Забіяка в класі. Які є інструменти впливу

 

 

Якщо хулігану більше 16 років тут цілий арсенал методів взаємодії і застосування того чи іншого інструменту в залежності  від конкретних дій забіяки.

 

Це може бути як притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство чи булінг, так і дпритягнення до кримінальної відповідальності за хуліганство чи дискримінаційні дії, катування тощо.

 

Тому хочу зупинитися на малолітніх хуліганах.

За кримінальні та адміністративні правопорушення малолітніх несуть  відповідальність їх батьки. Законодавець вважає, що така поведінка малолітніх прямо пов’язана з неналежним виконанням батьками  своїх обов’язків. Якщо ж батьки належним чином виконують свої батьківські обов’язки, але не можуть справитися з дитиною в силу тих чи інших обставин, вони зможуть довести свою невинуватість у суді.

 

Саме тому законодавець відніс цю категорію адміністративних справ до тих рідких випадків, коли рішення приймаються судом на підставі протоколів, складених ювенальними (дитячими) органами поліції. Розмір штрафу за неналежне виконання обов’язків складає (в залежності від обставин) до 5100 грн.

 

Кілька таких притягнень – і батьків можуть позбавити батьківських обов’язків та притягнути до кримінальної відповідальності, а дитину забрати в притулок. Те, що батьків можуть притягнути до відповідальності, не означає, що працівники навчального закладу можуть розслабитися.

 

 

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування) з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти, у тому числі:

розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;

скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

здійснювати інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

 

Крім цього, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносить заклади та установи освіти до складного державного механізму, який покликаний боротися з домашнім насильством.   

 

Цим Законом передбачено додаткові повноваження, спрямовані на захист інтересів дитини, якій загрожує домашнє насильство.

 

Так,  заклади освіти, тобто керівник навчального закладу зобов‘язаний реагувати на будь-які сигнали, що можуть вказувати на домашнє насильство над дитиною.

 

З цією метою:

1) проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству;

 

Коментар: Хочу звернути увагу, що відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» учасниками освітнього процесу є не лише здобувачі освіти а й інші категорії: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;  батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. Виходячи з цих положень законодавства, заклад освіти може проводити виховну роботу з батьками. 

 

2) повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень;

 

3) проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

 

4) організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;

 

5) взаємодіють з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

 

6) звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

 

Так зазначено у Законі, на його основі розроблений Порядок взаємодії, у якому під кальку написана ця ж стаття закону.

 

Якщо з грубими порушниками законодавець передбачив механізми притягнення до відповідальності, то з дрібними порушниками ситуація дещо складніша. З одного боку їхні дії не дотягують до адміністративного правопорушення, з іншого їхні «дрібні» порушення дисципліни залишились поза увагою законодавця. Питання залишилось не врегульованим.

 

 

1. Універсального рецепту не існує.

 

2. Керівник закладу практично зобов’язаний організувати профілактичну бесіду з дитиною та її батьками.

 

3. Керівник закладу практично зобов’язаний сам провести профілактичну бесіду з дитиною та її батьками, в т. ч. для того, щоб переконатися у тому, що батьки дійсно приймають участь у вихованні дитини, попередити батьків про можливість притягнення їх до адміністративної відповідальності.

 

4. Після того, як будуть вичерпані засоби навчально-виховного впливу, рекомендую назбирати кілька доповідних записок або скарг з описом конкретних фактів порушень дисципліни.

 

5. Наступним кроком пропоную викликати поліцію у разі якщо дитина зірвала урок, на зауваження не реагує, вживає нецензурну лексику. Це можна зробити не тоді, коли дитина щось бовкнула, а неодноразово заважала вчителю проводити урок. Педагогу краще покликати іншого вчителя, завуча, директора, охоронця тощо. Важливо, щоб це була доросла людина, яка, з одного боку, сама переконається у зухвалості поведінки школяра, з іншого боку, сама спробує  його втихомирити. Цей момент важливий, оскільки нереагування дитини на іншу особу є яскравою ознакою хуліганства. Якщо дитина втихомирилася, учитель просто пише доповідну, якщо ж ні, то  у вас уже є підстави викликати поліцію.

 

6. Після приїзду поліції навчальний заклад має усі підстави написати відповідне звернення до поліції з описом історії «малого терориста» та вимагати від них ( в залежності від віку дитини) притягнення до адміністративної відповідальності.

 

 

Дотримання такої дорожньої карти дозволить вам повноцінно захистити ваші права, знизити ризик надходження скарг та судових позовів.

 

Якщо ви написали скарги і не отримали ефекту і відповіді на неї, пишіть письмові запити із запитанням  "Що зроблено після отримання моєї скарги?".

 

В такій ситуації у керівника навчального закладу буде вибір – робити те, що має робити або він бере на себе відповідальність за власну бездіяльність.

 

Вибір є завжди.