З точки зору британської системи освіти, наука, мистецтво і спорт рівною мірою є важливими для школяра
Діти подорослішали, а я збагнула: сини — не «масштабовані проекти». Занадто різні. Проте деякі «напрацювання» можна використовуватися, поліпшуючи для кожного сина. Одне з них — освіта.
Старший син Олександр в 17 років виїхав до Великої Британії і провчився там в коледжі два роки до вступу в університет. Саша жартує: «Ма, я в родині експериментальний». І він має рацію, доправити дитину до Великої Британії було ризикованим експериментом. Але ми залишилися задоволеними настільки, що, коли підросли молодші, питання вибору підходу вже не поставало, однозначно — британська модель. Цього року середній син Олексій поїхав до Англії вже в 14 років і буде вчитися там чотири роки — два роки в середній школі і два роки в коледжі. Молодший Андрій, якому 8, поки вчиться в англійській школі в Україні, але також поїде до Великої Британії, коли підросте.
Чому я вирішила повторити? Тому що консервативно вважаю освіту хорошим інструментом соціального ліфту і виховання. Європейська освіта дозволило старшому синові отримати першу роботу в DHL, це світовий лідер в логістиці. Навчання в коледжі відкрило дорогу в університет в Торонто, після якого у сина було кілька гідних пропозицій від роботодавців зі світовим ім'ям. У мене після дніпровської школи № 69 на вулиці Софії Ковалевської такої можливості не було.
Британська модель освіти — рівносторонній трикутник. На вершинах — наука (Science), мистецтво (Art), спорт (Sport). Це рівноцінні блоки. До блоку «Science» відноситься те, що ми звикли називати точними та природничими науками — математика, фізика, хімія, географія, біологія, інформатика і низка інших. Мови, історія та філософія поряд з драмою, музикою або образотворчим мистецтвом належать до блоку «Аrt».
З точки зору британської, системи три блоки однаково важливі для школяра. Важливо і плавати, і грати драму, і розуміти закони фізики — назвала ці предмети умовно, тому що в цьому році їх обрав середній син. У дітей широкий вибір всередині кожного блоку. Всього в середніх класах вивчають 10 предметів.
Такий підхід для нас виявився одкровенням. Відчули його ще на етапі співбесіди з адміністрацією обраної школи. Поки син розповідав про успіхи в науках, акцент на яких робиться у нас, директор слухав з похмурим обличчям, яке говорило — ну так, молодець, а що особливого? А коли хлопчик заговорив про спортивні результати і театралізовані постановки, директор пожвавився і зацікавився. Довелося навіть пісню виконати.
Весь цей трикутник лежить на площині під назвою «дисципліна». Дисципліною пронизана вся система — і побут, і навчальний процес. Дисципліну виховують спокійно і планомірно — без нотацій і криків. Є правила школи, батьків і учнів ознайомлюють з ними, а потім контролюють дотримання. Порушення лікується просто — працею. Кинув штани на ліжку? Їх викинуть на смітник. Один раз покопирсаєшся в сміттєвому баку, більше не будеш залишати одяг де не треба. Запізнився на зустріч з учителем на 15 хвилин? Будеш мити посуд за сусідами по будинку, а це десь більше 100 осіб. Один раз помиєш посуд, почнеш приходити на зустріч за 5 хвилин до початку.
І ще одна важлива: успішність учнів оцінюється в трьох аспектах. Перший — безпосередньо знання з предметів, оцінюється рівень засвоєння теми, схоже на оцінки в українських школах. Другий — організація, оцінюється, як дитина організувалася і підготувалася до уроків з предмету. І третє — залученість, оцінюється рівень залученості дитини у навчальний процес.
Вибирали школу, коли відпускали до Великої Британії старшого. Молодші діти вже йдуть второваною стежиною — до тієї самої школи. При виборі орієнтувалися на два критерії.
Перший, не розглядали школи в центрі Лондона або елітних районах. Фокусувалися на школах в селі, щоб навколо не було непотрібних спокус — тусовок, барів, дискотек, які не є корисними для незміцнілого дитячого мозку. Якщо навколо школи поля і корови, а в найближчому селі з розваг — церква, кав’ярня з тістечками і два магазини, ефективність інвестицій, вкладених в освіту, на порядок вища. І, коли вже йдеться про інвестиції, я підрахувала, скільки коштує одна хвилина перебування сина у Великій Британії, і показала йому зі словами: «Синку, стільки я плачу за кожну твою хвилину в цій школі, пам’ятай про це, коли захочеш повалятися на дивані довше, і розпорядись цієї хвилиною правильно». Мені пощастило, діти виросли свідомі: розуміють, що не народилися принцами і всього належить домагатися власною працею.
Другий критерій — рівень підготовки. Британські коледжі готують випускників за двома стандартами — А Level і International Baccalaureate (ІВ). А Level дає право на вступ до всіх британських університетів. IВ дозволяє вибирати університет по світу, орієнтуючись на його рейтинг. Це фактично будь-який виш — університети в сотнях країн підтримують програму. Старший син після IВ, наприклад, навчався в Торонто. Середній обере стандарт через два роки при вступі до коледжу, але ми однозначно орієнтуємо його теж на IВ, який хоч і складніший, проте відкриває більше перспектив.
