Коли дитина перебуває у стані тривожності, іноді складно дібрати дієві слова, які б допомогли заспокоїтися. Пропонуємо 13 фраз, що стануть у пригоді, коли дитина відчує негативні емоції.
Відчуття тривоги можуть забарвлювати звичайні речі у дещо страшніше. Дитина може почати боятися того, до чого до цього моменту не відчувала страху. Тому дуже важливо заспокоїти малюка та запевнити, що він у безпеці, а ви поряд з ним.
Надайте дитині можливість говорити відверто про свої страхи. Не квапте її, часом їй потрібен час, аби зібратися з думками. Коли вона почне ділитися з вами, не перебивайте, уважно вислухайте та проявіть розуміння.
Дозвольте дитині визначити рівень свого емоційного стану. Вона може показати це за допомогою жестів або зобразивши на малюнку.
Поясніть дитині, що занепокоєння це, наприклад, маленький жук, який з’являється поруч і починає непокоїти. Придумайте разом слова, що могли б відігнати цього надокучливого жука подалі. Наприклад: «Я не хочу тебе слухати!», «Ходи від мене! Я не хочу щоб ти псував мені настрій!». Ви можете казати це голосно, смішно, пародіюючи інших тощо.
Дітям іноді важко висловити свої почуття. Але за рахунок розвитку уяви, вони можуть малювати, ліпити та будувати свої тривоги. Коли малюк закінчить, дайте йому змогу пояснити, що він зобразив, та зробити висновки.
Діти, які відчувають тривогу, можуть потрапляти до пастки однієї й тієї самої моделі поведінки, із якої немає виходу. Запропонуйте дитині віднайти інші варіанти, змінивши кінцівку старої історії. Деякі можуть виявитися безглуздими, але головне — аби вони були реалістичними.
Діти почуваються впевненіше, коли їм відомо значно більше. Особливо, якщо дитина боїться грози, ліфтів, комах тощо. Розповідайте про безпеку і небезпеку цих явищ детальніше, читайте книжки, переглядайте наукові передачі.
Попрацюйте над списком тих дій, що допомагають вашій дитині почуватися краще. Коли дитина відчуває занепокоєння, запропонуйте обрати ту методику, що вона вважає найефективнішою у цьому випадку.
Іноді дитина може бути настільки стривоженою, що не реагуватиме на ваші спроби задіяти заспокійливі стратегії. Тож задійте власні сили! Коментуйте свої дії та те, що відчуваєте.
Визнавайте страхи дитини, але робіть їх меншими за допомогою сполучника «і». Наприклад, після «і» ви можете сказати «ти у безпеці», «ти раніше вже з ним упорався», «ти знаєш, як його перемогти». Це моделює внутрішній діалог, до якого у майбутньому буде звертатися дитина, відчуваючи емоційне навантаження.
Коли дитина починає нервувати, спробуйте перемкнути її увагу на щось інше. Наприклад, поцікавтеся, що вона робила зранку, з ким бавилася, чим займалася на перерві.
Замість того, аби пропонувати дитині допомогу, поцікавтеся в неї самі, що саме їй потрібно. Доросліші діти можуть вільно висловитися, що саме вони хочуть.
Важливо дати дитині зрозуміти, що всі відчуття минають. Вона має не зациклюватися на тому стані, у якому знаходиться зараз, а думати про те, що все незабаром закінчиться.