Наталя Єремеєва, бізнесвумен, співзасновниця компанії Stekloplast, віце-президентка СУП, мама трьох синів, розповіла MC.today про свій підхід до виховання.
У нас три сина – 23, 15 і 9 років. Ми з чоловіком ростемо разом з ними, вчимося бути батьками і виховуємо їх за своїми правилами.
Загальний підхід – принципово не створюємо синам «теплі ванни»: ми не ростимо їх мажорами, заможними спадкоємцями батьківського бізнесу. Навпаки – вкладаємо в їхні голови, що важливо зробити власний вибір, прожити власне життя, відбутися.
Наше завдання як батьків – показати дітям різноманіття варіантів, допомогти зрозуміти свій талант, забезпечити інструментами для реалізації вибору. Самостійність – головна навичка, якої я вчу дітей. І якщо розкласти її на складові, вийде п'ять базових правил.
Підйом о 6:00. До ліжка о 22:00. Уроки чітко за розкладом, навіть в разі домашнього навчання. Заняття плаванням мало не з народження, музична школа, список книг з величезної домашньої бібліотеки, обов'язкових до прочитання.
Життя дітей в нашому домі, як і життя дорослих, суворо підпорядковане дисципліні. Вони не вирішують кожен день – вставати чи ні, застеляти ліжко чи ні, вчити уроки чи ні, йти на тренування чи ні, читати чи ні. Вони просто виконують свої щоденні завдання –самостійно, спокійно, відповідально.
Я вчу своїх дітей дивитися далеко вперед. Наприклад, середнього сина, якому 15, хвилюють проблеми екології. Він всіх нас переконав купувати менше одягу, відмовитися від пластикових трубочок, користуватися екосумками, а не пакетами, сортувати сміття.
Ми підтримуємо і розвиваємо його мрії – всерйоз обговорюємо майбутню професію, плануємо університет, менторів, необхідну підготовку, візуалізуємо екологічний простір, який він зможе побудувати років через 10, будучи вченим-екологом.
Так само було і зі старшим, якому з дитинства подобався бізнес. Ще коли він навчався 9-му класі, ми не тільки обирали старшу школу, обговорювали університет, а й задивлялися на серйозні бізнес-школи. Ми навіть були з ним в Гарвардській бізнес-школі та пішли з ознайомчої екскурсії зі словами: «До зустрічі, Гарвард, скоро побачимося».
Важливий нюанс: ми спрямовуємо дітей на максимум з доступних варіантів. Хочемо, щоб для них було нормою кожен раз стрибати трохи вище власної голови. Але запасні і резервні плани у нас, звичайно, теж є. А раптом щось піде не так.
Наприклад, готуючись до вступу в обрану англійську школу з дуже високими вимогами і великим конкурсом, ми не були впевнені в успіху, але пробували. У резерві було два варіанти, куди поступити було легше. Але син розумів різницю між школами і серйозно готувався цілий рік. Інші варіанти не стали в нагоді.
Ми не спокушаємо дітей грошима. Впевнена, що у школярів не повинно бути зайвих грошей, як і зайвого часу. Наші пріоритетні статті витрат на дітей – освіта і подорожі. У площині побуту, гардероба, розваг закриваємо базові речі, без надмірностей.
В цілому в родині жорстка фінансова дисципліна і культура дбайливого ставлення до грошей. Наприклад, ми виділяємо дітям невеликі суми під час їх самостійних подорожей, але вони звітують про витрати, часто привозять назад більшу частину суми. Подаровані на свята гроші діти в основному збирають, витрачають на смачну їжу, технічні пристрої, подарунки близьким.
Ми не стимулюємо синів заробляти гроші в шкільному віці – ресурси школярів спрямовані на навчання та спорт. Свої перші гроші старший син заробив в 18 років – поїхав вихователем в літній табір TASIS в Швейцарії. Був там єдиним російськомовним вихователем і отримав пристойну зарплату в швейцарських франках.
Наступні гроші заробив під час навчання в Канаді, після закінчення спеціальних курсів надавав першу медичну допомогу і працював комендантом університетського гуртожитку. Компенсаційний пакет передбачав безкоштовне проживання протягом року, на місце претендували понад 100 студентів, але отримав його Саша.
Потім отримав гонорар як співавтор книги з економіки. Також працював фотомоделлю. Після закінчення університету син залишився в Торонто. Зараз йому 23, він працює, забезпечує себе самостійно, напрацьовує досвід і стартовий капітал для власного бізнесу.
Середній син поки не працює «поза сім'єю», але отримує символічну зарплату за обробку моїх фото та вичитку постів.
З дитинства діти залучені до вирішення побутових питань. Сини знають, що таке винести сміття, заплатити по рахункам, полагодити, прибрати, попрати, попрасувати.
Для них не проблема під круглі очі сусідів взяти в руки пилосос і прибрати кімнату в шкільному гуртожитку. Це реальний приклад зі шкільного побуту середнього сина. Так, у них, як і у інших хлопчиків, є помічники по господарству, але частині домашніх справ вони виконують самостійно.
Днями молодші діти викинули в унітаз квіти, і, звичайно, він забився. Вони легко знайшли вантуз і прочистили злив. Всі три сина в змозі повністю обслужити себе самостійно в будь-якій стандартній побутовій ситуації.
Ми багато подорожуємо і часто опиняємось в нових обставинах, в оточенні незнайомих людей, які іноді не говорять ні російською, ні українською, ні англійською.
І це відмінний тренінг для дітей, які самостійно гуглять, бронюють, резервують, спілкуються на ресепшені, орієнтуються в аеропортах, знаходять потрібні об'єкти, принагідно розвиваючи комунікативні навички.
Коли старшому синові було 17 років, ми опинилися з ним в нью-йоркському метро без жодного розуміння, куди нам потрібно рухатися далі. Я була в приємному шоці від того, наскільки швидко він за допомогою інтернету, телефону та англійської мови розібрався в найскладнішому метро в світі. Кайфово розуміти, що твоя дитина готова до комунікації в будь-якій точці світу.