Герої цього матеріалу з досвідом і без досвіду викладання переїхали в малі населені пункти України щонайменше на рік, щоб стати вчителями в місцевих школах. Що їх мотивувало, чи склалися стосунки з учнями та які були труднощі, розповідають учасники програми «Навчай для України» для HappyMonday.
У межах програми «Навчай для України» спеціалісти різних галузей їдуть вчителювати в малі населені пункти України щонайменше на рік. Для участі в програмі потрібно мати українське громадянство, диплом бакалавра станом на 1 вересня нового навчального року, відмінно знати один з основних предметів шкільної програми 5-11 класів, вміти зацікавити дітей навчанням і бути готовим до переїзду.
Що мотивує долучатися до проєкту, як усе влаштовано та що дає викладання? Розповідають учасники програми.
Я з Рівненщини, навчалася в Рівненському обласному науковому ліцеї, який подарував мені впевненість у собі, дав можливість проявити лідерські якості та забезпечив усебічний розвиток (і тепер мені хочеться сприяти тому, щоб у кожній школі України більшість учнів почувалася так само). Отримала диплом бакалавра в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті комп’ютерних наук і кібернетики. До програми «Навчай для України» долучилась у 2023 році, до того не мала досвіду викладання у школі, лише індивідуальних занять і репетиторства.
Про програму я дізналася з реклами в соцмережах. У такий складний для країни час хотілося не просто працювати, а й відчувати якусь соціальну значущість того, чим займаєшся. У рекламній кампанії була фраза: «Навчати — це покликання, тебе покликали діти», і це запало мені в серденько. Програма здалася мені чимось більшим, ніж просто робота.
Мотивація? Все банально й просто: хочу собі та країні хорошого майбутнього. Для цього варто вкладати в молоде покоління максимум. Якщо зможу з кимось з учнів розділити любов до математики та бути непоганою рольовою моделлю дорослого — взагалі супер. Вважаю, що професія вчителя та її вагомість у житті дітей (майбутніх дорослих) несправедливо недооцінена в суспільстві.
Під час відбору особливих труднощів не виникало, хіба інколи було складно підлаштувати свої справи під всі необхідні дзвінки. На всіх етапах я почувалася доволі органічно. Лише коли згадую, скільки часу витратила на підготовку 15 хвилин пробного онлайн-уроку, стає ніяково. Зараз доводиться готуватися значно швидше.
Відбір учасників охоплює заповнення заявки, співбесіду, предметний тест, центр оцінювання. У програму потрапляють лише найвмотивованіші. Більшість учасників не мають педагогічної освіти, тому проходять інтенсивне 6-тижневе навчання влітку, де здобувають навички вчителювання, управління часом та отримують понад 200 годин підготовки й менторської підтримки.
Я хвилювалася про два моменти. Перше — щоб було комфортно з колегами (але сюди потрапили люди, з якими в нас багато цінностей збігаються, тож знайти точки дотику не так складно). Друге — територіальне розташування громади, у якій я житиму, та її інфраструктури/транспорту, бо для мене дуже важливо було мати змогу зручно доїхати до Києва за потреби.
Для близьких моя участь у програмі не була шоком, адже вони завжди з легкістю сприймають і підтримують мої рішення. Сам переїзд, звісно, тягнув за собою певні побутові незручності, однак це труднощі, з якими можна впоратись і які не відлякують.
Я стала вчителькою математики в Мирненському ліцеї на Київщині. Можу хвалити свою школу дуже довго. Тут працюють просто золоті люди! Колектив дуже позитивний, прогресивний всі усіх підтримують. Село мені теж дуже подобається: тут дійсно мирно, я тут заземляюсь. Мої побоювання щодо дороги до Києва не справдилися, адже тут доволі зручне сполучення. Діти зустріли мене дуже гостинно, вони тут відкриті.
Звісно, бувало всяке. Були виснажливі дні й тижні, коли я дуже потребувала перепочинку. Але щоразу з новими силами поверталася, і робота мені подобалась. Для мене опорою та підтримкою були колеги (і в школі, і в спільноті програми), які завжди були поруч, вислуховували, давали поради, а також моя менторка, яка підкидувала цікаві ідеї та думки. Комунікація з нею часто допомагала мені зупинитись, порефлексувати, відчути момент тут і зараз.
Стосунки з учнями — це те, про що я дуже переживала на початку. Хвилювалася, чи знайду до них підхід. Я не мала досвіду комунікації з учнями 5-7 класів, 5-класники взагалі здавалися мені дуже маленькими дітьми. Я переймалася, що не вмію з такими спілкуватися, що для мене краще було б мати якісь старші класи. Однак, на моє здивування діти такого віку виявились дуже милими й активними. Здається, нам вдалося налагодити з ними непогану комунікацію. Зараз тішуся, що працюю саме з цими дітьми: хоч вони й потребують багато моєї енергії, але віддача від них колосальна.
