Меню
Вхід і реєстрація
Булінг – це не завжди про бійки в коридорі. Іноді це погляд, який «збиває з ніг», або фраза, яка здається дотепною, але насправді – принижує. А іноді це мовчання, яке ранить не менше за образливі слова.
У ліцеї ми обрали шлях, коли почали навчати дітей, що бути свідком прояву булінгу — це теж роль. Ти або підтримуєш, або відвертаєшся. Третього не дано. І коли у 6 класі хлопчик підняв руку і сказав: «Я більше не сміятимусь, коли всі сміються з N, бо я сам колись був на його місці», – повірте, це було важливіше за будь-який результат з математики.
На практиці дуже важко створити »ідеальний клас», де всі завжди дружать і перебувають 100% на одній хвилі. Але ми навчаємо дітей говорити про свої почуття. Запитувати, коли їм щось незрозуміло. Просити про допомогу, коли самотужки не виходить. Робити помилки, бо тільки так відбувається навчання. Іноді це непросто. Бо дитині соромно або страшно. Саме тому важливо, щоб поруч були дорослі люди, яким вона довіряє. В Ліцеї «Едюкейтер» це куратори, вчителі, психологи та адміністрація.
Загалом, важлива роль у даному питанні відведена кураторам класів, бо саме вони часто стають першими, хто «вловлює тривогу». Ми вчимо команду бути уважними до дрібниць і звертати увагу не лише на оцінки, а й настрій дитини, її реакції та поведінку. Бо школа – це не лише знання. Це – безпека. І вона має бути щоденною нормою, а не разовою реакцією.
Булінг – це не звичайні конфлікти між дітьми, а повторювані знущання, коли одна дитина постійно принижує або ображає іншу. В одному шкільному просторі можуть знаходитись різні діти – за здібностями, попереднім досвідом, рівнем тривожності й упевненості, але це жодним чином не дає підстав одній дитині знущатися з іншої.
Дуже часто, коли до нас у мережу садочків і шкіл «Едюкейтор» приходять нові родини, вони не лише шукають якіснішого навчання, а й тікають від булінгу з боку дітей або вчителів у попередньому навчальному закладі. Тому хочемо розповісти про свій підхід до цього питання і наші антибулінгові заходи.
Антибулінгова програма починається з підписання договору. Разом із ним батьки – і ті, хто перепідписує, і ті, хто тільки доєднується до нас, – ознайомлюються з «Правилами внутрішнього розпорядку», мета яких – якісна організація освітнього процесу та створення безпечного середовища в ліцеї. Вони відповідають чинному законодавству України.
Зокрема, там прописані права учнів – на ввічливе ставлення та повагу до особистості; безпечні умови навчання; захист від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації тощо.
А там, де є права, є і обов’язки. Зокрема, учні зобов’язані:
– дотримуватись правил відвідування закладу освіти та «Правил внутрішнього розпорядку й етичних норм поведінки»;
– дотримуватись загальних правил безпеки;
– створювати та підтримувати доброзичливе середовище;
– поважати однокласників, учителів, кураторів та інших працівників;
– протистояти грубості, приниженню, виявам неввічливості та цькуванню.
У нас забороняється вживати нецензурну лексику, ображати інших учасників освітнього процесу, застосовувати фізичну силу, провокувати і вчиняти бійки, здійснювати будь-які форми погроз, залякування, агресії, антисоціальної поведінки, насильства – включно з економічним і психологічним. Також категорично заборонено цькування, зокрема в електронному вигляді (в месенджерах), а також зйомка фото чи відео учасників освітнього процесу без їхньої згоди (окрім навчальних заходів і звітів).
У разі порушення правил внутрішнього розпорядку з учнем та його батьками проводяться індивідуальні бесіди (з куратором, психологом, за потреби долучається заступник директора або директор). Їхня мета – не покарання, а допомога: пояснити причино-наслідкові зв’язки ситуації, підтримати дитину та сформувати відповідальність за власні дії.
А у випадку систематичного ігнорування заклад має право відсторонити дитину на певний час від навчання або навіть припинити співпрацю з родиною. Ті самі права і обов’язки стосуються команди.
