Меню
Вхід і реєстрація
У дописі для glavcom літературна редакторка Ольга Васильєва зруйнувала черговий мовностилістичний міф стосовно дієслова «відволікати/-ся».
Деякі ресурси про літературне слововживання наполягають на тому, що слово «відволікати» можна вживати тільки в прямому значенні: волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця; відтягувати: «Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх"»(Марко Вовчок). Ця порада, однак, не має під собою ґрунту, адже друге значення у тлумачному словнику – «відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь». Та й письменники (що вже казати про пересічних мовців) активно це друге значення вживали: «Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності» (М. Стельмах).
Бачимо в автобусі напис: «Відволікати водія заборонено!». Усе просто і зрозуміло. То чи треба його замінювати на «Відвертати увагу водія заборонено» або «Відривати водія від дороги заборонено»? У першому випадку речення подовжилося на одне слово, а в другому – аж на два. Вживати треба те, що зручніше й коротше.
До того ж слова «відривати» і «відвертати» теж можна вживати у прямих значеннях: відривати – тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або що-небудь прикріплене, приклеєне і т. ін., а відвертати – повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь.
Отже, маємо чергову ситуацію штучного звуження слововжитку. Тому можна і перериватися на щось, і відволікатися; і відволікати когось, і відвертати чиюсь увагу. Вживайте і на мовні забобони не зважайте.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Теги: мовний фронт
Приєднуйтесь до нашої сторінки у Facebook
«Освіта Нова» — у вашій стрічці новин