Без стипендії від програми «Навчай для України» я б на це не погодилась. Бо ні для кого не секрет, що зарплата в молодого педагога дуже мала. І це дуже й дуже прикро, бо як не крути, а це вагомий фактор залучення цінних кадрів у професію. Але зі стипендією мені якраз вистачало на всі нагальні потреби. Тут варто подякувати адміністрації моєї школи, яка змогла знайти бюджетний варіант житла для оренди, а також щирості та щедрості місцевих жителів, які овочами, закрутками й іншими смаколиками ніколи не обділяли.
Щомісячний дохід учасника програми складається із заробітної плати вчителя, яка коливається від 3 000 грн до 7 000 грн (розмір заробітної плати залежить від кількості годин викладання та від школи) та стипендії, що дорівнює 10 000 грн та виплачується за виконання умов участі в програмі.
Я вважаю для себе цю програму корисною. Як на мене, кожен знаходить у ній якийсь свій сенс, це питання цінностей. Школа теж задоволена співпрацею. Для багатьох учнів вчителі-учасники — це цікавий досвід, який мотивує і підтримує.
Для людей, які хотіли б спробувати себе у ролі педагога та лідера, чиї цінності та бачення збігаються з місією організації, «Навчай для України» — хороша можливість і гарний старт для розвитку у сфері освіти.
Я родом зі Львівщини. Отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Комп’ютерні науки». До програми «Навчай для України» долучився у 2021 році. До того досвіду викладання не мав, але мав досвід громадської роботи, роботи в ІТ, в продажах і багато волонтерив.
Досвід роботи з дітьми не є обов’язковим для участі в програмі. Ви спробуєте себе у взаємодії з дітьми під час відбору. Також необхідні навички взаємодії з дітьми учасники напрацьовують під час навчально-відбіркового Літнього інституту.
Я дізнався про програму з телеграм-каналів із можливостями для молоді. Мені хотілося робити щось пов’язане з людьми, що матиме позитивний вплив на їхнє життя. Мені здавалося, що я можу легко пояснювати складне, маю різний життєвий досвід і можу ділитися ним із дітьми. Так я подався на програму та став вчителем.
Відбір проходив під час завершення мого навчання на бакалавраті, тож було важкувато. Загалом мої бажання та запити програми збіглися, і мене запросили на Літній інститут. Там я багато навчався, спробував себе на уроках і зрештою отримав роботу вчителем інформатики в Доброславі Одеської області.
STEM-викладачі мають найбільший запит у малих населених пунктах: математика, біологія, хімія, фізика, інформатика та англійська мова.
Звісно, мені було страшно їхати так далеко на тривалий термін, але я ризикова людина: вирішив, що треба це робити, і зробив. Доброслав виявився дуже затишним містечком на Одещині.
Боязко було йти на свої перші уроки, але якось збирався і йшов. Діти мене зустрічали з острахом, але встановлення норм допомагало налагодити взаємодію. Мені дуже пощастило, що я був не один учасник програми у школі: зі мною була Анна Кудрівнова, і ми колосально підтримували одне одного.
Першою нашою ініціативою стало впровадження системи організації навчання Google Клас. Це було важко, оскільки в школі приблизно тисяча учнів та 70 вчителів. Але це дало дуже хороші результати. Під час другого року в програмі я реалізував для вчителів системне навчання цифрових інструментів освіти, організовував онлайн-зустрічі з колегами з інших шкіл. А в кінці навчального року ми з Анною Кудріновою за підтримки адміністрації ліцею, програми «Навчай для України» та місцевих спонсорів провели Освітній форум Доброславської територіальної громади для 60 учнів та 40 вчителів.
Виклики були пов’язані з проживанням, зміною адміністрації в школі, дистанційним навчанням. Спочатку було важко організувати свій час, але згодом я навчився балансувати між роботою та відпочинком. Робота вчителя охоплює дуже багато діяльності поза уроками, а всі ініціативи забирають час та ресурси. Але результати надихають, і учні надихають. Мене також підтримувала менторка й давала дуже багато порад.
Мій дохід зменшився, але я це розумів перед участю. Загалом зарплати й стипендії вистачало, адже вартість проживання й харчування в малих населених пунктах менша, ніж у місті.
Коли почалася повномасштабна війна, ми перейшли на дистанційне навчання. За перші два роки участі в програмі я пропрацював наживо лише 5 місяців. Після початку вторгнення я повернувся додому у Львівську область і взаємодіяв з учнями онлайн. Зараз, під час третього року в програмі в мене навчання повністю офлайн.