Навчальний рік починається з адаптації. Її невіддільна частина – актуалізація знань правил внутрішнього розпорядку. В «Едюкейторі» в кожному класі є куратор, який стежить за індивідуальною освітньою траєкторією кожного учня, перебуває з дітьми під час перерв і самопідготовки. Ми завжди знаємо, де знаходиться кожна дитина. Діти будь-якого віку ніколи не залишаються без нагляду.
Якщо хтось із дорослих помічає неприйнятну поведінку, то одразу втручається або звертається безпосередньо до куратора чи заступника директора з навчальної частини. Кожен інцидент обговорюється на спеціально відведених заняттях: у початковій школі – «Говоримо про важливе», у середній та старшій – «Кураторська година».
У кураторів є програма таких занять, адже ми працюємо системно й проактивно. Водночас вона гнучка: якщо виникає потреба зробити акцент на певному питанні – наприклад, користуванні державною мовою, забороні лайки чи повазі до кожного в шкільному просторі – ми реалізуємо це у креативному й цікавому форматі, без повчань. На кураторських годинах обговорюються теми захисту особистих кордонів, толерантності, взаємоповаги. Додатково психолог проводить тренінги з екологічного розв’язання конфліктів та ненасильницької комунікації тощо.
Говорити – замало. Деякі речі потрібно прожити, пропрацювати. І тут на сцену виходить психолог. До нього може звернутися будь-яка дитина середньої або старшої школи після розмови з куратором – якщо дитина (і її батьки) на це погоджується. При вступі в школу ми отримуємо дозвіл від батьків на роботу з психологом — у групі або індивідуально.
Раз на рік ми запрошуємо представника ювенальної поліції поговорити з усіма дітьми про те, що таке булінг і які бувають наслідки. Приклади з практики людини у формі – завжди витверезуючі. Також передбачена участь у всеукраїнських ініціативах проти булінгу.
У попередньому навчальному році в межах проєктної роботи одна зі шкільних команд створила проєкт, присвячений подоланню булінгу. Ідея виникла не випадково: учні свого часу зіштовхнулися з проявами цькування. Їхній намір — допомогти дітям жити й навчатися в атмосфері взаємоповаги, де ніхто не відчуває принижень чи психологічного тиску.
Ми бачимо свою задачу як освітнього закладу – розкрити потенціал кожної дитини завдяки дитиноцентричному підходу. Коли учителі і куратори шукають до кожної дитини свій підхід. Не всім обов’язково ставати науковцями й бізнесменами, головне – визначити свої захоплення і сильні сторони, і на них вибудовувати освітню і професійну траєкторію. Тоді людина буде щасливою.
Дослідження доводять, що IQ – це вроджений показник, а от EQ – емоційний інтелект — можна розвивати. І ми це робимо з садочка. На кожній нашій локації — «Осокорки», «Золоче», «Нивки» – працюють садочки для дітей 2–6 років, і вже з цього віку ми розвиваємо емоційний інтелект: на психологічному колі (заняття з розвитку емоційного інтелекту з психологом), на уроках літератури, на кураторських годинах.
Наші діти знають, що таке коло вибору, вміють формулювати «я-повідомлення», можуть назвати свої почуття, зрозуміти почуття інших. А там, де є емоційний інтелект – там є емпатія. А де є емпатія – там немає булінгу.
І нам дуже приємно спостерігати, коли на екскурсію приходить нова дитина, як з цікавістю підходять діти знайомитися, і огортають турботою на пробних днях, адже з’являється новий потенційний друг чи подружка і це класно. Якщо ж адаптація нової дитини проходить складніше, ніж хотілося, через те, що в нас є вимоги до навчання і очікування, що всі діти в класі працюють і дотримуються правил внутрішнього розпорядку, то психолог в початковій школі може через казкотерапію налаштувати і дитину на нове оточення і відповідно клас на прийняття у своє коло нової дитини.
Школа – це не лише про знання. Це – про безпеку й гідність. Про вибір не мовчати. Про сміливість говорити. Про право помилятися й силу робити висновки. Про дорослішання та прийняття себе. І про намір щодня ставати кращою версією себе.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Теги: булінг , протидія булінгу , школа , безпечне середовище