Дитина гризе нігті, смокче палець – що з цим робити батькам

Діти часто смокчуть пальці чи гризуть нігті. Дорослі винахідливі у своїх реакціях і спробах (а частіше тортурах) «викорінити» цю звичку. Діти винахідливі й прекрасні у своїй здатності до адаптації й пошуках зцілення. Світлана Ройз не дає універсальних рецептів долання цих звичок, проте пропонує практичну інформацію для міркувань і пошуку рішення, яке спрацює для вашої дитини.

1. Смоктання пальців (куточків одягу, а пізніше, можливо, куріння та інше), кусання чи обламування нігтів – симптоми, на перший погляд, схожі, але мають, як правило, різну причину.

2. Це не просто «шкідлива звичка» – це невротичні дії, часто абсолютно не усвідомлювані, не завжди контрольовані (особливо у дітей, у яких вольові центри ще не сформовані). Дитина це робить НЕ спеціально, щоб позлити батьків.

3. За кожною такою дією є глибша причина – і дорослі напружуються, якщо вже бути чесними, навіть не через саму дію, а через «заряд» – неконтрольований і важливий, який відчувають «за» діями. (Так само як батьки напружуються не через безлад в кімнаті підлітка, а через внутрішній стан підлітка, який маскує безлад зовнішній).

4. Будь-яка сформована звичка говорить про чинні закріплені механізми – це звичка наших нейронних зв’язків. Для того, щоб вона змінилася, потрібен час. Варто запропонувати й напрацювати альтернативну дію або реакцію.

5. Ми нічого не можемо забрати, не надавши щось натомість. Це базове правило виховання. Якщо ми вилучаємо себе – залишаємо замість себе бабусю або няню. Якщо забираємо комп’ютер, пропонуємо значущу альтернативу – свою емоційну присутність, книжку тощо. Якщо немає заміни, в «порожнечі», що утворилася, виросте новий, можливо, серйозніший і вже тілесно-соматичний симптом.

6. Що більше наша напруга, то більше вимог «щось з цим робити». Дитина почувається «не такою», а ймовірність закріплення симптому або трансформації його в щось інше збільшується. Наприклад, в дитини, якій батьки сказали, що відріжуть палець, який вона смокче, починається енурез. 

Смоктання пальців

Ми багато знаємо про оральну фазу розвитку. Це час, коли малюк-немовля отримує задоволення і розвиває безліч тілесних пристосувань і механізмів (наприклад, під час годування залучені відразу три нерви з величезними зонами «ведення»: блукаючий, трійчастий та носоглотковий нерв), отримує досвід близькості, безпеки, довіри – завдяки саме смоктанню молочка з грудей. І саме тоді й стільки, скільки йому потрібно. Норма у кожної дитини своя, як і можливості сімейної системи.

Це «оральний» час, коли в дитини закладається відчуття «Я існую» і «Мої потреби задовольняються». Це час формування прихильності – можливості взагалі бути в близьких відносинах, приймати й давати відгук на близькість. Це час формування базової довіри чи недовіри до світу.

У кожної людини свої потреби, уроки й свій досвід. Якщо потреба дитини з різних причин не була задоволена, якщо в цей час відбувалося щось травматичне – дитина може «дозадовільняти» – добирати цю потребу, вибираючи «замінники» – палець, соску, олівець, сигарету…

У смоктанні пальців ми виділяємо вікові періоди:

• Малюки і діти після 3 років. Малюки, що знаходяться на змішаному вигодовуванні, при прорізуванні зубчиків – за допомогою смоктання кулачка і пальчика компенсують те, чого їм не вистачає або знеболюють процес. Це варіант норми, з цим можна «нічого не робити» (але – важливий мінус – може перерости у звичку). У цьому віці недостатність контакту з грудьми компенсується емоційною близькістю й емоційним відгуком і тілесним контактом.
   
• Старші діти і дорослі повертають собі за допомогою смоктання відчуття присутності когось важливого (заповнюють порожнечу, в якій повинні бути мама і тато), безпеки, знімають емоційне напруження. Вони регресують – повертаються в минуле, коли теперішнє занадто напружене. Повертають собі відчуття безпечних кордонів. Компенсують відсутню ніжність. Заспокоюються перед сном. Заповнюють простір «нудьги». Для єдиних дітей в сім’ї – це можливість таким дивним способом відпочити від надлишкових контактів (в школі й садку).

