Колись ви обрали професію, яка вас захоплювала, але з часом все змінилося. І навіть, коли ви втрачаєте таку роботу, життя не стає від цього легшим, адже все одно треба щось обирати, а що саме і як – не знаєте. Чому так відбувається і що з цим робити? Давайте розбиратися.
Якщо ви цікавитеся питанням вибору професії, то мабуть вже не раз на ваші очі потрапляла тріада: хочу, можу, треба. Де «хочу» відображає вашу сферу інтересів, можу – основні навички, треба – список затребуваних на ринку професій, які підходять вам за вашою сферою інтересів та навичкам. Ця формула вибору професії, стара як світ, але однієї її вже недостатньо.
Чого в ній не вистачає? Ну, хоча б наступних складових:
Стиль життя, до якого ви звикли, або прагнете. Очікування від професійної діяльності. Ступінь важливості ваших особистих професійних досягнень. Глибинні цінності. Робота, якій надаєте перевагу: в організації чи як приватний підприємець.Covid-19 залишив чималу кількість людей без роботи, яку вони любили, або ненавиділи. А разом з тим, і без грошей, а декого і з купою боргів. Змінювати професію в такій ситуації навіть за допомогою формули «хочу – можу – треба» не просто, адже за умови низького попиту на працю людина часто погоджується на будь-що. Щось схоже ми переживали під час 2000-х, але насправді методом «за що заплатять – те й робитиму» людство користується вже понад шість століть.
Свого часу вивчаючи історію Британії у виші мені врізався в пам'ять жорстокий, але дієвий з точки зору підприємництва метод вивільнення земель під вівчарство, який називається Огородженням. Пропоную вам на хвилину зануритися в цю історичну подію і подивитися, як люди по різному вирішували проблему в якій опинилися.
На початку XVI ст. Англія вступила в період так званого первинного накопичення капіталу. Все почалося з розвитком кораблебудування в Європі та загальним удосконаленням навігації на воді, які дали початок світовій торгівлі. Торговці з Англії завантажували кораблі вовною, обмінювали її в Шанхаї на шовк, а той – на мечі в Йокогамі, а потім пливли до Бомбею, щоб обміняти мечі на спеції, з якими поверталися в Англію, де знову ж таки обмінювали їх на більшу кількість вовни. Після цього маршрут повторювався.
Вівчарство ставало вигіднішим за землеробство, внаслідок чого лорди почали перетворювати землі своїх маєтків на пасовища зганяючи своїх селян з наділів, зносячи селянські будинки й цілі села, а захоплені землі обгороджували частоколом. Десятки тисяч людей, зігнаних з землі, залишали рідні місця і перетворювались на пауперів — жебраків і волоцюг. Багато людей померло через голод, тисячі ходили розбитими шляхами, пропонуючи єдине, що в них було корисного, – свою робочу силу. На відміну від їхніх предків, які трудилися, не продаючи свою працю, вони мусили стати продавцями власної праці. Їм дуже не поталанило, оскільки новий ринок праці, який вони намагалися створити, запрацював як слід лише через багато десятиліть, коли з’явилися перші фабрики.
З часом землевласники зрозуміли, що вигідною альтернативою самостійному вівчарству може бути здавання в оренду своєї землі – за ціною, еквівалентною її потенціалу із заготівлі вовни та її вартості на міжнародному ринку. Проте хто ж брав в оренду ці землі та вирощував на них овець? Деякі колишні кріпаки. Їм світило або це, або жахлива бідність, адже попит на їхні руки був нижче 1%. Отож вони укладали угоди про оренду з місцевими лордами, які ще не так давно погнали їх з тієї землі. Цих колишніх кріпаків об’єднувала надія, що після продажу зібраної вовни на ринку їм вистачить грошей на оренду землі та жалюгідну зарплату учорашнім кріпакам, які на них працювали, і, можливо, навіть для утримання власних родин.
На цьому історія закінчується.
Зверніть увагу, всі кріпаки в один момент перетворились на своєрідних торговців: більшість опинилися на ринку праці, де турбувались за ціну своїх рук; тоді як деякі з них вирішили продовжити трудитися на землях своїх колишніх лордів, але на зовсім інших умовах (в ролі орендарів). Огородження «звільнило» колишніх кріпаків від ярма і розділило людей на найманих працівників та «підприємців». Звичайно, що велика кількість людей, на жаль, померли від голоду, і історія цього не замовчує.
А тепер повернімося до сьогодення і подивімося, як ситуація з Covid-19 підштовхує людей до змін. Хтось так і застрягне в болоті «роблю все, за що платять», якийсь процент людей започаткує власну справу, ризикуючи тим, що залишилося, хтось піде на курси підвищення кваліфікації, отримає додаткові навички та знання і знайде організацію, яка цінуватиме його, а хтось таки стане підприємцем-одинаком і нарешті завантажить зразки своєї роботи на сайт для фрілансерів.
Варіант перший. Втративши роботу, людина шукатиме організацію, для якої може бути корисною і яка цінуватиме її. Такі люди цінують безпеку, стабільність, отримання соціальних гарантій, орієнтуються на стабільний дохід, а найбільш амбітні – прагнуть керівних посад. Без цих людей не може існувати жоден бізнес. Якщо така людина втратила роботу, яку любила, вона шукатиме своє місце в організації зі схожим функціоналом. А якщо професія зникає, тоді напоготові є суміжні професії. В цій статті нижче наведено приклад такого вектору кар’єри (спіральний).
Варіант другий. Втративши роботу, людина почне шукати можливість отримання замовлень її знань та вмінь без працевлаштування в організацію. Такий варіант стає цікавим тим, хто прагне бути незалежними і зазвичай погано вписується в структуру організації, хіба що остання не дотримується ліберальних порядків. Як правило, вони є професіонали, які прагнуть вирізнятися з-поміж своїх колег і бути кращими у своїй професії. Це опис підприємців-одинаків (фрілансів). Таким людям радять якомога швидше залишати організацію та почати працювати на себе, адже проблем з колегами та керівництвом не оминути саме через бажання свободи, неприйняття контролю зі сторони і постійної конкуренції з колегами. Тому втрата роботи може підштовхнути такого спеціаліста до дій в сторону фріланса.
{{read_more|Читайте Також| 4607, 1395}}
Варіант третій. Втративши роботу, людина починає шукати можливості для організації бізнес-проєкту. Такий варіант розглядають люди, яким некомфортно працювати на когось, проте вони не прагнуть також бути підприємцями-одинаками. Таким людям подобається створювати навколо себе якусь мережу чи структуру. І якщо до цього така людина все життя працювала в організації, ситуація з втратою постійного місця роботи на досить тривалий час може підштовхнути її до створення власного бізнесу, або увійти в якості партнера в уже існуючий.
Однак, якщо так сталося, що ви мусите обирати роботу за методом «куди беруть – туди і йду», моя вам особиста порада – не йдіть на повну занятість, адже таким чином ви лишаєте себе можливості на маневри: професійний розвиток, пошуки кращого місця або організацію власної справи.
Що ж робити, коли ви зрозуміли, що проблема не у самій роботі, а саме у професії, а ви вже доросла людина і у вас є сім’я.
Пропоную ознайомитися з векторами кар’єри, які стосуються саме зміни професії та професійної діяльності. Можливо якийсь з варіантів наштовхне вас на роздуми, а потім і на дії.
Паралельний вектор кар’єри – це робота в декількох організаціях одночасно для задоволення потреб вищого порядку. Ви починаєте працювати в новій організації або займатися консультуванням, не йдучи з основного місця роботи. Спочатку нова діяльність займає не більше 6 годин на тиждень, а потім – все більше часу і приносить хороший дохід. В основному паралельну кар'єру починають люди, які повністю осягнули свою основну професію або колишня робота вже не приносить інтересу, чи не дає проявляти творчі здібності. Про паралельний вектор кар'єрної стратегії думають в основному люди, яким уже за 40 і вони вміють творчо мислити.
Спіральний вектор кар'єри – тип кар'єри, який характеризується зміною професій і сфер діяльності, близьких з точки зору необхідних компетенцій. Зміна професій при цьому типі кар'єри обумовлена потребою в різноманітності і розширенні діапазону професійної самореалізації. При зміні професії, як правило, вибираються такі, які дозволяють використовувати вже набуті знання, навички та вміння. Подібна модель кар'єрного розвитку знижує ризики, пов'язані з освоєнням нової професії, оскільки дозволяє спиратися на вже наявні компетенції. Зміна професії в умовах спіральної кар'єри є рішенням з розумним ризиком. Зміна професії часто супроводжується і зміною сфери діяльності. Однак одночасна зміна і професії, і сфери діяльності є для людини важким випробуванням і викликає сильний стрес. Тому ці зміни здійснюються поетапно.
Мінливий вектор кар'єри – тип кар'єри, який характеризується зміною професій і сфер діяльності, які не пов'язані один з одним. Даний тип кар'єри зустрічається рідко, оскільки пов'язаний з великим ризиком. Тому його вибирають люди, які мають певні особливості особистості – високу схильність до ризику і потребу в змінах. Крім особливостей особистості на різку зміну професії та сфери діяльності можуть вплинути й інші фактори, які спонукають людину різко змінити своє професійне життя. До них можна віднести, наприклад, різкі зміни в системі цінностей, глибокі життєві кризи і емоційні переживання, неправильний вибір професії з самого початку, та ін.
Пам’ятайте – до роботи вашої мрії існує не один шлях.
Якщо ви відчуваєте, що потребуєте професійної допомоги профконсультанта, або психолога-профорієнтолога – звертайтеся до Shamrock, адже ми профорієнтуємо не лише підлітків, але й дорослих, як індивідуально так і в групах.
Використана/корисна література:
«Принцип 80/20», Річард Кох
«Розмови з донькою про економіку. Коротка історія капіталізму», Янус Варухакіс
«Мистецство навчати» Тоні Вагнер та Тед Дінтерсміт
«Організаційна поведінка» Р.А. Мкртичат
Титульне фото CoWomen from Pexels
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram