Булінг: від розпізнавання до протидії

Цькування в українських школах – явище значно поширеніше, ніж може здатися на перший погляд. У 2023–2025 роках команда Інституту соціальної та політичної психології разом з Інститутом модернізації змісту освіти та Міністерством освіти й науки України провела масштабне опитування «Булінг і толерантність у закладах освіти», яке показало: учителі та учні інколи бачать ситуацію по-різному.

У першій хвилі опитування 68,4% опитуваних вчителів зазначили, що в класах, у яких вони викладають, булінгу не спостерігалося, 15,7% повідомили, що такі ситуації трапляються періодично, а ще 11,7% – що булінг мав місце раніше, однак наразі про такі випадки їм не відомо.

Натомість результати паралельного учнівського опитування, демонструють іншу динаміку: у Києві 33,8% учнів повідомили про регулярні прояви булінгу, а в західних регіонах – 30,1%. Найпоширенішими реакціями вчителів на випадки цькування стали індивідуальні розмови: з агресором (33,6%) та з постраждалою дитиною (33,3%).

Досить часто педагоги залучали батьків: нападника (25,1%), батьків жертви (19,8%). У 30,6% випадків до ситуації долучали шкільного психолога. Адміністративні заходи використовували значно рідше: залучення керівництва школи (17,9%), 8,7% застосовували механізми Порядку реагування, а виклик поліції відбувався лише у 3,6% випадків.

Ці дані підсвічують кілька системних проблем у сфері протидії булінгу:

• розрив між тим, як вчителі оцінюють шкільну ситуацію, і реальним досвідом учнів;
• схильність до замовчування та індивідуального вирішення інцидентів;
• відсутність узгоджених командних дій у реагуванні на прояви цькування, а також запізніле виявлення таких ситуацій.

Саме з розуміння цих викликів починається розмова про те, як ефективно будувати шкільну систему безпеки, де кожен випадок не ігнорується, а стає сигналом до спільних дій.

Громадські організації «Освіта 360 та JCI Youth спрямували свої зусилля на подолання виявлених проблем, створивши проєкт «#NoToHate: Шкільні команди для змін». Ініціатива покликана забезпечити педагогів практичними інструментами для виявлення, запобігання та реагування на прояви цькування й дискримінації.

Кінцевим етапом реалізації проєкту стало укладання Навчально-методичного посібника із запобігання й протидії цькуванню та формування безпечного, недискримінаційного середовища в закладі освіти (Автори: Ростислав Семка, Юліана Ващук). У посібнику зібрано ключові визначення та їхні порівняння, стислий огляд українського й міжнародного законодавства, методи неформальної освіти, що допомагають попереджати булінг, а також чіткий алгоритм дій у разі підтвердженого інциденту. Посібник містить добірку ресурсів і готові сценарії занять, які вчителі можуть одразу використовувати у своїй роботі.

Булінг (цькування) – це цілеспрямована й систематична (повторювана) агресивна поведінка однієї особи або групи щодо іншої (або інших), яка супроводжується нерівністю сил та завдає шкоди. Від конфлікту булінг відрізняється саме регулярністю проявів та наміром заподіяти шкоду. Цькування може проявлятися у різних формах: фізичній, вербальній, психологічній, економічній, сексуалізованій, а також у формі кібербулінгу.

Вчителю надзвичайно важливо своєчасно реагувати на прояви булінгу та дотримуватися кроків, визначених Порядком реагування на доведені випадки булінгу.

• Перший крок – зупинити ситуацію та забезпечити базову безпеку: розвести учасників, переконатися, що постраждалому не потрібна медична допомога, забезпечити присутність іншого дорослого, а також повідомити керівника закладу.

• Другий крок – документування події: зафіксувати дату, час, місце, учасників і короткий опис інциденту, зазначити матеріальні докази за наявності.

• Далі необхідно налагодити тісну взаємодію з психологом або соціальним педагогом для підтримки постраждалої дитини та офіційно повідомити батьків усіх учасників конфлікту.

Комісія з розгляду інциденту організовує заходи виховного впливу та індивідуальні плани підтримки. За потреби проводяться заходи відновлення довіри, а в класі фіксуються узгоджені правила взаємодії. Якщо встановлено, що дії мають ознаки булінгу, керівник закладу повинен повідомити про це уповноважені підрозділи Національної поліції та Службу у справах дітей.

Ефективно запобігти цькуванню у шкільному середовищі можна використовуючи неформальні методи навчання: дебати, «світове кафе», форум-театр, photovoice, дизайн-мислення та інші практики. Важливо, щоб школа вибудовувала цілісну систему, де повага, прозорість і передбачуваність стають щоденною практикою. Чіткі правила взаємодії у класі та на цифрових платформах відіграють ключову роль у формуванні безпечного середовища.

Юліана Ващук, Голова Правління ГО JCI Youth, підкреслює: «Розмова про булінг в українських школах – це насамперед про системні виклики, які неможливо подолати без спільних дій учнів, батьків, педагогів та адміністрації». На її переконання, партнерство дорослих і школярів є ключовим: «Коли діти стають учасниками спільних рішень і дій, вони перестають бути пасивними спостерігачами та перетворюються на співтворців безпечного середовища».

«Практичні інструменти й методики дозволяють не просто проголосити правила, а зробити їх живою частиною щоденного шкільного життя. Саме з цього починається формування культури поваги, усвідомленого реагування на випадки булінгу та створення школи, де кожна дитина почувається захищеною, а освітній простір заснований на довірі й спільних цінностях» – доповнює Ростислав Семка, Голова Правління ГО «Освіта 360».

Завантажуйте Навчально-методичний посібник із запобігання й протидії цькуванню та формування безпечного, недискримінаційного середовища в закладі освіти за посиланням https://res2.weblium.site/res/653101e7731bd80017845681/691ce3c45d901d9f05491b72 

Авторка: Аліса Джугостран

Читайте також

Конфлікт і булінг: де проходить межа?

Школа без булінгу: як ми будуємо безпечне середовище в Ліцеї «Едюкейтер»

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram