(Не) говорити про “це”! Як думаєте, що оберуть більшість вчителів, коли йдеться про сексуальну освіту в українських школах? Сьогодні до теми статевого виховання лише ледь-ледь дотичні окремі уроки з “Основ здоров’я” та “Біології людини”, які часто реалізуються як доповіді від учнів і висновки а-ля “ВІЛ – страшна хвороба, тому колись, коли станете дорослими, користуйтеся презервативами”.
В умовах величезної кількості інформаційних джерел та безмежних можливостей інтернету підлітки самі просуваються в цій темі куди далі. На тлі таких своїх “відкриттів” вчителі здаються їм “динозаврами”, а батькам простіше уникати теми сексу.
Проте варто пам’ятати, що школярі не настільки добре володіють навичками аналізу неструктурованої інформації та фактчекінгу. Та фізіологію не зупинити, підлітки починають усвідомлювати, що відбуваються якісь зміни, і тут вкрай важливо, щоб дорослі виявилися поруч, допомогли структурувати загальні відомості та психологічно прийняти себе нових. Ознака дорослішання, до якого так прагнуть підлітки, – не лише розширення можливостей, але й необхідність брати відповідальність за свої діяльність та бездіяльність.
За визначенням ЮНЕСКО, статеве виховання – відповідний вікові та культурі підхід до викладання тем, пов’язаних зі статевим розвитком і сексуальними стосунками, який забезпечує передавання наукової, реальної та об’єктивної інформації і дає змогу осмислити власні ціннісні орієнтири й погляди, а також набути навичок ухвалення рішень, ведення діалогу та зниження ризиків, пов’язаних із багатьма аспектами сексуального життя.
Сексуальна освіта є проблемним питанням у всьому світі. У наш час молодь отримує дуже мало якісної підготовки з цього питання у школах, що робить її дуже вразливою. У Всесвітній доповіді ЮНЕЙДС про епідемію СНІДу за 2008 рік підкреслюється, що лише 40% молодих людей від 15 до 24 років мають достовірні знання про ВІЛ і шляхи його передачі. Отримання таких знань стає все більш актуальним, на відсоток молоді від 15 до 24 років припадає 45% усіх нових випадків ВІЛ-інфікування.
Школа – це особливе середовище, маленька модель суспільства, в якому учні повинні дізнаватися про фізіологічні та психологічні зміни, пов’язані зі статевим дозріванням, про проблеми контрацепції, незаплановану вагітність, ризики інфекційних уражень, питання сексуальної орієнтації, особисту сексуальну безпеку, і, особливо важливо, – що в кожної людини є вибір, і відповідальність за нього лежить лише на ній.
Сьогодні сексуальна освіта в Україні перебуває в зародковому стані, та окремі громадські організації і популяризатори створюють цікаві проекти, з яких уже можна почати роботу в своєму навчальному закладі.
Зокрема, у циклі “Біологія сексуальності” від студії Need зібрані теми, які пояснюють поведінку людини з біологічної точки зору. Кожен ролик містить інформацію, поширення якої важливе задля розвитку сексуальної освіти в Україні та руйнування стереотипів. Авторка курсу – Ярина Вишенська, спікерка тренінгів із сексуальної освіти для батьків і підлітків. Ярина сподівається, що після перегляду все те, що було незрозумілим, табуйованим чи здавалось випадковістю, набуде нових та цікавих сенсів.
Також у відкритому доступі є брошури для підлітків та їхніх батьків. На платформі Prometheus можна пройти безкоштовний онлайн-курс “Сексуальна освіта”, до створення якого були залучені відомі спеціалісти в галузі медицини та психології, а в записі відеолекцій взяли участь популярні телеведучі та лідери думок.
Тим часом у світі сексуальна освіта давно займає чільне місце у шкільних системах. У Швеції статеве виховання – обов’язковий шкільний предмет з 1956 року, навчання якого починається у віці 7-10 років і триває до закінчення школи. Вчителі зосереджують увагу на здоровому способі життя та розважливості щодо початку статевого життя, акцентуючи увагу на таких поняттях, як статева зрілість, кохання, перший секс, мастурбація, використання презервативів/протизаплідних засобів та орієнтація.
У Франції молоді дають необхідну інформацію ще з 1976 року. Статеве виховання є обов’язковим предметом у початковій освіті і середній школі, а також у вищих і професійно-технічних закладах освіти. У навчальну програму кожного типу сексуальна освіта входить у форматі окремих сесій спецкурсів щонайменше тричі на рік з урахуванням специфічних інтересів та потреб відповідної вікової групи.
У Норвегії статеву освіту започаткували ще в 1971 році, вона призначена для школярів віком від 7 до 16 років. У Нідерландах держава запровадила повну статеву освіту, яка починається з 4-річного віку. Звичайно, маленьким дітям не розповідають про секс, однак змалечку їм відкрито говорять про стосунки і пояснюють, що таке кохання.
Розуміючи важливість сексуальної освіти, українським школам варто спробувати розпочати рух у напрямі статевого виховання, адже знання – це захист і зброя, які майбутні повноцінні члени суспільства використовуватимуть у своєму житті, формуючи нове свідоме середовище.