Відразу відмовилися від дистанційного вибору, хотіли бачити школи «наживо», зрозуміти атмосферу і цінності. Агентство організувало тижневий тур. Поїхали учотирьох — тато, мама і двоє дітей. Це була водночас і радісна екскурсія, і корисне дослідження.
Ознайомились зі школами різного рівня. Частину — розглядали як потенційно «наші», з рештою знайомилися для розуміння загалом. Були в нереальному мегапрестижному Ітонському коледжі, школі Герроу, яку закінчив Черчілль, і ще чотирьох школах.
У кожному навчальному закладі спілкувалися з директором, щоб зрозуміти, хто стоїть за школою, яка людина тут приймає рішення і чим керується. Звичайно, спілкувалися англійською, для вступу в середні класи дитині потрібен рівень мови не нижче В1, для вступу в коледж — В2.
Крім директора спілкувалися з хлопцями й дівчатами, знаходили навіть російськомовних. Я питала: «Чи легко вийти за межі школи і що для цього потрібно?». І відразу відтинала школи, з яких легко піти. У підлітковому віці важлива дисципліна і розумні обмеження, надто коли поруч немає батьків.
Чоловік як колишній військовий оцінював туалети, які одразу «говорять» більше, ніж люди. В туалеті одразу зрозуміло, що відбувається в реальності, хай би як грубо це не звучало. Обираєте школу — рушайте до туалетів.
Зрештою визначили пул шкіл, куди подаємо заявку, пишемо вступні тести і беремо участь у співбесіді. Вийшло чотири, в тому числі школа Герроу. За результатами тестів старшого сина дві школи відкрили свої двері, але обрали Bromsgrove School. А за партою Черчілля не довелося набиратися знань — забракло балів до вступу. Середнього сина цілеспрямовано готували в ту саму школу, за рік до вступних тестів перейшли на домашнє навчання — займалися предметами, необхідними до вступу, і мовами.
Bromsgrove School — британська школа середнього рівня. Крім стандартних переваг класичних шкіл у неї є власні.
Інтернаціональний клас. У школі навчаються іноземці та «англіко» — так називають місцевих хлопців і дівчат. Іноземці живуть в гуртожитку, побут якого продумано до дрібниць — все просто, зрозуміло і зручно. В кімнаті 4 або 2 людини. У першому семестрі середній син живе з хлопчиками з Болгарії, Франції та Кореї. Але старшокласники живуть по одному. Один раз на півроку хлопці переїздять до іншої кімнати і змінюють сусідів. Дітей спеціально «витягують» із зони комфорту і стимулюють розвивати навички комунікації.
Різноманітні спортивні заняття. Наша школа розташована в Bromsgrove — селищі в районі Бірмінгема, і має величезну територію. Спортивні майданчики простягаються на всі боки до лінії обрію. Хлопці на вибір грають у футбол, хокей на траві, баскетбол, волейбол, регбі, займаються іншими видами спорту. Вибір великий.
Закрита територія. Я підписувала документ, в якому обговорювалися умови виходу дитини зі школи. Олексій виходить за територію двічі на тиждень: одна година в середу, і півдня в неділю — з 12:00 до 19:00. У сина мінімум кишенькових грошей — усім необхідним його забезпечує школа, бракує тільки лохини, горішків і шоколаду, які він купує в селищі.
Study skills — предмет про те, як правильно вчитися. Крім стандартних предметів в середніх класах, діти вивчають абсолютно незвичайний для наших шкіл предмет. Study skills вчить дітей навчатися. Доброзичливий професор розповідає щосуботи, як запам’ятати матеріал, як зробити замітки, як організувати робоче місце й інші корисні для навчання речі.
Не можна користуватися мобільним. Протягом дня і вночі мобільним телефоном користуватися заборонено. Є одна година, з 19:00 до 20:00, протягом якої дозволено зателефонувати батькам.
Навчання дітей у Великій Британії, далеко від дому — складне рішення для батьків. Ми непокоїлися, звісно, коли відправляли сімнадцятирічного старшого і, тим більше, коли чотирнадцятирічного середнього. Але адаптація минула добре, сини швидко інтегрувалися в систему.
Порада батькам — намагайтеся завжди залишатися на зв’язку, щоб дитина не відчувала себе забутою. У нас для цього є спеціальний чат в WhatsApp з назвою «Сім'я». Його створив середній син напередодні від'їзду і продовжує сьогодні адмініструвати його. Ми обмінюємося в цьому чаті світлинами, голосовими повідомленнями та просто смайлами. Це стислі розповіді з Канади, Великої Британії та України про те, як минає наш день. Таке спілкування надає неабияке відчуття причетності до справ один одного, і розділяючі нас кілометри не мають жодного сенсу.