5 хвилин щодня, проведених, сидячи у колі та обмінюючись досвідом із однокласниками, допомагають налаштуватись на навчання та формують доброзичливу і довірливу атмосферу в класі. А встановлені спільно з дітьми правила класу допомагають зекономити час та організувати дисципліну. А от карта знань допомагає учням правильно розподілити обов’язки та зрозуміти складне завдання.
Ми зібрали 5 методів для організації роботи класу, які допоможуть учителям зробити роботу ефективнішою.
Під час щоденного ранкового кола вчитель із учнями мають разом виконати кілька вправ. Про це йдеться в “Онлайн-курсі для вчителів початкових класів” на EdEra. Сидячи в колі одне навпроти одного, усі:
вітаються; презентують себе (на перших зустрічах можна розповісти про своє хобі, далі – про свій настрій); грають разом (до прикладу, роблять зарядку або відгадують загадки); обговорюють тему, мету й цілі дня.Перші ранкові зустрічі радять робити короткотривалими (близько 3-5 хвилин), використовуючи 1-2 вищеназваних пункти. Поступово час збільшуватиметься до 10-15 хвилин, а пункти додаватимуться.
Також можна вигадувати різні активності, залежно від потреб та настрою класу. До прикладу, “Хвилинку релаксації”, коли діти мають розслабитись і подихати; тренінг “Я обираю настрій”, на якому діти мають обрати та описати якусь емоцію; “Щоденні новини”, коли діти мають обмінятись новою інформацією, яку почули сьогодні.
Ранкове коло допомагає налаштуватися на навчання й формує відповідальну турботливу класну спільноту.
Правила класу – це очікувана поведінка у класі. На початку навчального року їх розробляють і затверджують усім класом, зображують на плакаті та розміщують на видному місці. Відтак, за потреби, діти можуть переглянути чи повторити правила. Натомість, вчителеві не треба щоразу на цьому зупинятись.
Правила класу – це очікувана поведінка у класі. На початку навчального року їх розробляють і затверджують усім класом
EdEra радить включати до правил:
поведінкові аспекти (наприклад, ходити спокійно); безпеку в класі (наприклад, не боятися, обережно поводитися з обладнанням); повагу (наприклад, слухати та поважати інших); зусилля (наприклад, виконувати завдання, завжди готуватися до уроку).Також бажано формулювати невелику кількість правил, аби діти не були перевантажені ними; добирати влучні слова для правил, аби учні їх запам’ятали; бути прикладом до кожного правила; розмістити правила на видному місці; залучати учнів до розроблення правил класу.
Правила можна опрацьовувати, доповнювати та змінювати. До того ж, можна скласти правила для роботи в групах. Як-от, висловлюватись спочатку за бажанням, а потім – по черзі; не переривати одне одного; обговорювати ідеї, а не людей, які висловили ці ідеї; не ображати; намагатися дійти спільної думки, але розуміти, що інша думка має право на існування.
Рутини – це передбачувані щоденні дії, які є у навчально-виховному процесі. Вони важливі для організованої щоденної роботи класу та допомагають зекономити час. Кожен клас може мати різні рутини. Їх вибір переважно залежить від учителя, який враховує потреби учнів та особливості школи.
Рутини можна розділити на такі категорії:
переміщення (використання вбиральні, вихід із кабінету всім класом, порядок у класі тощо); уроку (як попросити вчителя про допомогу, що робити, якщо раніше закінчив виконувати завдання, як працювати в інтернеті тощо); загальні (очищення дошки, прибирання робочого місця тощо).На сайті “Української освітньої мережі” можна знайти та роздрукувати зображення із правилами. Як-от, “Тримай свої речі у порядку”, “Потрібно до вбиральні – виходь тихо і повертайся одразу”, “Встаю і йду класом тихо”, “Матеріали беремо по черзі”, “Скористалися? Покладіть на місце”.
Mind maps (карта пам’яті, ментальна карта, карта думок, інтелект-карта) – це спосіб організації інформації так, аби мозку було легко з нею працювати. Основна ідея полягає в оформленні думок та висновків у зручній формі.
Засновник методу, психолог Тоні Бьюзен, запропонував зображати інформацію у формі деревоподібної схеми. Така робота дозволяє задіяти обидві півкулі мозку: наявність графічних знаків та символів активує ліву, а образні картини та кольори – праву.
Інтелект-карти підпорядковуються правилам та законам – тільки в такому випадку вони будуть ефективними. Треба:
Визначити основну тему чи проблему – вона й буде центральним елементом карти. Тему треба зобразити за допомогою яскравого графічного образу, що асоціюється з обраною тематикою. Від центру вивести кілька гілок, кожну з яких позначити ключовими словами, назвами розділів, які пов’язані з основною темою. Форма гілок значення не має. Від кожної із основних гілок будуть відходити додаткові гілки 2-го та 3-го рівнів. Бажано, щоб вони були меншими та тоншими від основних. Гілок та відгалужень може бути стільки, скільки потрібно. Але найважливіші поняття мають розташовуватись ближче до центру, а менш значущі – далі. Аби не заплутатися, варто нумерувати гілки, використовуючи різні кольори для окремих зон та різні стилі малювання. Чим більше кольорів буде використано, тим краще. Пов’язані інформаційні блоки краще поєднувати, виділяючи однаковим кольором чи фоном. Не треба розписувати кожне поняття. Треба намагатися використовувати ключові слова чи символічні зображення. Так можна запам’ятати основну інформацію швидше та легше. Довжина ліній має приблизно дорівнювати довжині слова. Писати друкованими літерами, змінюючи їх розмір, залежно від важливості поняття. Організувати простір так, щоб не залишити порожнього місця та не розміщувати гілки занадто щільно. Якщо залишаються порожні гілки, треба залишити їх такими. З часом мозок сам підкаже рішення.Створювати такі мапи можна за допомогою онлайн-ресурсів: Bubbl.us, FreeMind, XMind, MindMeister, Mind42, Mindomo, VivaMind.
Загалом, карта знань допомагає поліпшити пам’ять, нагадати факти, слова і образи, генерувати ідеї, шукати рішення, аналізувати результати або події, структурувати план.
Щоденник вражень – це звичайний зошит, блокнот чи альбом для малювання, в якому учні записують свої думки. Вони самостійно обирають тему для письма та визначають, чим писати.
Учні можуть вести щоденник вражень
Є кілька правил для створення щоденника:
це – особистий простір учня; вони можуть писати там, коли зручно; треба моделювати, як відбуватиметься процес підготовки до письма в щоденнику; на власному прикладі треба показати, як можна писати в щоденнику; можна запропонувати початок речення; треба добирати цікаві та важливі для учнів теми.До прикладу, на початку шкільного дня вчитель може запропонувати тему “Хто і за що відповідає у моїй родині?” і початок речень: “Замість мами тато може виконувати таку роботу…”, “Мамі добре вдається…”, “Мені подобається допомагати…”.
Будь-коли протягом дня діти можуть наповнити щоденник. Це допомагає розвивати їхню креативність та формулювати думки.
Марія Марковська, “Нова українська школа”