Державний стандарт початкової школи передбачає, що учні в результаті навчання мають:
керуватися правилами безпечної і чесної гри; вміти боротися, вигравати і програвати; усвідомлювати значення фізичних вправ для здоров’я, емоційного задоволення, гартування характеру, самовираження та соціальної взаємодії.Реалізувати все це допомагають ігри. Вони знімають напруження, дають перепочити дитячій нервовій системі, а динамічні ігри мають ще й профілактичний ефект. Адже тренують різні груп м’язів, покращують мозковий кровообіг. Найкращий час для таких ігор – перерва.
Проєкт “Дружня школа” зібрав ідеї для ігор, якими можна зайняти дітей між заняттями.
Для цієї гри знадобляться пластикові або паперові тарілочки та по кілька м’ячиків для настільного тенісу на кожну команду. Як для будь-якої естафети, кількість учасників у командах має бути рівною. Учні готуються до старту, перший гравець із кожної команди тримає в піднятій догори руці тарілку з м’ячиком.
За командою “Старт!” діти біжать до вибраної точки і повертаються назад, передаючи тарілку наступному гравцеві. Якщо дорогою гравець губить м’ячик – мусить повернутися до старту і почати наново. Виграє команда, в якій усі діти донесли “замовлення” першими.
Щоб організувати цю гру, вам знадобляться таймер, діркопробивач, цупкий кольоровий папір і мисочки з водою. Зробіть діркопробивачем кольорові кружечки (їх знадобиться чимало, залежно від кількості учасників). Гравців об’єднуємо в пари. Перед початком гри кожна команда отримує мисочку з водою, до якої висипається саморобне конфеті.
Суддя (якого теж можна вибрати серед учнів) встановлює таймер на 30 секунд, і за командою “Старт!” один із гравців у кожній парі починає клеїти “ластовинки” на обличчя напарника. Після того, як час вийшов, суддя рахує “ластовинки”. Виграє команда, в якої “ластовиння” вийшло більше.
Гра не вимагає спеціальної підготовки, лише трохи вільного простору. Діти об’єднуються в пари і стають одне навпроти одного. У парі один із гравців виконує роль дзеркала, повторючи всі рухи свого напарника. Учитель координує гру, даючи учням, які “дивляться у дзеркало” завдання: “Підніміть ліву руку! А тепер зігніть праву ногу…”. Особливо уважним має бути учень/-иця, який/-а виконує роль дзеркала, адже його/її рухи мають дзеркально повторювати рухи партнера, а не виконувати команди вчителя.
Зимові перерви можна зробити трохи цікавішими і з відомою грою на уважність та реакцію “Саймон каже…” (англ. Simon Says). Один із гравців – Саймон, який віддає команди (підстрибнути, підняти ліву руку, торкнутися щічок тощо), інші учні виконують. Проте, виконувати потрібно лише ті, що починаються словами “Саймон каже…”. Саймон має спеціально час від часу пропускати цю команду, щоб заплутати учасників.
Вибувають гравці, які виконали команду останніми, неправильно, чи коли на початку не було фрази “Саймон каже”. Гравець, який лишається в кінці, стає переможцем.
Ведучий показує за порядком зелену, жовту та червону картки, поступово збільшуючи темп гри. У відповідь на зелену картку клас починає бігти на місці. На жовту – імітує уповільнену зйомку. На червону – завмирає. Вибувають із гри ті, хто не встигли виконати команду або поворушилися під час “червоного світла”.