Потреба: Безпека, опора на маму, зняття надмірної напруги, повернення в близькість і ніжність.

Що робити:

1. Знайти джерело невротизації – небезпеки.
2. Знизити можливу вимогливість і оцінність.
3. Більше тілесного контакту, масажів, тілесних ігор, особливо обіймашок і всього, що нагадує обійми. Обійми – це проєкція «матки». Грати в хованки, в немовлят, будувати халабуди чи будь-що, що створює кордони, і т. д.
4. Малювати пальчиковими фарбами.
5. Давати пити з трубочки, з поїлки.
6. Разом готувати їжу.
7. Іноді працює парадоксальний метод – зробити смоктання пальців не тільки дозволеним, а обов’язковим. Я виписувала рецепт з печаткою – «в понеділок з 15.00 до 15.15 смоктати з прицмокуванням великий палець правої руки. Вівторок – з 16.00 до 16.15 – смоктати з прицмокуванням вказівний палець лівої руки й так далі. Для батьків це серйозне випробування, для дітей – парадоксальна психотерапія.
8. Гратися з водою і в воді.

Дивні питання для дорослого:

• Що – кого хочеш повернути – всмоктати, увібрати?
• За ким сумуєш?
• Хочеться згорнутися в калачик?
• Що для тебе ніжність?

Кусання нігтів

Форма аутоагресії і ретрофлексії – дитина гризе нігті, замість того, щоб «вкусити», показати зуби.

Дитина з таким симптомом часто гіпервідповідальна і чутлива, боїться зробити боляче іншим, сказати «не те», образити, сором’язлива, самокритична. Вона часто бере відповідальність за почуття своїх батьків. Боїться їх засмутити, боїться зробити помилку, не виправдати очікувань.

Може іноді говорити тихо і невиразно. Їй складно сказати ні. Пригнічує природні агресивні імпульси. Часто не може сказати, чого хоче і не хоче. Не дозволяє собі помилятися. Їй складно розслабитися. Може скривлюватися спинка, як ніби на плечах лежить вантаж. Відчуває часто страх і почуття провини.

Кусанням нігтів проявляються невисловлені слова, самоїдство, контроль.

У нігтьовому ложі є точки – проєкція різних етапів нашого розвитку. Іноді дитина «стимулює», витягуючи або кусаючи, «точку зачаття, народження … У цієї ж дитини можуть бути часті ларингіти, ангіни, бронхіти.

Що робити:

1. Знизити тиск. Зняти з дитини відповідальність за свої почуття і вою нереалізованість.
2. Вчити й дозволяти говорити «ні».
3. Стимулювати робити самій вибір і заохочувати цей вибір.
4. Розповідати про свої помилки зі сміхом.
5. Самі дозволяйте собі дуріти й радіти.
6. Грати в псевдоагресивні ігри (де є «руйнування»). Тягнути ротом хустку, як собачки, гарчати, гавкати один на одного, гризти сухарі, яблука, штовхатися.
7. Співати, кричати, проявлятися в будь-якій творчості, плюватися в ціль з трубочки.
8. Ліпити з глини, пластиліну, грати з кінетичним піском, крупами, переливати рідини.
9. Масаж тіла і рук.
10. Грати в рольові ігри, ходити в театральні студії.
11. Дозволяти говорити «Моє!».

+ Все, що було написано під час смоктання пальців.

Дивні запитання дорослим:

• Ти самоїд?
• За що себе «їси»?
• Кого хотів би вкусити?
• Коли дозволяв собі «показувати зуби»?

Звичайно, у кожної людини свої симптоми і їх причини, і вираженість цих симптомів і причин. Звичайно, психологи все ускладнюють і без них он скільки поколінь виросло. І, звичайно, замість всього написаного, легше крикнути, вдарити або намазати пальці зеленкою.

Добрих дорослішань!

Читайте також

Домашнє завдання і школа: де межа батьківської відповідальності

Коли віддавати дитину в садочок та школу? Про вік готовності розповідає психологиня Світлана Ройз

Джерело фото Depositphotos

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram