Як переїхати до Канади і навіщо це робити
Неймовірні пейзажі, якісна вища освіта й численні імміграційні програми ваблять сюди студентів з усього світу. З кожним роком дедалі більше українців наважуються відправитися далеко за океан, віддаючи перевагу навчанню та життю в Канаді.
Ми вирішили дізнатися, як вступити до канадського вишу, і поспілкувалися з трьома українськими студентками, які навчаються у Ванкувері. Вікторія та Соломія – першокурсниці на International Business Management у British Columbia Institute of Technology, Ліза отримала диплом у Thompson Rivers University за спеціальністю Resort and Hotel Management і залишилася працювати в місті. А ще дівчата поділилися власними історіями та порадами для тих, хто планує переїхати до Канади.
Програми навчання в Канаді варто шукати ще зі шкільної лави: мовні курси й школи допомагають не лише покращити англійську, а й на власні очі побачити, чи навчання за кордоном дійсно підходить для тебе.
Упродовж року відбувається набір на волонтерські, освітні й дослідницькі проекти: не бійся реєструватися та проходити співбесіди. Слідкуй за новинами освітніх порталів, соціальних мереж української діаспори, програми OWL тощо.
Для вступу до коледжів Канади потрібно мати високі бали в атестаті й щонайменше 6.5 із 9 балів з IELTS. Для тих, хто не має потрібного рівня володіння англійською, існують Pathways – програми вивчення англійської протягом року з подальшим вступом на потрібну спеціальність.
Звертайся до агентств, якщо не хочеш займатися організаційними питаннями самостійно. Але спершу переконайся в щирості намірів компанії та ознайомся з відгуками реальних клієнтів.
Ліза
«В 11 класі до нашої школи прийшли промоутери від Thompson Rivers University. Я відвідувала запропоновані курси, де вчили писати есе й готували до тестів. Восени ми поїхали до Канади на два тижні, щоб подивитися на університет і відчути заокеанське життя на смак. Після вступу в Thomson Rivers ми складали внутрішній мовний тест: якщо рівень англійської був недостатній, студент мав пройти певну кількість класів ESL – English as a Second Language».
Соломія
«Одного дня мама дивилася телевізор і побачила інтерв’ю з учасниками програми OWL: учні розповідали, як подорожують до Канади, щоб вчити англійську під час канікул. Ми вирішили спробувати. Улітку я на шість тижнів поїхала до школи ILAC у Ванкувері, ходила на екскурсії по коледжах і вишах. Коли приїхала вдруге на два місяці, вчилася у Canadian College: там нас готували до IELTS. В 11 класі я отримала омріяний лист про вступ і полетіла назустріч своїй мрії – закладу ВСІТ. Організатори OWL знайшли для мене приймальну українську сім’ю та оточили дружним колом студентів-українців – такий собі starter pack».
Вікторія
«Я була у Ванкувері у 2014 році завдяки двомісячній програмі Maidan Youth, що її організувала українська діаспора. Для програми відібрали 10 українських дітей, чиї батьки загинули або були поранені на Майдані. Я написала есе і стала однією з 10 переможців. За 2 місяці навчання в канадській школі я закохалася у Ванкувер і завела багато тісних знайомств, навіть плакала під час випуску. Коли прийшов час, я вирішила вступати до ВСІТ і переїжджала без допомоги агентств: на мене вже чекали канадські друзі».
За словами Лізи, коли вчишся у Канаді, тебе не пресують. Хочеш – вивчаєш, не хочеш – солодко не буде: списати чи задобрити викладача не вийде. Доведеться проходити ті самі класи по декілька разів і платити знову. Тож варто налаштуватися на самодисципліну й важку роботу.
Міжнародним студентам іноді дозволяють користуватися словниками, дають додатковий час на екзаменах. Та на цьому попусти закінчуються. На більшості уроків треба робити групові проекти з людьми з різних країн, і з канадцями теж. Неважливо, хороша в тебе англійська чи погана: робота має бути зроблена.
Необов’язково йти навчатися на бакалаврат: це довго й дорого. Наприклад, після двох років навчання в ВСІТ можна подаватися на ті самі вакансії, що й дипломом бакалавра. На відміну від звичайних університетів, у ВСІТ за семестр вивчають 7-8 профільних предметів замість 3-4. Після захисту диплома можна зробити перерву: працювати, подорожувати, а потім повернутися, щоб закінчити ще два роки для бакалаврату.
Ліза: «Перший семестр завжди важкий для всіх. Ти без батьків, без дому, без друзів. Я не знала, як вчитися правильно. В українській школі можна було підійти до вчителя й попросити переписати, перекрити невдалу роботу більш вдалою. А тут на все лише одна спроба. Коли я приїхала додому на зимові канікули, то благала батьків залишити мене в Україні й дозволити не повертатися назад, та вони не погодилися. Тепер уже смішно про це згадувати, але тоді емоції закипали. Я призвичаїлася, і навчання почало давати задоволення. З-поміж лекцій та проектів у нас були field trips: ми їздили до Ванкувера й дивилися, як працюють готелі. Були класи vine tasting: дегустували вина й записували враження».
Вікторія: «Я працюю парт-тайм у Starbucks, але називаю це відпочинком. В університеті велике навантаження на мозок: цілий день працювати над проектом дуже важко. Коли я йду на роботу, мій мозок відпочиває».
Соломія: «Зимою, коли падали дощі, я працювала на двох роботах, було багато навчання, я нервувала. Опускалися руки: втома, відповідальність, доросле життя. Я не думала, що буде настільки важко. Тепер набагато легше: я звикла. Багато моїх знайомихи школярів з України приїдуть навчатися до Канади влітку. Та я одразу їх попереджаю: “Народ, готуйтеся, що буде тяжко”».
Під час навчання працювати можна тільки 20 годин на тиждень, на канікулах – 40. Після закінчення програми випускник отримує Postgraduate Work Permit – дозвіл на роботу на 2-3 роки.
Ванкувер настільки мультинаціональний, що ніхто не цурається брати на роботу міжнародних студентів, а у вишах організовують ярмарки працевлаштування, де можна відразу подати резюме. Таке ж толерантне ставлення до акцентів: у Ванкувері непросто зустріти корінного канадця, це дім для вихідців з усього світу.
Серед приємностей для студентів – безкоштовні спортзали, бібліотеки, круті заходи, оплачувані конференції та вечори з варениками від української спільноти.
Ванкуверський клімат, гори навколо, можливість подорожувати по Канаді та США сподобаються і завзятим мандрівникам, і хайкерам-новачкам. Та й вчитися у такій красі – теж задоволення.
Вікторія: «Я зрозуміла саму себе, поки живу в Канаді. Я завжди боялася помилятися, хоча це має негативний вплив та обмежує розвиток. Коли я подавала заявку на проект 4 роки тому, я вивчила правило: подаватися завжди і всюди, не хвилюватися за наслідки, робити перший крок. Відмовитися ніколи не пізно, та це краще, ніж жаліти про незроблене».
Соломія: «За 5 років я уявляю себе в Канаді. Ванкувер мені подобається природою, погодою, привітними людьми. Можливостей дуже багато: головне їх бачити й не відмовляти собі ні в чому. Я поєдную дві роботи, навчання й діяльність в українських організаціях: це робить мене щасливою».
Ліза: «Раніше в мене було стереотипне бачення світу. Я картала себе, що не отримала диплом бакалавра, а пішла працювати після двох років навчання. Мій світогляд змінився, коли я побачила, як живе канадська молодь. Вони подорожують, працюють, потім вчаться, не бояться вступати до університету навіть тридцятирічними. Спочатку я була трохи grumpy, мене багато що непокоїло: люди, трафік, адаптаційні складнощі. Після 3 років ванкуверського життя я відчуваю себе частиною цього світу. Я прив’язалася до міста, людей та вічно красивих гір».
Більше про життя авторки в Канаді читайте тут.