Якщо спростити, увага – це сфокусованість на головному й одночасне абстрагування від усього іншого.
Якщо під час навчання слухачі уважні, то найкраще розуміють і запам’ятовують інформацію.
Але скільки часу людина може бути сконцентрованою? Дебати про це дочаться досі.
Одне з найновіших досліджень (проведене у 2010-му з використанням клікерів під час навчання хімії), виявило, що студенти втрачають увагу упродовж 1 хвилини або менше.
Перше зниження уваги відбувалося лише за 30 секунд після початку лекції, друге – на 4,5-5,5 хвилині лекції; наступне з 7 до 9 хвилин; далі – від 9 до 10 хвилин… І так кожні одну-дві хвилини.
Це дослідження виявило ще один цікавий факт: найменше студенти втрачали увагу під час блоків "активного" або студентоцентрованого навчання: дослідів і запитань.
Навіть більше: після цього їхня концентрація покращувалaся, і зберігалася впродовж лекційної частини.
Але чи можемо ми втиснути увагу у рамки конкретного періоду?
Дослідження 2007 року від Шарлена Ньюмана, Тіма Келлера і Марселя Джаста з Університету Карнеґі-Меллон показує, що ні.
Увага неабияк підконтрольна волі: люди самі вирішують, чого хочуть!
Тобто ми можемо обирати, на чому зосередитися. Це відповідає класичній теорії уваги, яка поділяється на:
Мимовільну. Вона зумовлена динамічними, сильними, несподіваними зовнішніми подразниками. Триває доти, доки діють подразники. Довільну. Це цілеспрямована увага, що вимагає вольового зусилля. Викликана усвідомленими потребами, обов’язками, інтересами людини. Післядовільну. Характеризується високою зосередженістю і продуктивністю. З’являється, якщо у процесі довільної уваги виникло зацікавлення.У книжці "The Happiness Hypothesis" Джонатан Хайдт пропонує алегорію вершника на слоні. Вона може просто пояснити силу волі людини.
Джулі Дірксен, викладачка та експертка з онлайн-навчання, пропонує використовувати її й для розуміння уваги під час навчання.
Слон – ірраціональна частина, наші інстинкти та емоції, які реагують на несподівані зовнішні подразники (наприклад, сповіщення про нове повідомлення на смартфоні).
Він контролює нашу мимовільну увагу.
Як зацікавити слонів ваших слухачів?
Зробіть слухачів героями історії та відчути себе здібними;Запропонуйте реальний кейс для вирішення.
Покажіть, якими вони стануть, коли випрацюють навички;Наприклад, розкажіть, що упродовж вашої лекції вони перетворяться на джедаїв з проведення інформаційних кампаній.
Дайте можливість досягнути реальних результатів;Не "діджитал-копірайтинг", а "як створити пост для Facebook, який будуть поширювати".
Слон передусім реагує на все термінове;Створіть слухачам такі умови. Обмежте часом і ресурсами: наприклад, запропонуйтестудентам виконати завдання на швидкість.
Запропонуйте аудиторії цікаві дилеми;Наприклад, два варіанти, кожен з яких має як свої плюси, так і мінуси.
Дайте неочікувану винагороду чи покажіть "фіолетову корову" – щось незвичне, що суперечить картині світу слухачів; Ставте студентам цікаві запитання, на які не можна знайти відповідь у Google; Заінтригуйте слухачів;Розкажіть про проект, що провалився, а потім дайте можливість самостійно визначити, чому так трапилось.
Запропонуйте слону те, що йому подобається, але… з навчальною метою;Наприклад, ілюструйте матеріал популярними гіфками, фрагментами з серіалів тощо.
Або запропонуйте пограти гру за матеріалами лекції.
Цікавий безкоштовний інструмент для цього – Kahoot, де ви можете створити інтерактивне тестування, а всі слухачі зможуть пройти його на час у команді або самостійно. Kahoot автоматично визначає переможця.
Вершник – це раціональна частина нашого внутрішнього "Я", що аналізує інформацію і визначає напрямок руху слона.
Він контролює нашу довільну увагу, але лише за умови, якщо розуміє кінцеву мету. Вершнику потрібна мотивація.
Слухачі приходять на освітні проекти з двома різновидами мотивації:
зовнішня;Вони чекають на нагороду чи покарання, і не надто зацікавлені у навчанні.
Найімовірніше, вони навчаються лише для того, щоб здобути диплом / сертифікат і показати його батькам / роботодавцям.
внутрішня.Ці студенти зацікавлені, адже мають внутрішню потребу вирішити якесь завдання.
Наприклад, знають, що стануть набагато успішнішими у роботі, якщо пройдуть курс з креативності.
Гарна новина: зовнішню мотивацію можна перетворити на внутрішню. Як?
Спробуйте знайти внутрішні чинники мотивації;Запитуйте, що слухачі можуть зробити з отриманою інформацією, щоб розвиватися у тому, що для них важливо.
Будуйте зв’язки між навчальним матеріалом і завданнями, які вони мають виконувати у реальному житті.
Знайдіть больові точки;Що не подобається вашим студентам і спричиняє спротив?
Покажіть їм спосіб з цим впоратися.
Уникайте довгих пояснень;Давайте конкретні приклади з життєвих ситуацій.
Використовуйте цікаві кейси;Запропонуйте слухачам одразу вирішити їх:
Застосувавши знання, які вони вже мають; Забезпечте успіх спочатку; Створіть психологічну безпеку.Здавалося б, з тими, хто має внутрішню мотивацію, не потрібно додатково працювати. Але це не так.
Для того, щоб такі студенти отримали максимальну користь, їх також потрібно залучати до роботи.
Підживлюйте внутрішню мотивацію;Виділіть час для того, щоб слухачі з внутрішньою мотивацією працювали над завданнями, що виникають у їхній роботі / житті.
Часто слухачі з внутрішньою мотивацією вивчають багато матеріалу – навіть більше, ніж решта групи. Щоб не втратити їхню увагу...
дайте їм можливість стати викладачами.Студенти можуть самостійно підготувати та пояснити якусь тему.
Рухаючись разом, слон та вершник можуть створити післядовільну увагу, яка найкраще підходить для навчання. Адже без зусиль слухачі можуть концентруватися на матеріалі та засвоювати його.
Готові вирушити в дорогу?
Віра Іванова, експертка з навчання дорослих і директорка з освітніх рішень для соціальних і поведінкових змін Practicum, для УП.Життя