Соціологи з'ясували, що відбувається за зачиненими дверми квартир, куди тепер переїхали шкільні класи й аудиторії.
Освітня агенція міста Києва провела дослідження про дистанційне навчання в столиці. У ньому взяли участь 34 тисячі респондентів — учні (з 4 по 11 клас), вчителі, батьки. Опитування проводилося методом електронного анкетування у два етапи — на початку квітня і в перший тиждень травня. Тому ми можемо порівняти, як починалося дистанційне навчання і що змінилося тепер, коли вчителі набили руку й опанували нові інструменти.
Зрозуміло, що не в усіх містах і селах ситуація така ж, як у Києві. Більше того, можна з упевненістю сказати, що в столиці вона оптимістичніша, ніж у регіонах. Але загальні тенденції простежуються.
Як показало дослідження, у Києві дистанційним навчанням охоплено 78% школярів. Це означає, що кожен п'ятий маленький киянин не навчається дистанційно під час карантину. І річ тут не лише в школі. Як повідомили батьки, найпоширеніша причина, чому діти не залучені до навчання, — брак технічних засобів (25% тих, хто не навчається дистанційно) чи Інтернету (виїхали за межі міста до бабусі в село або на дачу).
А чим займаються ті 22% школярів, що не залучені до дистанційного навчання? Далеко не всі вони сидять за книжками чи надолужують програму з батьками і репетиторами. Як свідчить дослідження, майже третина (34%) тих, хто випав із дистанційного навчання, взагалі ігнорують процес навчання.
Цікаво, як буде компенсуватися провал між тими, хто навчався під час карантину, і тими, хто ігнорував школу?
За даними дослідження, найпопулярнішим каналом комунікації учителів і школярів є месенджери — Вайбер або Телеграм.
Хоча наприкінці карантину популярність цих месенджерів серед учнів трохи знизилася на користь інших засобів зв'язку (moodle і teams) та електронної пошти. А ось батьки досі найбільше віддані Вайберу і Телеграму, — 77% їх спілкуються з учителями саме так.
З одного боку, це зрозуміло, — месенджер допомагає оперативно обмінюватися інформацією. З іншого — прогрес не стоїть на місці, і деякі школи вже підключилися до електронних платформ, які дозволяють батькам листуватися з викладачами, читати їхні коментарі про успішність дітей, бачити оцінки та навчальні плани — які теми вивчали, що задано. Та, очевидно, всі ці досягнення технічного прогресу поки що не стали популярними. І не лише через бажання чи небажання батьків, а й через те, що цими інструментами користуються переважно приватні навчальні заклади або просунуті ліцеї та гімназії. А в більшості шкіл залишаються старі дідівські методи — паперові виписки з оцінками і щоденники.
Якщо ж говорити про онлайн-платформи, на основі яких організується дистанційне навчання, то незаперечним фаворитом на всіх етапах дослідження є ZOOM. Саме за нього як за рятівну соломинку схопилися школи, коли грянув карантин. І хоча це не єдина платформа з такими можливостями, однак, здається, сарафанне радіо таки відіграло свою роль.
Як свідчить опитування, під кінець навчального року зросла популярність Google Classroom. І це означає, що педагоги поступово опановують інструментарій дистанційного навчання.
А от сайт школи допомагає в дистанційному навчанні лише третині респондентів. Мабуть, навчальним закладам варто замислитися над тим, що сайт — це не лише "товар лицем" і фотозвіти з різних заходів, а й можливості для комунікації шкільної спільноти.
Карантинному навчанню часто докоряють, що воно перетворюється на самостійне навчання учнів, — мовляв, дуже багато домашніх завдань. Особливо в тих учнів, чиї вчителі не змогли проводити заняття дистанційно. Батьки скаржаться, що вже втомилися пояснювати й робити уроки — "я не фахівець в освіті, і в мене є своя робота". "У нас дистанційного навчання немає, проте домашні завдання, будь ласкавий, виконуй, це вже твоя відповідальність. А ні — на список і до директора".
За даними дослідження, 72% школярів отримують домашні завдання з усіх предметів. Серед батьків уже ходять анекдоти про "домашку" з праці, музики і фізкультури.
Половина учнів відповіла, що з деяких предметів їм тепер задають більше домашніх завдань порівняно з тим, як було до карантину (насамперед це стосується математики, української та іноземної мов). І на їх виконання іде більше часу, — про таке заявляють 60% опитаних. З цим згодні і батьки. Буває, що учні отримують домашні завдання без пояснень (відповіді 11% батьків). У зв'язку з цим, порівняно з періодом очного навчання, 56% учнів постійно зіштовхуються з труднощами, виконуючи домашні завдання.
