Володимир Співаковський
Бізнесмен, президент корпорації Гранд
Просто ці діти не хочуть, щоб всі знали, що «вони не тягнуть, не хочуть, не можуть, не виходить, що вони слабкіші за інших...» і це їм дискомфортно. Для них ліпше, щоб ніхто не знав (і голову в пісок), ніж намагатися долати перешкоди і тренувати свої здібності та можливості.
Ще 40% — їм байдуже, є оцінки чи ні. Це такі собі пофігісти.
А у 20% дітей оцінки — це головний мотиватор їхнього навчання. В майбутньому житті саме ці 20% будуть намагатися все робити добре: добре лікувати, літати, організовувати, будувати і творити. В основному це відмінники. Їм подобається отримувати високі оцінки і демонструвати свою якусь перевагу. А при скасуванні оцінок у цих хороших дітей втрачається мотивація прагнути до доброго навчання. Однолітки їм кажуть: «Та забий ти!» І вони «забивають».
Школа призначена для підготовки дітей до життя в конкурентному суспільстві
А потім суспільство починає нервувати: Як навчити дітей вчитися? Це ж треба! Скасували головну для старанних дітей мотивацію і запитують: а чого ти перестав (ла) хотіти вчитися? А дитина мовчить. Їй же незручно зізнатися, що для неї важлива оцінка. Це мов у спорті — грати без рахунку, просто так. Інтерес зникає швидко. Зазвичай кажуть, що школа призначена для підготовки дітей до життя в конкурентному суспільстві, де все порівнюється: люди, компанії, країни, зарплати, посади. Тоді чому роль оцінювання знижується?
Авжеж, є передові країни на кшталт Фінляндії. Вони толерантні, ліберальні, делікатні, спокійні. Там на оцінках увагу спеціально не загострюють, щоб нікого не нервувати, ні з ким не змагатися, і щоб ніхто не знав, хто як учиться (крім учня, вчителя і батьків).
Є також передові країни на кшталт Сінгапуру або США. Вони, навпаки, більш жорсткі, з добором найкращих учнів, з диференціацією, з прагненням до лідерства. Де всі розуміють, чому одні учні є кращими або слабкішими за інших. Там поширені численні порівняльні рейтинги кожного учня. Тому що коли оцінок немає або вони не публічні, то як дізнатися, хто і чому є кращим чи слабшим? Чому одному дали стипендію, а комусь іншому — ні?
Висновок простий. В обох підходах є свої переваги і недоліки. Головне, щоб вони мотивували дітей прагнути до розвитку і досягнення більш значних результатів.
Отже, ось основні мотиватори вчитися:
1. Оцінки
2. Страх або покарання
3. Похвала
4. Самооцінка дитини
5. Далекосяжні особисті плани дитини чи її батьків
6. Природна допитливість дитини
7. Скасування оцінок або їх публічності
Який варіант у вашої дитини?