціативи батьків. І сьогодні туди приходять передусім представники прошарку освічених містян, креативного середовища. Їх єднає педагогіка, що стимулює солідарність і самостійність дітей. Та все-таки, як наголошує Тільман Керн, не кожен учень однаково добре дає раду високому рівню свободи.
Альтернативні форми шкільного навчання у Німeччині переживають своєрідне відродження, починаючи з часів „пізанського шоку“. Ті несподівано погані результати німецьких шкіл засвідчило і загальнонімецьке дослідження освіти. Натомість інноваційні педагогічні концепції, такі як школа-лабораторія в Білефельді, показали результат, кращий за середній. Також все більш актуальною в Німеччині стає ідея "шкіл єнського планування“. У 1920-х роках педагог Петер Петерсен (Peter Petersen) розвивав власні уявлення про „школу самоутвердження“, втіливши їх в одній випробувальній школі у Єні. У сталих групах упродовж трьох навчальних років кожен навчається у кожного. Мета – дати всім школярам час для розвитку своїх здібностей. Поряд зі школами єнського планування в Німеччині, Нідерландах та Бельгії окремі вчителі в усьому світі працюють за педагогічною методикою Петера Петерсена. Цікаво те, що на фоні нинішніх освітньо-політичних викликів така реформаторська педагогічна модель містить у собі потенціал для навчання учнів з міграційним підґрунтям і для дидактики німецької мови як іноземної. Результати досліджень в одній з небагатьох шкіл єнського планування у Німеччині з високою міграційною часткою, розміщеній у Берлін-Нойкьольн, показують, що для успішності мовного розвитку, міжкультурних уроків та інтеграційних заходів, спрямованих на школярів з міґраційним підґрунтям, особливо важливе наступне: підтримувати дітей як людей в цілому, а не лише у їхній ролі як учнів.