Попри скарги батьків, що на них скинули навчання під час карантину, 73% школярів повідомили, що роблять уроки самостійно, 21% — з батьками, 1% — з репетиторами. Решта взагалі не відповіли на запитання, як зазвичай виконують домашні завдання (можливо, їм було незручно сказати "списую в готових домашніх завданнях чи в однокласників"?).
Варто врахувати, що в дослідженні не брали участі наймолодші учні з 1–3 класів. Напевно, участь батьків у виконанні домашніх завдань там значно вища.
Як свідчить дослідження, 46% школярів виконують "домашку" нерегулярно, 51% — завжди, 3% — ніколи не виконують. Майже половина учнів (42% опитаних) стверджують, що з деяких предметів можуть вчасно отримати пояснення від учителя, якщо в них виникають запитання в процесі вивчення теми.
Під час карантину в третини учнів знизився інтерес до навчання.Але 14% школярів відповіли навпаки: їм стало цікавіше навчатися.
Близько 56% школярів зазначили, що під час карантину в них з'явилося більше труднощів із виконанням домашніх завдань. Серед них — неможливість якісно зрозуміти навчальний матеріал, відсутність ефективного контролю з боку вчителів, зниження інтересу до навчання та інші.
Отже, головною проблемою дистанційного навчання є неможливість якісно зрозуміти навчальний матеріал. Про неї сказали 48% батьків і 46% учнів. Причому на другому етапі дослідження кількість таких респондентів зросла майже на 20%.
Це очікувано, адже на початку карантину у школярів ще був запас шкільних знань, а потім усе незрозуміле і недовивчене почало нагромаджуватися наче снігова куля — одне нашаровувалося на інше.
Для батьків дистанційне навчання теж стало неабияким випробуванням, — 55% опитаних зазначили, що це ускладнило їм життя. Третині батьків довелося більше, ніж до карантину, сидіти зі своїми дітьми за уроками. Тим часом 25% батьків зазначають, що їхня дитина навчалася б успішніше, якби вони були поруч, але це неможливо через зайнятість.
Діти не готові до дистанційного навчання через вікові особливості, і це спричиняє фізичне та психічне перевантаження, — так вважають 8% опитаних батьків. На їхню думку, під час карантину ці питання залишаються поза увагою.
Половина опитаних учителів вважають, що головна складність дистанційного навчання — це неможливість контролювати, як учні засвоюють вивчений матеріал. При цьому 18% учителів поскаржилися, що взагалі не можуть визначити рівень досягнень своїх учнів.
Викликами для вчителів також стали проблеми технічного характеру (38%), зв'язку з учнями (41%), брак досвіду дистанційного навчання (37%). Це змушує їх витрачати більше часу на підготовку та проведення уроків.
Як свідчить опитування учнів, батьків та вчителів, очне навчання в аудиторіях подобається їм більше, ніж дистанційне, — про це сказали 70% учнів, 90% вчителів і 80% батьків. А 60% учнів мріють, щоб швидше почалося навчання у школі (цікаво, скільки людей відповіли б на це птання так само, аби під час карантину можна було зустрічатися з друзями?). І лише 22% школярів бачать позитив у карантині.
До речі, у США думка батьків інша. Організація RealClear опублікувала результати опитування, яке свідчить, що по закінченні пандемії 41% родин, швидше за все, оберуть для своїх дітей хоумскулінг або віртуальну школу, а 31% зауважили, що такий вибір для них є малоймовірним. Про це розповіла керівниця Центру дистанційного навчання столичної школи "Афіни" Тетяна Швець.
Учасники нашого дослідження також назвали плюси навчання вдома. Так, 36% учнів стали більше читати. Ця цифра дуже тішить. Ми пам'ятаємо результати вітчизняного моніторингу читацької компетентності, які показали: ще у початкових класах формується велика група школярів, що взагалі не читають або роблять це під примусом.
За даними дослідження, 15% учнів тепер більше часу приділяють самоосвіті, і це чудово, адже самоосвіта — саме те, що має супроводжувати людину протягом життя.
А найголовніше — діти і батьки стали більше спілкуватися між собою (про це сказали майже 70% опитаних). За даними опитування, 72% школярів раді, що на карантині поруч із ними перебувають батьки. І це ще один неочікуваний плюс карантину. Однак варто пам'ятати про тих 28%, хто не знайшов спільної мови з батьками. Але карантин поки не завершився, і батьки ще можуть багато чого виправити у стосунках зі своїми дітьми.