Кіт — не просто домашня тварина. Це — гуру спокою, майстер «ні» і коуч із внутрішньої свободи. І якщо ви коли-небудь заздрили коту, який нічого не пояснює, але завжди має свій погляд на життя — вам сподобається це інтерв’ю. У Міжнародний день кота публікуємо переклад інтерв’ю з автором книжки «Думай і дій як кіт» — Стефаном Ґарньє, який написав бестселер, спостерігаючи за своїм пухнастим наставником Зіґґі.
Стефан Ґарньє — французький письменник, який одного дня перестав шукати мотивацію в складних теоріях і просто почав уважно дивитися на свого кота Зіґґі. Чотирнадцятирічний досвід спільного життя з цією граційною, незалежною тваринкою стали основою книжки, яка вже підкорила серця мільйонів — «Думай і дій як кіт».
Це не черговий посібник із самодопомоги. Це легка, дотепна, але глибока книжка про свободу, повагу до себе, уміння казати ні і кайфувати від простих речей. Вона для тих, хто втомився бути зручним, боїться розчарувати, не встигає жити — і шукає вихід не в інтернеті, а в собі.
У цьому інтерв’ю Стефан розповідає, чого ми можемо навчитися у котів, чому незалежність — не егоїзм, і як перестати жити в гонитві за схваленням від інших людей.
Це бажання виросло з мого особистого досвіду співжиття з котом Зіґґі. Ми разом уже понад чотирнадцять років. Він — справжній супутник життя. Мені подобається незалежність котів, їхнє вміння створювати власний простір свободи й добробуту.
Мене завжди захоплювало його вміння відсторонено ставитися до всього, відпускати ситуації. Зіґґі завжди виглядав щасливим. Чому? У чому його секрет?
У різних життєвих обставинах я почав спостерігати за його поведінкою, особливо тоді, коли він натрапляв на труднощі або чогось прагнув… І доводилось визнавати очевидне: завдяки спокою й наполегливості він щоразу домагався свого — і робив лише те, чого справді хотів.
Я довго за ним спостерігав, але врешті-решт можна сказати, що цю книжку ми написали разом. Іноді мені здавалося, що я — лише його писар!
Передусім — спокій. Він — душа мого дому. Його присутність відчутна в кожній кімнаті. Іноді ми спілкуємось навіть без слів. Його ставлення, його королівський спокій — усе це спонукає мене дивитися глибше.
Беручи з нього приклад, можна вважати кота справжнім коучем із життя. Мета цієї книжки — перенести деякі котячі якості й навички в людське життя, аби ми навчилися жити краще.
Котяче вміння бути щасливим вражає! Але як саме він це робить? У книзі я виділив 40 якостей, рис і звичок, з яких ми можемо черпати натхнення для власного добробуту.
Кіт дбає про свій добробут
Це слово — суть його існування. Добробут — двигун його життя. Він дбає про себе у всіх сенсах: діє лише згідно з бажаннями, сам вибудовує своє щастя, незалежно й щодня. Це основна ідея книги — вчитися у кота мистецтву турботи про себе.
Кіт — вільний
Свобода — не просто його природа, це — його життєва суть. Люди часто застрягають у рутинах, обов’язках, роботі... Кіт не дозволяє цьому взяти над ним гору. І ми можемо так само — повертати контроль над життям, обирати те, що любимо, позбавлятися залежностей і ставати вільними.
Кіт не зважає на думку інших
Йому байдуже, що думають люди чи інші коти. І це дає йому свободу. Ми ж надто часто живемо під тиском чужих очікувань: "А що подумають? А як мене сприймуть?". Коту це не цікаво — і нам варто навчитися того самого.
Кіт — харизматичний, бо щирий
Він не намагається подобатися — просто є собою. І це відчувається одразу, щойно він заходить у кімнату. Харизма кота — в його справжності. Він цілісний, без фальші.
Кіт — спокійний
Він не зациклюється на стресі. Якщо щось сталося — він розв'язує проблему, відпускає й більше не повертається до неї. І нам варто так: визначити джерело тривоги, владнати його й більше не згадувати. Спокій — це вибір.
Кіт приймає себе і любить себе
Він не хоче бути кимось іншим. А ми часто незадоволені собою: тілом, статусом, життям. Кіт нагадує: прийняття — це не капітуляція, а шлях до внутрішньої сили.
Кіт сам обирає своє оточення
Він не терпить тих, кого не любить. І це чесно. Нам теж варто припинити терпіти токсичних людей — і свідомо обирати, з ким проводити час.
Кіт уміє сказати ні
Він не буде виконувати накази лише тому, що "так треба". І ми маємо право не погоджуватись, коли це суперечить нашим цінностям. Навчитися казати ні — це про турботу про свій час і кордони.
Кіт ставить себе на перше місце
Це не егоїзм, а відповідальність перед собою. Якщо не подбати про себе — не зможемо дати іншим ані любові, ані підтримки.
Кіт уміє жити повільно
Він смакує кожну мить — спостерігає, грається, дрімає, сповнений радості. І нам варто частіше зупинятись, розтягувати миті задоволення. Ми спішили народитись — не спішіть помирати. Візьміть паузу. Живіть.
Прокидаючись уранці, замість того, щоби схоплюватися з ліжка й мчати в стресі, зупиніться. Потягніться, позіхніть, як це робить кіт. І ви здивуєтесь, як це змінить настрій дня.
Абсолютно. Вона — ключ до його щастя. Він усе вибирає: простір, людей, рутину. Він не підкоряється — діє за власним бажанням. І це урок для нас: кожна крапля незалежності повертає нам свободу й відчуття керування життям.
Це людський ярлик. Насправді він дбає про себе — щоби могти давати іншим. Любити себе — не означає забути про інших. Це перший крок до справжньої любові.
Усе. Вона навчає довіряти собі, слухати інтуїцію, обирати серцем. У суспільстві, де нас постійно щось схиляє до компромісів, кіт показує інший шлях — шлях внутрішньої цілісності.
Можливо, через їхню загадковість. Кіт живе у власному світі, не судить, а спостерігає. Як і письменники — споглядає глибше, за завісу звичного.
Так, якщо ви здатні бачити. Кіт — не теорія, а практика. Що робити, коли не знаєш, як діяти? Я просто дивлюсь на Зіґґі. І часто знаходжу відповідь. Усі ключі — в нас самих. Питання тільки в тому, чи здатні ми зупинитись і згадати, що таке радість.
Нам є чого повчитись у цього мудрого мовчуна. Він не боїться змінити середовище, якщо воно його не радує. Він грає, спить, відпочиває, творить своє мистецтво життя — кожного дня.
{{read_more|Читайте також| 4335, 5191}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram