«Ти ж хлопчик!», «Ти мужик чи нє?», «Хлопчики не плачуть» – певно, усі чули щось подібне. Психолог Антоніна Оксанич для проєкту #небийдитину пояснює, чим небезпечна ця фраза для віри дитини в себе і самооцінки, і чим її замінити.
І все ж, усі діти мають право помилятися, так вони вчаться. Усі діти мають право на будь-які емоції, так вони вчаться чути себе і співчувати іншим. Дитина заспокоюється не тоді, коли їй забороняють сумувати - а коли вона отримує підтримку від близьких людей. Заборонити сум не означає його позбутися, а означає глибше його приховати, щоб він потім вибухнув або агресією до ближніх, або невпевненістю в собі й соромом щодо того «ким я є», або проблемами зі здоров'ям.
Сильнішою дитина стає, коли батьки вірять в неї – вірять, що вона може впоратися сама! Але якщо дитина спробувала і все ж не може розв'язати проблему – в неї є підтримка, батьки поруч щоб допомогти. Але якщо проблему чи втрату вирішити неможливо взагалі – батьки поруч, щоб розділити сум від безсилля, щоб відпустити цей сум, а не приховати якомога далі всередину.
Є одна дуже поширена ілюзія: «Ти можеш усе сам!». Ні, цього не може ніхто. Ні хлопчик, ні дівчинка. І не всі проблеми можна вирішити. Щось ми можемо самі, щось ні; якісь проблеми можна вирішити, якісь ні. Якщо неможливо, нам сумно. Це нормально.
А от приниження й присоромлення від близьких людей не робить дитину сильнішою, а лише псує її віру в себе. Світ, звісно, підкине проблем (як він робить це з кожним), але маючи віру в себе, яка проростає з віри батьків у свою дитину – дитина зможе впоратися і рухатися далі. Незалежно від того, дівчинка вона чи хлопчик.
Джерело фото Depositphotos
{{read_more|Читайте також| 6431, 6380}}
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram