10 ситуацій, коли нам здається, що дитина поводиться погано, але насправді це не так

Іноді трапляються такі моменти, що нам здається, ніби дитина навмисно влаштовує істерики, аби перевірити нашу терплячість: кричить у повний голос, катається підлогою, тупотить ногами і плаче. Насправді ж це все нормальна поведінка, зумовлена розвитком та зростанням дитини. Зрозумівши й усвідомивши це, ми навчимося краще розуміти наших дітей.

Ви просите дитину не розкидати іграшки, а вона бере і жбурляє їх. Це все тому, що відділ мозку, що відповідає за самоконтроль,  остаточно сформується лише у підлітковому віці. Більшість дітей учиться опиратися своїм бажанням зробити щось погане, лише досягнувши 4 років.

Автор книги «Просте батьківство» Кім Джон Пейн пише, що веселощі та ігри у житті дитини мають знаходитися у правильному балансі із нудьгою, спокійним проведенням часу і відпочинком. Перенасичений розвагами  день стомить дитину, отже, саме через це починаються істерики.

Ви самі чудово знаєте це почуття, коли ви голодні. Але дитині важко зрозуміти, що саме змусило її нервувати та відчувати дискомфорт: голод, спрага, раптова біль чи втома. Якщо першочергові потреби дитини незадоволені, їй важче контролювати свої емоції.

Дорослі вміють контролювати свої емоції та не виявляти їх. Але маленькій дитині робити це занадто важко. Тому вона може раптово закричати або заплакати. Не зупиняйте її та не кричить. Заборона або придушення емоцій може привезсти до ще більших наслідків.

Рух —це невід’ємна складова розвитку дитини. Вона повинна бігати, стрибати та дриґати ногами. Замість заборони бігати квартирою краще підіть разом на дитячий майданчик або запишіть дитину до спортивної секції.

Нехай вас не лякає той факт, що ще вчора дитина могла піти гуляти у тому, що ви їй підготували, а сьогодні надягти чоботи на руки і вирушити на двір. Діти стрижуть волосся, споруджують будинки зі щойно попрасованих простирадл, розкидають речі та роблять усе, що суперечить звичайній людській поведінці. Але так вони навчаються самостійності, відповідальності за свої вчинки і планування власного вільного часу. Не сваріться, а приміріться із цим, це просто ще один етап розвитку.

У кожного є недоліки. Наприклад, ви чуйна і терпляча людина, але співчуття іншим призводить до отримання негативних емоцій. Те саме і з дитиною. Вона може залюбки ходити до садочка, але дратуватися, коли діти починають гратися не за планом. Те, що ми вважаємо «небажаною поведінкою», насправді ще одна риса вашої дитини. Це просто інша сторона її сильних якостей.

Вам потрібно збиратися у крамницю, а дитина тікає і просить її наздоганяти. Таким чином вас просто намагаються залучити до ігрового процесу, адже саме так діти пізнають світ. Крім того, малюки дуже люблять отримувати позитивні емоції від гри з батьками: сміх, обійми, ласкаві слова. Приділяючи щодня достатньо часу для гри, потреба буде задоволена, тоді ви зможете провести вечір і тихій та спокійній атмосфері.

Емоції можуть передаватися від людини до людини наче струм по дротах. Ви навіть не помітите, як ваша дитина почне копіювати вашу поведінку в усьому. Не кричіть, якщо самі постійно нервуєте, поспішаєте, ні з того ні з сього підвищуєте голос і сваритеся. Ваша дитина — це ваше відображення. Почніть із себе.

Сьогодні серед дня ви разом із дитиною наїлися цукерок, а наступного дня забороняєте, бо це шкідливо для здоров’я. Сьогодні ви прочитали 5 казочок на ніч, а завтра у вас бракує сил. Це все зрозуміло, але не вашій дитині. Діти люблять стабільність та передбачуваність подій. Визначайте лише ті межі, яких ви зможете дотримувати, тоді стосунки із дитиною зміняться на краще.