Навчаємося працюючи: як теорія і практика таки єднаються у вишах

Теза про те, що в університетах багато теорії, але мало практики, звучить тепер як ключове гасло протесту проти освіти. Це позначається на відвідуваності пар і ставленні до навчальних закладів загалом. Розповідаємо про дуальну освіту та її основні концепції в Україні й за кордоном.

Концепції дуальної освіти

Дуальна освіта – це система навчання, яка передбачає поєднання теоретичних знань із практичними навичками безпосередньо на підприємствах. Звичними залишаються лекції в аудиторіях, проте практичні заняття стають по-справжньому практичними, адже їх проводять на підприємствах чи в компаніях відповідно до профілю навчання.

Новаторкою в такому підході вважається Німеччина. Причини впровадження дуальних концепцій були здебільшого економічними: освіта не відповідала потребам бізнесу, а це спричиняло безробіття і сповільнювало економічні показники держави. Спершу ці концепції дещо відрізнялися від сучасних підходів: дуальну освіту в 1960–70-х роках німці вирішили просувати на базі шкіл, проте у 80-х вона переходить у форму професійної підготовки. Це аналог сучасних профтехучилищ, проте з максимальною залученістю бізнесу в навчання молодих фахівців. Такий підхід дав свої результати: станом на січень 2019 року Німеччина посіла 2-гу позицію серед європейських країн із найнижчим показником безробіття серед молоді.

Основними ознаками дуального підходу в навчанні є:

• 50% занять для аудиторного навчання (лекцій), 50% – для практичних занять у компаніях;
• результати роботи студентів оцінює як власник компанії (чи менеджери), так і викладачі в університетах;
• від 25% до 50% навчальних кредитів отримують безпосередньо на робочому місці;
• освітні програми адаптуються під потреби бізнесу. Це означає, що бізнес долучається до коригування дисциплін, які давно не відповідають ринку;
• навчальні програми мають відповідати академічним стандартам.

Заклади дуальної освіти за кордоном:

• навчання триває 3 роки;
• двічі або тричі на тиждень заняття відбуваються на підприємствах;
• студентам виплачується стипендія;
• студент має ментора, у якого вчиться практичних навичок;
• на завершення навчання кожен складає відповідне тестування з теорії та практики, яке оцінюють як університети, так і компанії;
• цілком імовірно, що найкращі студенти після завершення програми отримають пропозиції повноцінної роботи.

Пілотні дуальні проєкти

У контексті України виникає чимало суперечностей, мовляв, і так багато студентів поєднують роботу з навчанням. Проте це не принципи дуальної освіти. Різниця в тому, що, пропускаючи лекції чи пари, слід відпрацьовувати втрачене. Натомість дуальна освіта передбачає зарахування витраченого часу на підприємстві до навчальних планів.

Впроваджувати дуальну освіту в Україні потрібно з кількох причин:

1. Негативні показники працевлаштування молоді. Протягом січня – серпня 2019 року на обліку служби зайнятості перебувало 9,7 тис. випускників (7,6 тис. із вишів і 2,1 тис. із профтехзакладів). Це близько 33% від усіх безробітних в Україні.
2. Застаріла матеріальна база в навчальних закладах. МОН зазначає, що зношеність обладнання вишів складає 60 – 80%, а в профтехучилищах навіть і 100%. Застосування дуальних концепцій має на меті розширити доступ студентів до оновленого устаткування, яке використовується для створення продуктів чи послуг у бізнесі.
3. Дисципліни, що не відповідають сучасним потребам бізнесу. 4 з 10 фірм у ключових секторах економіки говорять про розрив між навичками працівників та особистими вимогами до кандидатів для досягнення бізнес-цілей.
4. Практика в університетах перетворюється на документальну формальність. Чимало університетів не мають достатньо сформованої бази практики для рекомендацій студентам.

У 2018 році уряд таки ухвалив Концепцію дуального навчання МОН, розробка якої тривала 2,5 роки. Для моніторингу результатів було запущено пілотні проєкти для училищ із Києва, Львова та Запоріжжя. Результати виявилися позитивними: рівень працевлаштування склав до 97%, на 12 – 17% зросла якість професійної підготовки та надійшли додаткові фінанси до 50 тисяч гривень у кожному ПТНЗ. Окрім цього, зменшилися витрати на комунальні послуги і навчальні матеріали, а також налагодилися партнерські зв’язки з роботодавцями.

Наразі говорити про успіх рано. Дуальна програма реалізується в 3 етапи до 2023 року: спершу формування нормативно-правової бази (2018–2019); далі пошук пілотних проєктів і моделей дуальної форми навчання, моніторинг показників ефективності (2019–2020). Завершальним етапом є створення кластерів дуальної освіти разом із зацікавленими сторонами приватного сектору (2020–2023).

Співпраця бізнесу й університетів в Україні

Успіх упровадження дуальної освіти залежить від зацікавлення приватного сектору інвестувати в освіту. Ідеться не лише про інтелектуальні інвестиції, але й фінансові.

У Концепції дуальної освіти зазначено, що фінансують такі ініціативи з державних та місцевих бюджетів, а також залучають кошти приватного сектору. Таким чином, для компанії це інвестиції в потенційних працівників, навички яких відповідатимуть їхнім потребам. Це економить час на стажування і перекваліфікацію, а тому працівник стає продуктивнішим у своїй роботі.

Підготовка фахівців дуальної освіти в Україні у вишах уже запроваджується здебільшого в технічних спеціальностях. Зокрема, такі концепії в Києві підтримують Ciklum та EPAM. Кілька студентів отримали можливість паралельно з навчанням стажуватися у філіях цих компаній і випробовувати знання на реальних проєктах. Також зміни стосувалися й навчальних планів: одну з прикладних дисциплін першокурсники повністю вивчатимуть безпосередньо під час стажування в компанії.

КПІ ім. І. Сікорського, наприклад, співпрацює з FESTO, Haas Automation та «Прогрестех-Україна». Остання – одна з найбільших інжинірингових компаній, яка надає аутсорсингові інженерні послуги для світових авіагігантів Boeing та Airbus, автомобілебудівних корпорацій Tesla і Daimler. На базі університету компанія створила спільний навчально-науковий центр для підготовки механіків для авіаційної промисловості, насамперед для проєктів із Boeing. Було профінансовано нове сучасне обладнання і програмне забезпечення. І щонайважливіше, були змінені навчальні дисципліни та найняті нові викладачі – світові авіаконструктори із США та Європи. Ще один центр функціонує на базі світового авіагіганта Boeing, у межах якого студенти навчаються на реальних процесах проєктування елементів літаків.

У Львові елементи дуальної освіти впроваджує ІТ-компанія SoftServe, яка підписала Меморандум з УКУ. Відтак компанія введе в навчальну програму новий курс Deep Reinforcement Learning про штучний інтелект і найсучасніші алгоритми машинного навчання. Викладатимуть дисципліну експерти SoftServe. Інший цікавий аспект дуальної освіти в межах такої співпраці – створення спільної дослідницької групи UCU-SoftServe Research Group. До неї ввійдуть студенти і працівники факультету прикладних наук, а також R&D інженери SoftServe задля спільної роботи над дослідженнями.

Українська освіта продовжує впроваджувати європейські навчальні практики. Спершу у 2005 році відбулося підписання стандартів Болонського процесу, у 2018 році ми приєдналися до німецької концепції дуальної освіти. Зміни відбуваються. Проте не так швидко і не так масштабно, як би цього хотілося. Наразі нам залишається єдине: вірити в реформи і навчатися. Але таки швидко і масштабно.