Комунікативна техніка «Критерійний покер»: захисти власну думку

Навчимо дітей відстоювати власну точку зору!

Мати власну думку – важливо. Але не менш важливо вміти аргументовано доносити її до інших та відстоювати. Уміння обґрунтувати власні погляди робить спілкування більш виваженим та продуктивним. 

Техніка «Критерійний покер» створена саме для того, щоб розвинути комунікативні навички (як і інтерактивний прийом «Ток-шоу»). Вона стане у пригоді на будь-якому уроці, а оскільки нагадує гру, то діти не нудьгуватимуть: навпаки, навчаться знаходити аргументи для підкріплення позиції, приймати рішення та дослухатися до точки зору співрозмовника. 

Ця техніка являє собою дискусію з суперечливих питань, наприклад, можна поговорити про вплив різноманітних факторів на явища чи процеси. Такий формат потребує об'єднання учнів у декілька команд, які ведуть дискусію спочатку у своїй групі, а потім – із іншими командами. Гра розвиває навички спілкування – діти вчаться презентувати власну думку, уважно слухати, надавати докази. Але кожен учасник має діяти активно та самостійно. Керівник гри, тобто вчитель, є пасивним спостерігачем та втручається лише у крайніх випадках.

Як проходить гра 

Оголошуємо основну тему уроку, наприклад, «Антропогенні фактори, які негативно впливають на здоров’я людини». Об'єднуємо учасників у 4 групи та пропонуємо дітям сісти разом.  

Тепер визначаємо фактори для аналізу: 

• перша команда досліджуватиме, який вплив чинять на здоров'я людини фактори-тіла: будівлі, водойми, рельєф; 
• друга – фактори-речовини: радіоактивні хімічні речовини, аерозолі, стічні води; 
• третя – фактори-явища: світло, тепло, радіохвилі, електричне та електромагнітне поля;
• четверта – фактори-процеси: розведення корисних організмів та знищення шкідливих, добування корисних копалин. 

Далі кожна команда отримує додаткові матеріали:

1. набір карток, на яких записані аргументи щодо негативного впливу. 
2. аркуш, на якому накреслені три прямокутники один в одному. Це поля для критеріїв: менш суттєві розташовуються на зовнішньому полі, важливіші – на середньому, а в центрі – найважливіші з них. Аркуш кладемо на середину стола.

Завдання учасників на першому етапі гри – розкласти картки-аргументи на аркуші за рівнем важливості. Тобто перший учасник команди відкриває картку, вголос зачитує записаний на ній аргумент, обирає місце та кладе туди картку. Далі те ж саме по черзі роблять інші учасники. Якщо хтось бажає покласти свою картку на вже зайняте місце, він має довести, що його фактор важливіший. Тобто учні розпочинають переговори, під час яких визначають, чому картка із аргументом має лежати саме там. Якщо їм не вдалося дійти згоди – втручаються інші учасники, питання обоговорюється колективно. Кожна команда розкладає картки так, як вважає за потрібне. Робота триває близько 20 хвилин. Перший етап гри закінчується, коли всі команди розклали картки та порозумілися.

На початку другого етапу керівник гри ділить дошку на 4 частини – по одній на кожну команду. Представники груп виходять до дошки та записують найбільш значущі зі своїх аргументів. Після цього запропонуйте всім разом порівняти ці критерії та визначити їх місце, звернувши увагу на рівень важливості. Ті з них, що повторюються, підкресліть. 

Третій етап гри – групова дискусія між командами відносно факторів, щодо яких думки розділилися. Усі учасники можуть ділитися власними поглядами незалежно від того, у якій вони групі. 

У якості висновків кожна команда презентує результати вдалої колективної роботи – спільне рішення про місце певних факторів у загальній системі.

На що необхідно звернути увагу

1. Нагадайте дітям про культуру ведення дискусії. Тобто бесіда не має викликати негативні емоції у жодного з її учасників. Зауважте, що будь-які групові рішення мають прийматися під впливом змістовних аргументів, а не агресивних переконань. Саме обговорення завжди проводиться з повагою до співрозмовників. 
2. Одразу визначте регламент часу та повідомте про нього дітям, наприклад, кожній команді відводиться на аргументацію не більше 5-7 хвилин. Так ви зможете встигнути вислухати всіх.
3. Оцініть склад кожної групи – подбайте про те, щоб у командах були різні за характером учні. Тобто кількість активних та мрійливих школярів у одній групі має бути приблизно однаковою.