Сучасні діти мають труднощі у виборі професії, бо їм важко отримати базову інформацію, особливо перевірену власним досвідом. В школі їм часом пропонують пройти тести на профорієнтацію, однак це не завжди допомагає. Що робити далі? На це питання відповідає Тамара Сухенко, сертифікований коуч ECF, психолог, фасилітатор, керівник школи розвитку людини Humantime, автор книги і тренінга "Як обрати професію майбутнього", мама двох дорослих дітей, які вже визначились із професією. Знає про профорієнтацію не лише в теорії, адже пройшла всі тонкощі зі своїми синами.
Старший син (25 років) - програміст, міняв професії, доки не потрапив у ціль. Молодшому (20 років) пощастило більше – він одразу зрозумів, до чого тягнеться, і обрав кінематограф. Зазвичай батьки переживають, що це - непрактичний вибір, і починаються проблеми. Тамара Сухенко наголошує, що у наші мінливі часи не можна покладатися на досвід дорослих. Сучасний світ – це світ інших професій. Вони як елемент епохи народжуються і відходять на звалище історії.
Однак питання не втрачає гостроти: як допомогти дітям? “Освіта Нова” зібрала та узагальнила найважливіше.
Прислухайтеся до своєї дитини.
В будь-якому разі треба покладатися на її вподобання. Якщо уявити вектор часу, то дитина знаходиться ближче до майбутнього, ніж ви, а отже краще відчуває напрям розвитку світу. Тому поради батьків зазвичай не працюють. Врешті-решт, дитина не буде щасливою, якщо сліпо слідуватиме вашому плану.
Рано чи пізно, вже зрілою людиною, вона все одно повернеться до справи, яка їй подобається, але із втраченим часом, або залишиться нещасною.
Найчастіше за допомогою звертаються батьки з підлітками. Бумом стає період перед подачею документів в університет. Батьки прагнуть за дві години дізнатися те, чого не змогли розгледіти за 17 років.
Познайомтеся із нею.
Тамара розповідає: «Я запитую: “Назвіть 10 речей, котрі дитина робить добре?” У батьків ступор. Вони починають розповідати про уроки і гуртки. Тобто про те, як оцінювали дитину інші люди – вчителі, тренери, педагоги. Ці речі необов'язково є показовими».
Ви знаєте її улюблений фільм, колір, тварину? Спілкування на такі теми приводить не лише до зближення, а й до самопізнання, що полегшить майбутній вибір. Поспостерігайте, які завдання дитина виконує із задоволенням. В чому вона мастак: організація днів народжень, дресура собаки, кулінарія. Ці факти необхідно нанизувати, як намисто, доки не отримаєте цілісну картину.
Розповідайте та інформуйте.
Якщо дивитися на вибір професії з управлінського боку, можна виділити декілька площин. Перша – розуміння дитиною себе. Друга – навколишнє середовище з усіма його вимогами: знання професій, ринок праці, проблеми світу, котрі потребують вирішення. Ідеальна професія знаходиться на їх перетині.
Уявіть, у світі за загальними підрахунками існує близько 50-70 тисяч професій. А школяр знає лише 30-40 професій, 15 з яких він бачив у школі і підручниках.
Тобто ці площини у дітей мізерні через відсутність інформації. Допомагайте дитині вияснити ролі професій: журналіст бере інтерв’ю, урбаніст розробляє план міста, маркетолог опановує мистецтво продавати, реабілітолог допомагає людині стати на ноги після травм і хвороб.
Це все потрібно, щоб знайти відповідь на важливу тезу: яка професія підходить мені як людині, якої потребує світ?
Ставте правильні запитання.
Згадайте, як давно ви засипали свою дитину градом питань, на які не отримали виразних відповідей? Якщо дитина не хоче ділитися, значить - вона боїться.
Одного разу після безуспішних спроб витягнути з сина-підлітка хоч трохи інформації, Тамара вирішила проекспериментувати. Після його повернення додому зі школи вона мовчала впродовж 10 хвилин. Син дуже здивувався і прийшов запитувати перший. Дитина-інтроверт після недовгої паузи розповіла все сама. Їй дали можливість поділитися за власним бажанням.
Він сказав мені, що у нього нарешті з’явилась мама, а була – жінка-контролер», - розповідає Тамара. Потрібно враховувати психотип дітей, адже запитання можуть бути для них, як допит.
Не ставте закритих питань - вони лише уточнюють. Ви не отримаєте у відповідь нової інформації, лише нерозбірливе «угу» або «нєа», а після трьох запитань дитині набридне, і вона думатиме куди б скоріше сховатися .
Відкриті запитання, якщо їх правильно поставити, допомагають дізнатися нові подробиці. «Як?», «Де?», «Що?» – питання про майбутнє, а не з минулого. Пам’ятайте: не інструкції, а самопізнання.
Однак, намагайтесь уникати питань, які починаються з «Чому?». Такі питання знічують, бо асоціюються зі звинуваченням. Єдине виключення: «Чому це для тебе важливо?» Основна мета таких питань – можливість дитині самостійно оцінити свої результати, прогрес, здібності.
Немає сенсу запитувати про професію раніше 13 років.
Ніколи не запитуйте: «Ким ти будеш, коли виростеш?» Так ви лише заганяєте дитину у ступор. Вона вже є, і ким їй ще бути, як не собою? Правильне питання звучить: "Що тобі подобається робити?"
Дозвольте дитині розкритися самотужки.
Ми не маємо права вирішувати за них, тільки допомагати і підтримувати. Направляти дитину кудись своєю енергією - ведмежа послуга. Вчинивши таке раз, ви змушені будете постійно стояти над душею і з батогом направляти далі по життю. На своє виправдання батьки кажуть, що діти нічого не хочуть, однак часто мова жестів показує інтерес до реальних завдань.
Буває, що дитина дійсно нічого не хоче. Тут протипоказано нав’язувати, лише цікавитися. Кожен із нас має право нічого не хотіти, ми не зобов’язані бути зацікавленими у всьому. Не змушуйте дитину сумніватися у своїй “нормальності”. Розвиток – це дорослішання не тільки моральне чи розумове, а й фізичне, яке вимагає не менше ресурсів. Причина може бути простішою. Придивіться, чи хоче дитина ходити до школи?
Запитайте, скільки вчителів їй цікаві як особистості. Якщо таких менше двох, переводьте у іншу школу без сумніву.
Діти між собою взаємодіють як партнери. Вони - розвиваюче середовище один для одного, і джерело спілкування.
Моніторте ринок.
Періодично продивляйтеся актуальні вакансії за обраним напрямом, слідкуйте за тенденціями, ознайомлюйтесь з вимогами. Тоді не стане сюрпризом спілкування з роботодавцем і не виникне питання безробітності після університету.
Враховуйте, що мода також значно впливає на вибір професії. Через сплеск популярності ІТ, старший син Тамари змушений був подати близько 500 резюме, щоб потрапити на вакансію початкового рівня програміста.
Створіть середовище.
Комплексний світ не має правильних систем для життя. 30 років тому, слідуючи визначеному алгоритму, можна було гарантувати стабільний результат. Такого більше немає і не буде.
Щоб відповідати вимогам часу і професії, важливо забезпечити точку першого входу - створити умови, в яких можна спробувати. Дитина проявляється через соціальні ситуації, взаємодію з природою, живими організмами, творчість, музику. Детальніше це можна зробити шляхом прототипування - на мікрорівні через гру або введення у середовище.
Тамарі відомі випадки, коли батьки просили влаштувати дітей у ресторани або рекламні агенції. Такий підхід дозволяє перевірити реакцію, наскільки дитині комфортно у стані постійної динаміки. Це - реальний шматок роботи, інформацію про який неможливо отримати через тести.
Важливі не гіпотетичні плюси і мінуси, а вподобання, просіяні через досвід.
Не тисніть.
Пошук улюбленої справи свого життя – справа нелегка. Вона складається із великої кількості спроб. В цей момент життя дитини краще не думати про результат. Дайте трохи свободи для розвитку, відійдіть від олімпіад і змагань. Діти не справляються з нескінченною кількістю вимог.
Діти настільки налякані не відповідати очікуванням дорослих, що бояться відповісти не так на запитання психолога. Коли йдеться про особистість – немає правильних і неправильних відповідей.
Не вимагайте чіткості і визначеності у професії. Близько 50% людей, які отримують вищу освіту, не працюють за спеціальністю.
«Люди міняють професії у будь-якому віці. До мене приходила жіночка віком за 50. Вона стала дизайнером, покинувши роботу лікаря із 30-річним стажем. Зараз вона розробляє свої проекти і дуже цим задоволена. Ось, чим вона мала займатись усе своє життя. Чому так сталося? Бо раніше такого не було – пріоритети змінюються. Подивіться на наші мости: сірі і неестетичні, але вибухостійкі. Бо країна завжди була наготові до війни», - розповідає Тамара. Сама історик за освітою, кандидат наук, і змінила професії рекламного агента і спеціаліста з комунікацій, доки не знайшла своє.
Фокус повинен бути не на назві, а на діяльності. Світ більше не ділиться на гуманітаріїв і технарів.
Тамара не може визначити навіть власну професію, бо та знаходиться на стику компетенцій. А як щодо важливих проблем сучасності: війна або екологія. Хто їх вирішує? Гуманітарії чи технарі?
Освічена людина сьогодення повинна володіти знаннями широкого профілю. А отже поняття професії буде потихеньку стиратися.
Гарні новини в тому, що більшість монотонних професій зникнуть, бо їх замінять роботи. Автоматизація призведе до створення нових професій і відмирання непотрібних, як це стається щоразу після промислових революцій. Хто керуватиме роботами? Які компетенції будуть у тих людей – покаже час.
Використано світлини зі спільноти Kids Club Forum у Facebook