Сер Кен Робінсон — відомий експерт з освіти, автор легендарного бестселера «Школа майбутнього», учасник конференції TED, чий виступ зібрав понад 50 мільйонів переглядів, аргументовано, іронічно, блискуче пояснює у новій книзі «Освіта проти таланту» (видавництво «Літопис») чому стара система освіти більше не працює. «Косметичні ремонти» у вигляді реформ, покликаних лише підвищити наявні стандарти освіти, не готують нові покоління людей та компаній до життя у сучасному, а тим більше — у завтрашньому світі.
Книжка змушує нас замислитись над причинами нашої впертої відданості обмеженій, упередженій освіті, цілковито застарілій для ХХІ століття та проаналізувати різницю між тими типами інтелекту, що їх споконвіку шанують у школі, і тими видами творчості, що їх сьогодні потребують наші організації та суспільство.
Нинішні системи освіти не розраховані на сучасні виклики. Вони були створені, щоб задовольнити потреби минулого століття. І реформа тут не допоможе — їх треба трансформувати.
Принцип лінійності спирається на думку про те, що освіта — це підготовка для того, що трапиться згодом. І саме тому освіта досі зосереджена здебільшого на дітях і молоді. Таку систему часом називають моделлю раннього освтнього завантаження: ви накопичуєте освітні ресурси в ранньому віці й, дорослішаючи, поступово їх поповнюєте. (..) Я можу довго говорити на тему лінійності, проте скажу лиш одне: коледж не починається у дитячому садку. У дитячому садку починається дитячий садок. (…) Трирічна дитина — це не половина шестирічної, а шестирічна — не половина дванадцятирічної. Трирічному малюкові — три роки, і крапка. У деяких містах конкуренція за місця у «правильних» дитсадках дійшла до того, що з дітьми проводять співбесіди для прийому до садка! Що хочуть побачити в тих дітях учасники комісії — докази раннього віку?
Освіта — це не лише підготовка до того, що станеться потім. Вона має допомагати людям давати собі раду в теперішній момент. Те, ким ми станемо завтра, залежить від того, що ми переживаємо тут і тепер.
Академічна освіта — це ще й форма валюти: на ринку праці існує такий собі курс обміну робіт і дипломів. Як з усіма валютами, їхня вартість може то зростати, то спадати, залежно від ринкових умов і того, скільки валюти є в обігу. В минулому університетські дипломи мали вищу ринкову цінність, бо ними володіло відносно мало людей. (…) Тепер у коледжах та університетах навчається безпрецедентна кількість людей. (…) Як наслідок, ринкова цінність дипломів падає. Щоб виділитися з натовпу, потрібне щось інше. Щоб отримати роботу, яка колись вимагала ступеня бакалавра, тепер потрібно показати диплом магістра, а то й доктора. (…) Яким же буде наступний виток спіралі? Нобелівська премія? Невже нобелівські лауреати скоро почнуть подаватися на офісні посади й чутимуть у відповідь: «О, у вас Нобелівська премія! Як мило! А ви вмієте працювати з Excel? Ми шукаємо людину, яка буде нараховувати зарплату».
Термін «академічні здібності» часто вживають, коли мають на увазі «інтелект». Але це далеко не одне і те ж. Академічна діяльність зазвичай акцентує на певних видах словесного і математичного мислення: на написанні фактологічних есе, на словесних дискусіях і на математичному аналізі. Все це дуже важливі здібності, які має розвивати освіта, однак якби людський інтелект обмежувався ними, світ ніколи б не побачив більшості створеної людиною культури. (…) Якби ми мали тільки академічні здібності, то сьогодні вранці не встали б з ліжка. Взагалі-то у нас би й ліжка не було, з якого можна було б встати. Ніхто б його не зробив. Усі тільки писали б про теоретичну можливість існування ліжка, а реальної речі ніхто б не сконструював.
Це місто, якщо задуматись, не має ніяких причин там бути. (…) Там дуже спекотно й немає природних джерел води і місцевих ресурсів для сільського господарства. Якби ви хотіли заснувати велике місто, то сюди прийшли б в останню чергу. Проте вже багато років Лас-Вегас є одним із тих американських міст, які розвиваються найшвидше, — про нього знає весь світ. Тому з цього погляду можна сказати, що Лас-Вегас займає одне з найплодючіших місць на Землі — людську уяву. Лас-Вегас виник з ідеї. І ідея ця виявилась така приваблива, що здійняла цілий вихор творчої енергії. Я не прошу вас схвалювати концепцію Лас-Вегаса — просто усвідомте, що це цілком і виключно продукт людської уяви. Як і кожне суто людське досягнення.
Щоб генерувати потік ідей і можливостей, — особливо у групах, можна використовувати загальні прийоми творчого мислення. Сюди належать методи мислення, які розробив Едвард де Боно (…) — вони часто зосереджені на тому, щоб розділити процеси аналізу проблем, пошуку рішення й оцінювання кращих варіантів. (…) Окрім загальних здібностей до творчого мислення, кожен із нас має унікальні таланти й захоплення і власний творчий потенціал. (…) Момент, коли людина знаходить свій творчий засіб, часто стає поворотним у її житті. (…) Невдало вибраний засіб гальмує творчість. (…)
Організації частіше ведуть мову про інновації, а не про творчість, — і між цими двома поняттями є різниця. На практиці культура інновацій залежить від підтримки трьох взаємопов`язаних процесів:
Уява: здатність подумки викликати образи подій і ідей, яких ми не сприймаємо в цей момент органами чуттів. Творчість: формування оригінальних ідей, що мають цінність. Новаторство: утілення оригінальних ідей на практиці.Новаторство може зосереджуватись на будь-якому аспекті роботи організації: на продуктах, послугах чи системах.
Нікого не можна змусити вчитися проти власної волі. Навчання — це особиста дія. (…) Дехто запевняє, що персональна освіта для кожного учня — це нереальна і нездійснена мрія: це надто дорого коштуватиме, не кажучи про те, що вчителі фізично не здатні приділити кожному учневі необхідний час та увагу. На ці закиди є дві відповіді. По-перше, альтернативи немає. Освіта особиста. Персоналізоване навчання — це інвестиція, а не витрати. (…) По-друге, персоналізувати навчання для кожного учня — справді можливо. Для цього можна, зокрема, творчо скористатися новітніми технологіями.
Вчитися можна не тільки сидячи у класі чи аудиторії. Коли освіта має звязок із позашкільним світом, молоді люди досягають прекрасних результатів. «Суспільно-корисне навчання» — це метод викладання, навчання й осмислення, який поєднує академічну навчальну програму, розраховану на заняття у класі, з суспільно корисною діяльністю в місцевій громаді.