Стосунки з учнями різні. З деякими я стикаюсь лише під час уроку, але з багатьма бачуся на вулицях, оскільки це малий населений пункт і тут постійно взаємодієш з учнями, батьками й колегами. З частиною вдалося налагодити більш неформальні стосунки для проєктної роботи та спільних ініціатив, як-от форум, поїздка на хакатон, участь у конкурсах тощо.
Ця програма дійсно дуже важлива для української системи освіти. Середній вік вчителів в Україні доволі великий, в освіті потрібні й молоді люди. Бо колективи шкіл у малих населених пунктах зазвичай дуже сталі, а нові люди можуть впровадити чи підтримати важливі зміни, привнести свій досвід і бачення.
Це мій останній семестр у програмі. Участь дозволила мені вирости як людині, я став частиною потужної спільноти. Я збираюсь продовжити роботу в освіті, тому знання, здобуті під час програми, мені дуже знадобляться.
Я зі Львівської области. Здобула ступінь бакалавра української філології у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2023 році. Два місяці працювала вчителькою початкових класів, проходила практику у Львівській гімназії, де навчала учнів 7-10 класів, пів року викладала англійську для діток. До програми «Навчай для України» долучилася у 2023 році.
Програма відкрита й для людей, які уже мають досвід. Важливий фокус під час відбору — відкритість до змін, проактивність, інтерес у подоланні освітньої нерівності, рефлексивність та готовність працювати над своїми зонами росту.
Я завжди хотіла попрацювати в державній школі, проте добре розуміла, яке велике навантаження на мене чекає. Я хотіла б показати приклад ненасильницького спілкування, дати ту підтримку, яку отримувала свого часу від викладачів, вселити віру в себе, показати, що світ сповнений можливостей і що село — це гарний старт. Проаналізувавши умови участи в програмі, я зрозуміла, що отримаю ту підтримку, яка допоможе мені попрацювати з учнями та якісно розвиватися.
На свою заявку я отримала відмову, оскільки офіційно мала працювати цілий липень і не могла бути присутньою на 100% сесій під час Літнього інституту. Проте моє бажання взяти участь у програмі було сильнішим, ніж бажання залишитися на роботі. Я звільнилася, написала, що готова навчатися, і мене пропустили на наступний етап відбору без жодних гарантій (тобто я могла залишитися і без роботи, і без програми). Усі інші етапи пройшли безболісно, але й не дуже легко, оскільки це тривале та виснажливе навчання.
Був страх, що я занадто молода, недосвідчена, що не пройду. Близькі боялися, бо це Київщина, у країні війна, але підтримували та вірили, що в мене все вийде. Я не боялася переїжджати.
Зараз я працюю в Пісківському ліцеї «Лідер». Цей заклад я обрала серед двох запропонованих. Я була шокована, бо очікувала побачити маленьке село, маленьку школу, але побачила красивий, добре оснащений ліцей, велике селище, доброзичливу адміністрацію, що підтримує та допомагає.
Я люблю людей. Ніколи не будую очікувань, тому великих труднощів не було ні з учнями, ні зі вчителями, ні з батьками. Важко реалізовувати індивідуальний підхід приблизно до 170 учнів та будувати з ними стосунки. Я одна, мене не вистачає на всіх, але моєї любові, яка проявляється як мінімум у ненасильницькій комунікації та вірі в кожного учня, достатньо.
Стипендія повністю покриває оренду житла, оплату комунальних послуг і харчування. Щодо офіційної зарплати молодого вчителя, то це радше волонтерство, на яке, я вважаю, можна погодитися за умови участи в програмі, в іншому випадку — ні.
Я беру активну участь у всіх заходах, що відбуваються в ліцеї: організувала тиждень української мови, показові уроки, побудовані на командній роботі, квести школою, допомагала організувати благодійні ярмарки для ЗСУ, шкільні дискотеки, гурток настільних ігор, тематичні п’ятниці, поїздки у Львів, Житомир, Малин тощо.
Програма має більше позитивного впливу, ніж негативного. Вона розвиває лідерські якості, формує навички делегувати, менеджерити, розвиває педагогічні скіли. А найважливішою є спільнота однодумців, яка є, безумовно, невіддільною умовою розвитку та становлення вчителя.
«Навчай для України» — це не лише про розвиток освіти, дітей і громад. Під час участі ви здобуваєте мʼякі та тверді навички: ефективна комунікація, мислення зростання, турбота про себе, тайм-менеджмент, навчання протягом життя, проєктний менеджмент, лідерство в освіті, педагогіка тощо. Такі навички стануть у пригоді в будь-якій професії.
{{read_more|Читайте також| 6416, 6389}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram