Ви, напевно, чули, що нервові клітини не відновлюються і тому, мовляв, не варто нервуватися. Виявляється, що це не так. Співавтор найпопулярнішого онлайн-курсу на Coursera "Вчимося вчитися", професор нейробіології з Інституту біологічних досліджень Солка (Сан-Дієго, США) Терренс Сейновскі каже, що нові нейрони утворюються і мозок змінюється, коли людина вивчає щось нове. Навіть у дорослому віці.
Терренс Сейновскі, професор нейробіології з Інституту біологічних досліджень Солка
Його колега, співавторка курсу і авторка книжки "Навчити вчитися. Як запустити свій мозок на повну", професор інженерії в Оклендському університеті (Мічіган, США) Барбара Оклі перейшла з лінгвістики у математику, коли їй було 26, і стала професоркою в галузі інженерних наук. Вона впевнена: щоб навчитися, треба вчитися.
"Як працює пам’ять та чи можна налаштуватися мислити "по-іншому", – таку дискусію організували на Форумі видавців у Львові.
Терренс Сейновскі, Барбара Оклі та українські спеціалісти поділилися своїми думкамиз охочими слухачами. "Українська правда. Життя" зробила конспект цього заходу.
***
Немає ніяких природжених "технарів" і "гуманітаріїв". Те, що людині краще вдається працювати з логарифмами або коренями квадратними, означає тільки одне: вона більше часу присвятила і продовжує присвячувати саме цьому.
Не можна вміти те, що не опановували досить довго. Навчитися робити щось можна тільки роблячи це – такий принцип Барбари Оклі.
Барбара Оклі, професор інженерії в Оклендському університеті
Установка "я – гуманітарій" чи "я – математик", як і будь-яка інша установка, загалом спрощує життя. Дитяча та сімейна психологиня Вікторія Лазарчук каже, що завдяки ним людині здається, ніби її сприйняття світу стале і те, як вона вчиняє, правильно. Виходити з цієї зони комфорту хочеться не завжди. Але треба.
ЯК ОПАНОВУВАТИ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ?
По-перше, припинити повторювати "я не зможу", "я гуманітарій", "це занадто складно".
З одного боку, рекомендація повірити у власні сили звучить як в умовному підручнику "Бізнес з нуля і без досвіду", але дослідники справді кажуть, що звички змінюються легше услід за переконаннями.
Не обов’язково, звісно, обклеювати всю квартиру картинками-мотиваторами і фразами "я – найкраща", але і скиглити наперед про неуспішність не варто.
"Часто успіх залежить від запалу, наполегливості та від того, щоб не покладати рук і не здаватися", – каже Терренс Сейновскі.
Опановувати нове треба по невеликих шматочках і з часовими проміжками.
Барбара Оклі пояснює, що намагатися опанувати багато інформації одразу – все одно що так-сяк звалювати на купу перемащені розчином цеглини. Стіну таким чином побудувати не вдасться, а надійну конструкцію зі знань і поготів.
Натомість краще розподіляти навчання на порції і практикуватися регулярно.
Нові нейрони утворюються і мозок змінюється, коли людина вивчає щось нове. Навіть у дорослому віці.
За таким принципом працює, наприклад, додаток для вивчення іноземних мов Duolingo. У нім користувачі зобов’язані щодня присвячувати тренуванню від 5 до 20 хвилин, інакше програма скасує їхні досягнення.
"Коли ми виконуємо будь-яку звичну дію, нервові імпульси проходять по нервових волокнах. Дія, яка повторюється, – це проходження тих самих імпульсів по тих самих шляхах, – розповідає асистентка кафедри нормальної фізіології Львівського національного медичного університету Надія Купиняк.
Коли завдання нове, потрібно або щоб імпульси проходили швидше, або щоб вони рухалися новими шляхами. А для цього треба, щоб з’являлися нові синапси – такі зв’язки між нейронами, через які передається інформація.
Це, відповідно, потребує затрат енергії і зусиль. Однак якщо людина потренується або принаймні спробує знайти рішення, це вже утворить нові синапси, і наступного разу треба буде докласти менше зусиль".
Для цього можна поспостерігати за кимось, хто вже вміє робити те, що вам потрібно навчитися, послухати лекцію чи просто пояснення або уважно прочитати приклади в книжках.
Однак якщо спостерігаючи чи слухаючи пояснення, ви почуваєтеся так, ніби все зрозуміли, не поспішайте. Барбара Оклі застерігає: справжнє розуміння – це тоді, коли ви можете самі відтворити те, що нібито опанували, а не просто "зрозуміти" з чиїхось слів.
Перечитування не допоможе, краще переказувати. Читати один і той самий текст у підручнику багато разів – не значить "навчитися". Набагато ефективніше – переказувати основні ідеї з тексту самим собі або іншим людям, усно чи письмово. Корисно запитувати себе: "Що я запам’ятала?".
Інший спосіб перевірити себе – проходити тести. Вони не обов’язково мають бути кимось оцінені. Це ще один спосіб засвоїти інформацію. На Courserа, зокрема, всі навчальні відео закінчують кількома невеликими тестовими запитаннями.
Позитивний досвід заохочує пробувати ще і ще, негативний – навпаки. Якщо одного разу людині щось вдалося, вона повернеться до цього з більшою охотою.
"Якщо дитина один раз вирішить якусь задачу і запам’ятає, що це виглядало складно, але їй вдалося, наступного разу за це буде легше братися, – каже психологиня Вікторія Лазарчук.
Я зростала переконана, що сама є гуманітарієм. Однак завдяки книзі Барбари Оклі "Навчити вчитися. Як запустити свій мозок на повну" змінила думку. Звичайно, люди охочіше і легше роблять те, чому приділяють більше часу".
9 ДІЙ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ЗАПУСТИТИ ВАШ МОЗОК НА ПОВНУ
Барбара Оклі каже, що мислити людина може сфокусовано та розсіяно.
Перший тип допомагає зосередити увагу на конкретній задачі та на конкретних розв’язках.
Другий – відпустити думки у вільне плавання, дозволити їм структуруватися довільним чином і так, можливо, віднайти ідеї, яких спочатку не було.
До розсіяного міркування, розповідає Барбара, часто вдаються і видатні митці й учені.
Наприклад, Сальвадор Далі іноді сидів на стільці і розслаблено розмірковував. У руці він тримав ключі й коли починав куняти, вони падали на підлогу і брязкіт його будив. У цей момент думки, які він розслаблено обдумував, ще не встигали розвіятися, і Далі міг зафіксувати їх.
Один із ефективних способів перемкнутися на розсіяний тип мислення, радить Терренс Сейновскі, – займатися спортом.
Коли людина думає про щось, що не хоче робити, у її мозку спрацьовують ті самі зони, що й під час болю. Відповідно, вона намагається перевести увагу на будь-що інше, аби тільки не страждати.
Якщо ж перевести увагу можна на те, що принесе задоволення, це подвійний профіт. Саме на відтермінуванні неприємних завдань і отриманні натомість миттєвих насолод і ґрунтується прокрастинація.
Однак дослідники встановили, що незадовго після того, як людина починає працювати над неулюбленою справою, нейродискомфорт минає.
"Організм працює за принципом найменшого супротиву: ми будемо робити те, що нам подобається, а не те, що не подобається, – пояснює Надія Купиняк.
Прокрастинатор обирає маленькі задоволення часто. Але коли наближається дедлайн, тоді настає стрес, який активує нервову систему, і тоді в останню ніч робиться те, що можна було зробити протягом місяця. Раціональна ж людина спочатку вирішить усі складні справи і отримає у винагороду спокій".
Виправдовувати себе відмовками "якби я могла перебороти прокрастинацію, то давно б уже це зробила" не варто, вважає Барбара Оклі. Досі не вдалося? Лупайте сю скалу далі.
"Щоби почати щось робити, потрібні мотивація і віра в себе. Або підтримка, яка цю віру дає, – уточнює психологиня Вікторія Лазарчук.
Важливо, щоб мотивація походила від самої людини, а не від соціуму. Наприклад, коли людина кидає курити з причини "дуже дорого", але насправді може собі дозволити купувати сигарети, це не спрацює. Коли ж є істинна потреба, все діє набагато швидше і краще".
Барбара Оклі радить робити короткі, але зосереджені підходи до роботи.
Треба встановити проміжок часу, наприклад, 25 хвилин і протягом нього не відволікатися на жодні сторонні справи. Навіть на месенджер. Навіть на піти перевірити, що нового з’явилося за останні 10 хвилин у холодильнику.
Таймер дисциплінує. До того ж, завжди чітко видно, скільки ще лишається до переможного забігу на кухню.
Коли 25 хвилин сплинуть, варто організувати собі шматочок щастя: каву, їжу, коротку прогулянку, дзвінок другу, перегляд кліпу.
Надія Купиняк, втім, каже, що пообіцяти собі покарання – теж дієва стратегія: "Якщо ми отримуємо щось позитивне, в організмі виділяється допамін, ендорфіни, серотонін. Це ті нейромедіатори, які забезпечують нам відчуття щастя. Вони виділяються, коли ми їмо шоколад, вживаємо кокаїн, чи отримуємо позитивні емоції.
Тоді ці позитивні емоції можуть стати стимулом, щоб подолати установки на кшталт "у мене нічого не вийде".
Інший спосіб покарання. Коли вивільняється адреналін, кортизол, це мобілізує до розв’язання будь-якої проблеми". Почніть, однак, із винагород :)
Протягом неспання в мозку утворюються токсини. А під час сну організм від них позбувається, каже Барбара Оклі.
Тому писати текст після недоспаної ночі все одно що послуговуватися трохи отруєним мозком.
Окрім того, під час сну в мозку структуруються і пов’язуються між собою ідеї, обдумувані протягом дня. Іноді вони можуть навіть снитися.
Наприклад, у списку справ на день варто вказувати годину, після якої більше не працюватиме.
Це сприймається як винагорода і теж заохочує до роботи.
Барбара Оклі каже, що іноді люди створюють ілюзію навчання, яка ніяк не наближає їх до бажаних знань.
Дивитися у книжку, гортати її і навіть читати – зовсім не значить зрозуміти і запам’ятати нову інформацію.
І курс "Вчимося вчитися", і книга Барбари Оклі не дають жодних магічних рецептів. Радять наполегливо працювати і самим обирати, ким бути і що вміти.