Без фільтрів і з пастками ШІ: як уберегти свій інфоімунітет — розмова з Оксаною Мороз

Сучасний інформаційний простір нагадує небезпечне поле бою, де маніпуляції стають блискавичними та витонченими завдяки штучному інтелекту, а хронічна втома від війни суттєво притупляє наш інфоімунітет. У таких умовах медіаграмотність і критичне мислення перестають бути просто факультативними навичками – вони стають основою безпеки суспільства, освітнього середовища та майбутніх поколінь. Попри те, що більшість українців переконана у власній здатності розпізнавати брехню, реальні показники залишаються незмінними – лише 4–10% здатні відрізнити правду від якісної маніпуляції.

Про те, чому традиційні фейки поступаються місцем роботі з реальними суспільними болями, з якими технологічними пастками ШІ ми стикаємося щодня і чому системного перелому в інфогігієні досі не сталося, ми поговорили з відомою дослідницею інформаційного середовища, засновницею просвітницької ініціативи "Як не стати овочем" та авторкою книжок із медіаграмотності Оксаною Мороз.

Спеціально для видання "Освіта Нова" Оксана Мороз розповіла про те, чому інфоімунітет українців слабшає під тиском втоми, як ворог адаптує свої фейки до реальних болючих тем, якими трьома "золотими правилами" інфогігієни варто користуватися щодня, а також чому об’єднання зусиль експертів, освітян і суспільства навколо медіаграмотності є критично важливим для захисту нашого ментального простору.

Як би ви сьогодні оцінили спроможність і реальне прагнення українців аналізувати та перевіряти інформацію? Наскільки накопичена втома від війни впливає на наш інформаційний імунітет?

За даними Львівського медіафоруму, які були опубліковані минулого року, близько 40% українців узагалі не фільтрують інформацію та не перевіряють її. Натомість правду від брехні здатні відрізнити лише 4–10%, залежно від року дослідження. Якщо взяти період після повномасштабного вторгнення, самовпевненість нікуди не ділася. За даними "Інтерньюз", переважна більшість українців переконана, що вміє відрізняти правду від брехні, хоча реально це можуть зробити лише ті самі 4–10%. На жаль, ці показники залишаються незмінними.

І єдине, що ми можемо констатувати: за час повномасштабного вторгнення українці точно не вчилися відрізняти таку базову російську пропаганду – відверті фейки на кшталт "розп'ятого хлопчика" та інші несусвітні вигадки. Натомість те, що стосується сьогоднішніх дій Росії, розпізнати набагато складніше. Вони моніторять інформаційний простір, знаходять реальні існуючі проблеми (наприклад, корупцію) і працюють безпосередньо з ними. Коли людина бачить знайому гостру проблему, про яку постійно говорять, у неї зникає і мотивація, і бажання розбиратися, де правда, а де брехня, чи докладати до цього додаткових зусиль.

Сьогодні дезінформація стає витонченішою через розвиток штучного інтелекту, дипфейків та алгоритмів соцмереж. З якими головними технологічними пастками ми стикаємося зараз і як навчитися їх вчасно розпізнавати?

Головна пастка полягає в тому, що за допомогою штучного інтелекту все дуже сильно прискорилося і стало правдоподібним. Головне, що штучний інтелект дав маніпуляторам, – можливість дуже швидко промоніторити проблему, знайти до неї меседжі, що підпадають під завдання маніпулювання в потрібному напрямку, і сконструювати форму, яка працюватиме найефективніше.

Як правило, це короткі відео (буквально на 5–15 секунд), які концентровано та емоційно доносять меседжі, безпосередньо потрібні для зміни нашого мислення й поведінки. Саме ця правдоподібна, концентрована й емоційна подача є основною загрозою. Ті дії, які європейські країни застосовують для маркування інформації, створеної за допомогою штучного інтелекту, на жаль, не допомагають. Вони базуються на тому, щоб промаркувати контент як створений ШІ, але ми навіть не встигаємо зчитати це маркування, оскільки емоція починає діяти на нас миттєво, і протистояти цьому важко.

Ваші книжки про інфогігієну стали бестселерами. На вашу думку, чи навчилися українці за останні роки системно протистояти маніпуляціям, чи це все ще залишається точковою навичкою?

Системного перелому в масовому протистоянні маніпуляціям за останні роки не відбулося. Здатність критично оцінювати інформацію все ще залишається точковою навичкою, оскільки показники тих, хто дійсно може відрізнити правду від брехні (4–10%), залишаються незмінними.

Ви щодня досліджуєте маніпуляції та темні сторони інфопростору. Якими трьома золотими правилами інформаційної гігієни користуєтеся особисто, щоб зберігати психологічний баланс і уникати вигорання?

Тут важливо кожному зрозуміти, що ми можемо зробити, а чого ні. Ми не зможемо зараз на 100% навчитися відрізняти правду від брехні чи знайти "глянцеву правду", особливо під час війни. Але ми можемо працювати над мінімізацією ризиків, дотримуючись трьох правил:

1. Оминати анонімні Telegram-канали. Якщо ми подивимося, звідки беремо інформацію в Telegram, і не побачимо в каналі ні власника, ні автора, ні редактора – лише умовну назву на кшталт "Труха Україна" та відсутність будь-якого опису – це анонімний канал. Анонімні канали створюються для маніпуляцій. Краще підписуватися на канали перевірених медіа, репутацію яких ми можемо перевірити (наприклад, "Суспільне", "Бабель" чи "Українська правда").

2. Користуватися "білими медіа". Тобто брати інформацію з тих джерел, які Інститут масової інформації визначає як такі, що роблять найменшу кількість помилок. Вони не ідеальні й так само помиляються, але кількість їхніх помилок менша, і тому ймовірність натрапити на щось шкідливе суттєво знижується.

3. Звертати увагу на емоцію. Якщо те, що ми прочитали чи подивилися, викликало настільки сильну емоцію, що виникає бажання негайно поширювати, обговорювати, коментувати й лайкати \ це якраз сигнал про те, що нами починають маніпулювати. У такому разі потрібно принаймні зупинитися, привчати себе до паузи і спробувати детальніше зрозуміти, про що йдеться, обмежуючи цей емоційний вплив.

Ці три правила спрямовані на те, щоб формувати інформаційну гігієну і зменшувати емоційний та маніпулятивний тиск, який якраз і сприяє вигоранню.

Нещодавно ви виступили на форумі Digital Jungle Ukraine. Чому об'єднання зусиль експертів і суспільства довкола теми медіаграмотності є критично важливим саме зараз, і що з вашого виступу варто взяти до уваги кожному читачеві?

Насправді я говорила про те саме – у такому ж векторі. Об'єднання завжди важливе, тому що досвід України зараз по-своєму унікальний для світу. Коли ми зустрічаємося, обговорюємо й вивчаємо досвід один одного. Зокрема, переді мною виступав пан Василь Філоненко. Я бачила багато різних лекцій та презентацій, але те, як він говорить про цифрову грамотність для дітей, підлітків та вчителів, викликає велику повагу. Особисто для мене пан Василь став справжнім відкриттям!

Читайте також

Медіаграмотність — суперсила, яка рятує від інформаційного хаосу

Коли інтернет перестає бути нейтральним: що насправді означають тисячі заблокованих сайтів в Україні

Інтерв’ю підготовлене за підтримки Digital Jungle Ukraine, фотоматеріали надані Digital Jungle Ukraine.

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram