Надати цінність кожному учню, заохотити вчитися, розвивати сильні сторони і підтягувати слабкі. У цьому полягає суть оцінювання, вважають фінські вчителі.
Фінські тренерки Аня Хурінайнен-Косунен, магістр освіти, вчитель і викладач Школи підготовки вчителів Віккі Гельсінського університету і Рійя Палмквіст, доктор наук, вчитель і радник Національного агентства Фінляндії з питань освіти провели тренінг у Києві для тренерів та вчителів НУШ з обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.
Журналістка “Нової української школи” записала найголовніше.
У Фінляндії культура оцінювання – це частина шкільної культури. Оцінювання спрямоване на підтримку учнів, щоб вони зрозуміли власний процес навчання. Його мета полягає не в офіційній фіксації успішності учня, а в розвитку і плеканні почуття власної гідності, впевненості в собі, самопізнання. У кожного учня є щось хороше. І роль вчителя в тому, щоб знайти сильні сторони дитини.
“Оцінювання – це діалог і обов’язковий зворотний зв’язок між учителем, учнем та батьками, і він має бути спрямований на перспективу”, – каже Аня Хурінайнен-Косунен.
тренерка Аня Хурінайнен-Косунен, магістр освіти, вчитель і викладач Школи підготовки вчителів Віккі Гельсінського університету. Фото надано організаторами тренінгу
Принципи оцінювання у фінських школах:
оцінювання є рівним; оцінювання вимагає відкритості, співпраці та участі учнів; оцінювання має бути систематичним і послідовним; оцінювання є різноманітним, і його часто проводять; оцінювання ґрунтується на цілях і критеріях; оцінювання враховує вік і здібності учня.Фото надано організаторами тренінгу
Національна освітня програма (curriculum) містить критерії оцінювання навчання з усіх предметів наприкінці 6-го та 9-го класів (початкова школа у Фінляндії включає 1-6 класи, середня школа – 6-9 класи) і опис критеріїв хорошого рівня компетентностей (8 балів). Найвища оцінка – 10 балів. Наступного року очікується введення критеріїв для всіх предметів для оцінки 5, 7 і 9 балів.
Чого у фінських школах немає:
учнів не порівнюють одне з одним; немає шкільних інспекторів: ніхто не оцінює ані школи, ані вчителів; вчителі не оцінюють одне одного, але можуть ділитися ідеями, давати фідбек; директори не оцінюють вчителів; немає перевірки матеріалів або підручників; оцінювання не ґрунтується на особистісних характеристиках учня.“Нам ще багато треба змінювати саме в підході до оцінювання і до самого навчання, – ділиться учасниця тренінгу Олена Лесіна. – Я помітила, як часто ми говоримо “мені доводиться долати труднощі”. Натомість у фінів часто можна почути “я докладаю додаткових зусиль”. Відчуваєте різницю між труднощами і зусиллями?”
Учасниця тренінгу Олена Лесіна. Фото надано організаторами тренінгу
У фінській системі освіти розрізняють діагностичне, формувальне, підсумкове і прогностичне оцінювання.
Діагностичне оцінювання. На початку навчання вчитель визначає рівень компетентностей учнів – вимірює початковий рівень, перевіряє, що діти вивчили раніше. Це вимірювання може бути тестом, бесідою, читанням зразка тощо. На основі результатів учитель може планувати викладання.
На перших зборах батькам повідомляють цілі і зміст кожного предмету. Вчитель розповідає, що і як він викладатиме, як буде проводити оцінювання, які його форми, як сам учень бере участь у оцінюванні власного навчання, як батьки можуть брати участь в оцінюванні навчання своєї дитини.
Формувальне оцінювання – оцінювання, яке відбувається під час навчання, сприяє кращим результатам учнів і ґрунтується на поставлених цілях. Його можна проводити як обговорення результатів оцінювання між учнем і вчителем, зустрічі з батьками і учнем.
Формами формувального оцінювання є самооцінювання, оцінювання з боку однолітків. Приклади: учні читають тексти в парах і дають одне одному конструктивний зворотний зв’язок щодо швидкості та акторської майстерності; на уроках мистецтва учні обговорюють і дають зворотний зв’язок щодо роботи інших; після презентацій проєктів учні їх обговорюють.
Аркуш оцінювання з боку групи
Завантажити можна за цим посиланням. Документ надано організаторами.
“Якщо говорити про самооцінювання, то не всі вчителі у Фінляндії застосовують його доцільно та ефективно, і не всі школи роблять це правильно, – зазначає Рійя Палмквіст. – Це навичка, яку потрібно опанувати. Багато що залежить від директора. Він – лідер і має запровадити цю систему. Має бути створено атмосферу розуміння у школі – для чого застосовується самооцінювання”.
Аркуш самооцінювання
Завантажити можна за цим посиланням. Документ надано організаторами
Навчання навичок самооцінювання та оцінювання однолітків може починатися з групового оцінювання.
Наприклад: група оцінює свою роботу після завершення проєкту або групової роботи:
чого ми навчилися, як група працювала разом? якою була моя роль у групі? чи був поділ роботи у групі успішним? що не спрацювало у групі, чому? що можна покращити наступного разу?“Цікаво буде застосувати метод групового оцінювання, а саме роботу над критеріями, – каже учасниця тренінгу Катерина Волик. – Діти поступово навчаються відповідальності й толерантності водночас. У фінській школі, як на мене, звертають неабияку увагу на навичку школярів рефлексувати. Дитина поступово починає розуміти – для чого я вчуся, що саме мені цікаво. Так і з’являється мотивація навчатися”.
Катерина Волик. Фото надане організаторами тренінгу
Проміжне оцінювання протягом навчального року є частиною формувального оцінювання. Коли, як і скільки разів його проводити – вирішує школа чи муніципалітет.
Підсумкове оцінювання – оцінювання рівня компетентності. Його проводять після вивчення модуля та по завершенні навчального року. Вчителі складають звіт наприкінці навчального року – як учень досяг поставлених цілей. Форму усного чи письмового звіту затверджує муніципалітет або школа.
Прогностичне оцінювання – попереджувальне. У його межах ставлять цілі на майбутнє навчання, спільно з учнем обговорюють, що і як вивчати в майбутньому, якої допомоги потребує дитина.
Оцінювання також дає можливість батькам ознайомитися із прогресом дітей у навчанні. Рія Палмквіст каже: “Школи не створені самі для себе, вони створені для суспільства. Вони мають бути відкритими для батьків. Оцінювання може бути шляхом побудови довіри – між родинами і школою, батьками і вчителями“.
тренерка Рійя Палмквіст, доктор наук, вчитель і радник Національного агентства Фінляндії з питань освіти. Фото надане організаторами тренінгу
Фінські тренерки радять вчителям готуватися до зустрічей із батьками. У Фінляндії загальні батьківські збори зазвичай проводять двічі-тричі на рік – на початку, всередині й наприкінці навчального року. Більше ж уваги приділяють індивідуальним зустрічам з учнем і його батьками.
Поради: Складіть заздалегідь список запитань, які ви будете ставити батькам – про ставлення їхньої дитини до роботи у школі, адаптацію до школи, хобі тощо. Будьте готові відповісти на запитання батьків про навчання та розвиток їхньої дитини, шкільний розклад, наскрізні компетентності тощо.
Батьків також можна попросити заздалегідь скласти список запитань, на які вони хочуть отримати відповіді. Переконайтеся, що все, про що ви говорите, задокументовано. Учень має відігравати активну роль і розповідати про власне навчання, роботу, поведінку.
Аркуш оцінювання для батьківських зборів
Завантажити можна за цим посиланням. Документ надано організаторами
Загалом оцінювання має нести позитивний меседж завжди – підтримувальний, розвивальний, спрямувальний, заохочувальний, мотивувальний, а не оцінювальний і засуджувальний.
Тренінг відбувався у межах проєкту “Фінська підтримка реформи української школи”
Ольга Головіна, “Нова українська школа”