Роман Апостол, випускник факультету кібернетики університету Шевченка, спробував аспірантуру, яку кинув, був співзасновником Preply та тімлідом в Google. Останньому віддав 4 роки життя. А сьогодні він є CEO та co-founder Mate academy, онлайн-школи програмування, 90% випускників якої знаходять роботу в IT. Нижче його розмірковування для DOU про доцільність вищого навчання в сфері IT.
Свого часу я обрав навчання у виші. Моє життя за період університету Шевченка виглядало якось так: зранку – пари, соціалізація. Ввечері – робота та практика. Так я прожив 6 років і саме завдяки цьому формату далі трапились Preply, Google та Mate academy. Але є різні шляхи.
Цей текст – власні думки та висновки, до яких я дійшов на різних етапах професійного життя. Можливо, абітурієнту, який думає обрати програмування, вони будуть корисними.
Плюси університету – нетворкінг, романтика студентського життя та (в ідеалі) теоретична підготовка. У період мобілізації на час війни – це також відстрочка від призову. До того ж батьки спокійні, що у тебе буде диплом.
Мінуси – відсутність реальної практики. Після навчання доведеться починати з початку, щоб знайти роботу.
В ідеальному світі (!) освіта в універі повинна давати студенту не лише фундаментальні знання, а й мінімальну базу для першої роботи в ІТ. Знайти роботу – це, в якомусь сенсі, змінити своє життя.
Якщо ви хочете стати програмістом – в університеті цей процес відбуватиметься достатньо повільно. Для того, щоб бути суперкрутими програмістами, якісними інженерами, доведеться самостійно вчити основи та багато кодити. Є ймовірність, що частково цю базу дадуть на парах, але практичний досвід потрібно шукати на стороні.
Серед випускників Mate є чимало студентів різних вишів, які вчаться програмувати у нас та паралельно ходять на пари, щоб не вилетіти з університету.
І це не тому, що виш – безкорисний етап у твоєму житті. Ставши студентом технічного ВНЗ, варто позбутись ілюзій, що 4 роки навчання дадуть знання на все життя. Вчитись потрібно завжди. Вчитись та постійно практикуватись. У Mate з ймовірністю 90% за 4 місяці ви навчитесь і станете програмістом. Проте навіть вже потрапивши в ІТ, треба щоденно інвестувати у розвиток себе, як спеціаліста.
Технічну освіту в універі варто розцінювати, як фундамент. Якщо цей фундамент якісний – він дає хороший технічний бекграунд. Закладає розуміння логіки основних процесів програмування, допомагає структурувати великі обсяги інформації, вчить вчитися.
На початку роботи в ІТ користь від цього може не відчуватись, проте він закладає основи, на які в професійному майбутньому можна спиратись. Коли хтось в розмові згадає RSA чи скаже, що ця задача NP-повна — ви знатимете, про що йдеться. Людині ж без універу про це дізнатись буде складніше.
Якщо ваша мета – ML-програмування, розробка технологічних рішень, дослідження, тоді вступайте до вишу. Якщо ви хочете писати сайти, створювати мобільні додатки – цілком нормально скіпнути університет.
Проте я сам був абітурієнтом і пам’ятаю, що вступити в університет після школи десь морально легше задля внутрішнього спокою. Але надати перевагу онлайн-школі з програмування замість диплома українського ВНЗ – також нормально. До того ж щоб працювати в ІТ зараз не завжди потрібна підтверджена на папері спеціалізація, як от для лікарів чи юристів.
Університети можуть бути корисні мережею соціальних контактів. Якщо ви обрали топовий університет, у вас буде хороший нетворк і, ймовірно, ви матимете доступ до більшої кількості варіантів, де можна себе проявити.
Пам’ятайте, що ви – це середнє арифметичне 5 людей, з якими спілкуєтесь найближче. Саме тому нетворк – це супер. Свою рекомендацію в Google я отримав від одногрупників мого факультету.
Якщо ви не впевнені, що у вашому універі будуть класні студенти чи викладачі –подумайте, чи воно того варте.
Як? Йдіть стажуватись у сильну компанію — туди, куди справді важко потрапити. Так, це складніше, але там ви зустрінете чудових людей і багато чому від них навчитеся.
Перемогти в міжнародній олімпіаді з програмування, заснувати стартап, отримати офер від Google – все це досягається системною працею, розвитком власних навичок та практикою. Але, як я казав, хороший універ дає нетворк. А нетворк – це завжди більше можливостей натрапити на той самий шанс. Проте використати свій шанс можна лише завдяки власному задротству (в хорошому сенсі цього слова).
Навчаючись у виші, погана стратегія обмежуватись матеріалом, який дають на парах. Потрібно вміти шукати, докопуватись до інфо, гуглити іноземною мовою та бути інлайн з реальним світом сучасних технологій.
Роботодавцеві, в першу чергу, важливі скіли. Здебільшого вимога про вищу освіту у вакансіях – формальність. А на рівень зарплати впливає не наявність диплома, а ваш досвід та рівень англійської. Я б сприймав вищу освіту для ІТ-спеціалістів скоріше як бонус, а не як гарантію.
Головне у всій цій академічній системі – не згаяти час.
Вступивши у технічний виш, не відкладайте практику на після універу, бо без неї жоден напис в дипломі не переконає рекрутера взяти вас на оплачувану роботу.
{{read_more|Читайте також| 6569, 6565}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram