Коли люди думають про майбутні події, мозок оптимістів працює схожим чином, тоді як мозок песимістів демонструє відмінності. Фахівці з Університету Кобе пропонують пояснення, чому оптимісти здаються більш товариськими — можливо, вони поділяють спільне бачення майбутнього.
Оптимісти зазвичай більше задоволені своїми соціальними зв’язками та мають ширші кола спілкування. Психолог Університету Кобе Янаґісава Куніакі пояснює:
«Але в чому причина цього? Нещодавні дослідження показали, що мозок людей, які активно ведуть соцмережі, реагує на стимули схожим чином. Тому може бути так, що й люди зі схожим ставленням до майбутнього дійсно бачать його однаково і це полегшує їм розуміння бачення один одного..
Щоб перевірити цю гіпотезу, Янаґісава зібрав міждисциплінарну команду з фахівців у галузях соціальної психології та когнітивної нейронауки.
«Головна причина, чому це питання досі залишалося невивченим, полягає в тому, що воно лежить на межі соціальної психології та нейронауки. Проте саме поєднання цих двох напрямів дозволило нам зазирнути всередину цієї “чорної скриньки”»
Дослідники запросили 87 добровольців, які представляли повний спектр — від песимізму до оптимізму, і попросили їх уявити різні майбутні події. Під час цього їхню мозкову активність реєстрували за допомогою методу функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI), що дозволило вченим побачити, як роздуми про майбутнє проявляються у вигляді патернів нейронної активності.
У журналі PNAS команда Університету Кобе повідомила, що коли оптимісти думають про майбутні події, їхні патерни нейронної активності дійсно виявляються схожими. У песимістів, навпаки, ці патерни відрізняються значно сильніше.
Команда підсумовує результати так: «Оптимісти схожі один на одного, але кожен менш оптимістично налаштований бачить майбутнє по-своєму».
Янаґісава зазначає:
«Вражаюче у цьому дослідженні те, що абстрактне поняття «думати однаково» буквально стало видимим у вигляді патернів мозкової активності»
Дослідники також виявили, що різниця в нейронних патернах уявлень про позитивні та негативні події більш виражена у оптимістів, ніж у песимістів.
«Це означає, що більш оптимістичні люди у своєму мозку чіткіше розділяють хороше та погане майбутнє. Іншими словами, оптимізм не означає спроби позитивно переосмислити негативні події. Натомість оптимісти зазвичай сприймають негативні сценарії більш абстрактно та психологічно відсторонено, зменшуючи емоційний вплив таких сценаріїв», — пояснює він.
Психолог підсумовує дослідження так:
«Звичне відчуття "бути на одній хвилі" — це не просто метафора. Можливо, мозки оптимістів у буквальному сенсі поділяють спільну концепцію майбутнього. Але це ставить нові запитання. Чи є цей спільний механізм вродженим, чи він формується пізніше, наприклад, через досвід і діалог?»
Кінцева мета Янаґісави — глибше зрозуміти, що призводить до самотності і що допомагає людям спілкуватися один з одним.
Він пояснює:
«Я вважаю, що розкриття процесу, за допомогою якого формується ця спільна реальність, — це крок до суспільства, де люди можуть краще розуміти та спілкуватися між собою».
{{read_more|Читайте також| 7062, 7069}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram