Частенько діти куняють на уроках, дивляться у вікно з мрією якнайшвидше почути дзвінок на перерву. І нерідко педагоги ламають голови, як їх зацікавити. Деяким учителям вдалось знайти підхід до вибагливих учнів. Сьогодні вони — герої нашої публікації.
27-річна Наталія Осадчук — учителька початкових класів школи у селищі Березина, що на Вінниччині. Педагогиня не вимагає у дітей, аби до неї звертались по батькові, малюки кличуть її просто Наталею.
“Зі своїми першачками практикую сторітелінг — подаю нову інформацію у форматі казки, — каже Наталія. — А ще частенько приміряю на себе образи героїв. Ким я тільки не була, навіть Пеппі Довгапанчохою! Найбільше пишаюсь тим, що коли дзвінок кличе на 5-те заняття, то діти зі здивуванням кажуть: “Як, уже останній урок?!”
На уроках Наталії Осадчук завжди яскраво!
“Я не провів жодного уроку, на якому би говорив більше як 20 хвилин, — ділиться досвідом Влад Кронгауз, 25 років, учитель історії України та всесвітньої історії в спеціалізованій школі №3 у Харкові. — Частенько вчимо історію у ролях, пропоную учням: ти будеш гетьманом, а ти — королем, у вас — перемовини.
Також школярам подобається вишукувати фейки та розвінчувати їх. Ми знімаємо відеоролики, пишемо наукові праці. Я ніколи не гаркатиму на дітей, коли вони скажуть:“Який няшний Хмельницький у вас в кабінеті”. А ще на моїх уроках дозволені гаджети. Діти з їхньою допомогою шукають потрібну інформацію і навперебій нею діляться.
Завжди наголошую учням, що не так важливо вивчити дати, як мати розуміння того, чому той чи інший діяч, правитель вчинив так, а не інакше”.
Романові Меланюку — 23 роки, він — учитель математики та інформатики ліцею No57 ім. Короля Данила у Львові.
Педагог вважає, що старанність дитини залежить від її зацікавленості предметом чи темою.
“От, до прикладу, як пояснюю паралельні прямі. Одразу згадуємо: ага, поряд з нашою школою проходить залізнична колія. Якби рейки не були паралельними, що могло б трапитись? Учні тоді розуміють практичне застосування знань — це дуже важливо.
А ще я багато жартую. На перерві граю з учнями в теніс. Гаджети не дозволяю — у шостому класі, де я — класний керівник, діти вранці здають телефони у скриньку, після уроків отримують назад. Приємно, що дехто з дітей навіть удома уже за телефон не хапається.
На математиці часто використовую мультимедійну техніку, проводжу вікторини та конкурси, а недавно здійснив свою мрію — дав урок математики англійською!”
“А у моїй практиці є тести за темою, яку ще не вивчали, — каже Олена Грищук, 26-річна вчителька початкових класів середньої школи No36, м. Київ. — Діти відповідають на запитання, але це ніяк не оцінюється. Згодом, коли ми проходимо тему, пишуть цей тест знову — тоді порівнюють, чого навчились, бачать практичний результат”.
24-річний Андрій Онишків працює вчителем фізичної культури середньої школи No7 у Львові. Викладає учням 1 — 4 класів.
“Нещодавно ми провели інтегрований урок — поєднали фізкультуру з математикою, — каже педагог. — Спершу кидки з м’ячем, потім — приклад. Діти хочуть ще! Знаєте, я зауважив, що вони працюють інтенсивніше, коли розуміють, навіщо це. От ми виконуємо вправи для рук. Я розповідаю, які м’язи задіяні, на що вони впливають. Розминку можемо робити під музику, а ще, буває, танцюємо собі під спеціальні відео. Постійно організовуємо естафети, змагання”.
Юлії Шапотюк — теж 24 роки, вона — вчителька англійської мови у середній школі села Лупареве, що в Миколаївській області.
“Зубрінням мови не навчиш, тому я придумую чимало варіантів: скоромовки, доміно, загадки тощо, — розповідає вона. — Старшим приношу газети, і ми обговорюємо англійською події. Слухаємо музику, перекладаємо тексти пісень. Молодшим вмикаю мультфільми іноземною. Я активно веду сторінки в соцмережах, мої учні лайкають мене в Instagram, пишуть коменти англійською. Можуть і пожартувати, але у нас усе без образ. Головне — поважати дітей, і тоді вони відкриються, а їхня любов даватиме сили на кожен новий день”.