7 ознак, коли з дитиною терміново треба до логопеда

29.10.2025

307

Перше слово дитини всі батьки очікують з особливим трепетом. Наступні рахують, смішні – занотовують для пам’яті.

Проте інколи батьки помічають, що мовлення дається дитині непросто: літери звучать неправильно, слова незрозумілі, речення неузгоджені. Тоді дитину варто зводити на консультацію до спеціаліста – логопеда.

Індивідуальні особливості, які мають деякі діти, в українських реаліях посилює повномасштабна війна з Росією. Логопеди фіксують, що відсутність базової безпеки у дітей відбиваються на розвитку мовленнєвих навичок – стало більше випадків дизартрії (порушення мовлення) чи логоневрозу (заїкання), дислалії (порушення вимови звуків), дислексії (розлад читання) та дисграфії (розлад письма).

Зараз не кожен садочок чи школа мають у своєму штаті логопеда, а тому батькам варто розуміти, на що звертати увагу, щоб вчасно розпочати корекційні заняття.

УП. Життя попросила поділитись своїм досвідом логопедів, які співпрацюють з проєктом «Готуємо дітей і молодь до майбутнього» міжнародного благодійного фонду Карітас України у різних регіонах країни. Спеціалісти описали ситуації, які не можна ігнорувати, коли дитина вчиться говорити, читати та писати.

Затримка у розвитку словникового запасу

Перші спроби спілкування зі світом немовлята роблять ще до року. У період 9-12 місяців у малюків проявляється гуління і лепет: характерні для раннього віку звуки «гии», «агу», «кхх», «бобо», «туту» тощо. Якщо вони відсутні, то це привід звернення для невролога.

«Найсприятливішим періодом для розвитку мови є вік 2-3 років, коли дитина має активно поповнювати словниковий запас та складати фрази», – зазначає логопединя Оксана Заторська з Карітас Дрогобич. За її словами, якщо у цьому віці дитина «все розуміє, але мовчить», або її словниковий запас не перевищує 10-12 слів, то варто проконсультуватись.

Важливо розуміти, що словонаслідування «гав», «няв», «бі-бі» та інші – не є словами. «Своя мова», яка незрозуміла і нерозбірлива для оточення, теж не рахується. Слова мають містити семантику і бути загальновживаними: «мама», «тато», «кіт», «баба», «дай», «хочу», «пити» тощо.

«Якщо у цьому віці в дитини у мовленні присутні постійні повторення чужих слів і фраз, зокрема з мультиків і кінофільмів, варто звернутись до логопеда. Слова чи фрази можуть бути також іноземною мовою», – уточнює логопединя Руслана Курій з Карітасу Борислав.

Фізіологічні особливості розвитку артикуляційного апарату

Правильна вимова залежить від будови та злагодженої роботи таких органів, як-от язик, губи, щелепи, піднебіння і язичок, альвеоли, голосові зв’язки та задня стінка зіву.

Кожен із них відповідає за свою функцію: язик забезпечує точність відтворення звуків і складів, губи формують губні звуки, щелепи впливають на силу і чіткість артикуляції, піднебіння і язичок регулюють тембр і резонанс.

Важливим є також прикус, розвиненість нижньої щелепи, довжина язикової вуздечки та наявність або відсутність готичного піднебіння (прим. ред. – аномалія розвитку верхньої щелепи, що характеризується високим аркоподібним склепінням твердого піднебіння). Усі ці фактори визначають, наскільки дитина здатна правильно відтворювати звуки, слова та цілі фрази.

«Інколи батьки помічають, що дитина не говорить, а її рот постійно відкритий. При цьому язик лежить між зубами або висунутий вперед. Ще дитина має проблеми з жуванням твердої їжі, а вимова більшості звуків є нечіткою. Це покази до перевірки саме розвитку артикуляційного апарату», – пояснює логопединя Лілія Тітова з Карітасу Коломия.

Слід звертати увагу також на стан здоров’я носоглотки та слуху.

«Якщо у дитини з раннього віку спостерігаються часті захворювання носоглотки і розвиток аденоїдних тканин, то це може спричиняти часткове перекриття дихальних шляхів та вушних каналів. У результаті дитина змушена дихати ротом і менше говорить. Вона також може недочувати на одне вухо та мати постійні отити», – перераховують спеціалісти.

Фізіологічні порушення напряму впливають на якість мовлення та розвиток фонематичного слуху, від якого залежить подальше успішне навчання грамоти. Саме тому своєчасна консультація у ЛОР-лікаря і логопеда допоможе виявити та скоригувати проблеми, не допустивши закріплення неправильних мовленнєвих звичок.

Погана вимова звуків

Кумедне перекручування слів дитиною у віці 4-5 років часто стає сімейною легендою, такі слова записуються і запам’ятовуються. Бабусі та дідусі тішаться, а батьки думають, що з часом «переросте». Проте у багатьох проблеми з звуковимовою не минають самі по собі.

«Якщо дитина замінює один звук іншим, пропускає чи спотворює їх, це перша ознака, що потрібна допомога логопеда. "Слон – сон", "руки – луки", "ложка – лофка", "чайник – тяйнік", – наводить приклади логопединя Галина Рибчук з Карітасу Броди. – Підміна літер, схожих за звучанням (б – п, д – т, з – с, ш – ж), переставляння складів місцями чи пропускання літер може свідчити про недорозвинення фонематичного слуху, що у майбутньому здатне викликати труднощі з опановуванням письма», – додає логопединя Юлія Лещенко з Карітасу Кам'янське.

У складних випадках, коли дитина не відрізняє на слух звуки та літери в словах, це може бути дислалія порушення вимови звуків.

Труднощі зі сприйняттям мовлення

Буває, що дитина «чує, але не розуміє». Наприклад, вихователька у садочку просить: «Візьми червоний олівець і намалюй сонце вгорі аркуша», а дитина малює синім або взагалі не виконує завдання. Проблема може бути не в увазі, а в мовленнєвому сприйнятті та обробці інформації.

«Дуже важливо, щоб дитина добре розвинула сприйняття інформації на слух, аби у майбутньому це не ускладнювало навчання, адже більшість інструкцій у школі даються саме словесно», – наголошує логопединя Тетяна Разумова з Карітасу Одеси.

Якщо дитина зростає у російськомовному оточенні, воно негативно впливає на розуміння і фонетичне розрізнення нею україномовного навчального контенту в школі.

Жарти про «російськомовну щелепу» – це не зовсім жарти, якщо ми говоримо про дітей. Логопеди безпосередньо не перенавчають розумінню іншої мови, проте вони можуть допомогти дитині справитись із труднощами засвоєння нових звуків та наголосів.

Неправильне формування речень

Коли дитина робить системні помилки в побудові речень – узгоджує слова неправильно, плутає роди чи відмінки («Мама пішов в магазин», «Зайчик їсть морква»), – це не просто дитячі жарти, а симптом мовленнєвих труднощів. З такими дітьми логопедам важливо працювати ще до школи.

«Буває, що дитина у віці 5-6 років без проблем вимовляє окремі слова та прості речення, але коли її просять розповісти про свій день, переказати мультфільм або скласти розповідь за картинкою, вона губиться. Її розповідь нелогічна, складається з уривків, слова можуть бути переставлені, а важливі деталі – пропущені», – описує можливу ситуацію Лілія Тітова.

Повільний або надто швидкий темп мовлення

Деякі діти говорять уривчасто, ніби «застрягають» на словах і повторюють склади («ма-ма-ма машина»). Їхня мова дуже повільна, з тривалими паузами.

«Вони ніби підбирають кожне слово і це викликає труднощі у веденні комунікації», – каже Руслана Курій.

А є діти, які навпаки – говорять занадто швидко, ковтаючи закінчення слів і пропускаючи склади. Їх мало хто розуміє. З часом це впливає на психологічний стан дитини, вона починає соромитися та уникати спілкування.

Обидва випадки можуть вказувати на дизартрію чи логоневроз (заїкання), зазначає Юля Лещенко.

Проблеми з письмом і читанням

У дітей 6-7 років на початковому етапі навчання читання і письма пропуски літер, складів чи спотворення слів можуть траплятися досить часто. Це пов’язано з формуванням навичок і уваги.

Якщо ж після кількох місяців навчання та пояснень вчителя у диктанті учень досі пише: «сапка» замість «шапка», «тім» замість «дім». Або пропускає/додає букви (кіт – кі, молоко – моло), переставляє склади (стіл – сілт), пише «зчеплені» слова (ушколупішов), то це сигнал, що у дитини є труднощі з формуванням писемного мовлення.

«Усно дитина може формулювати речення правильно, але при написанні та читанні постійно пропускає літери, заміняє схожі за звучанням або за написанням (л – м, и – ш, д – т), то це дислексія чи дисграфія. З цим обов’язково потрібно працювати додатково», – підсумовує Галина Рибчук.

Читайте також