Уляна Супрун
екс-міністр охорони здоров'я України
На Тернопільщині 11‑річна дівчинка померла в школі". Такі заголовки у медіа з’явилися після шкільного новорічного свята у селі Бариш. Учениця 5‑го класу вибігла на сцену, щоби взяти участь у конкурсі, але натомість знепритомніла. Медсестри поруч не було, іншої людини, яка б могла надати медичну допомогу, — теж, тому дитину винесли на вулицю нібито «на свіже повітря». Тоді почали міряти тиск, обтирати нашатирем і колоти протизапальне. Серцево-легеневу реанімацію навіть не намагалися проводити. Коли приїхала швидка, медики констатували смерть.
Ця трагедія — реальність, яка може статися будь із ким у будь-якому місці, зокрема у школі. Коли батьки обирають навчальний заклад для своєї дитини, зазвичай зважають на розмір черги до школи, відстань від дому, вартість навчання та якість освіти. Але мало хто опікується питанням безпеки: чи справна протипожежна система, чи в кожному класі є вогнегасники, чи здатні вчителі та медсестри надати першу медичну допомогу. У цьому питанні ми чомусь хибно покладаємося на когось іншого і думаємо, що на шкільному порозі наша відповідальність закінчується. Насправді ж безпека кожної дитини в руках її батьків, родичів чи опікунів.
Нещодавно Верховна Рада ввела штрафи для батьків, які перевозять дітей без автокрісла. У мережі з’явилися матусі й татусі, обурені тим, що майже всі таксі не облаштовані кріслами. На думку цих батьків, відповідальними за це мають бути водії, держава чи хтось іще, але не вони. Є ті, хто бідкається, що автокрісла коштують «занадто дорого». На сайті президента навіть зареєстрували петицію з вимогою «скасувати закон про автокрісла».
Ця трагедія — реальність, яка може статися будь із ким
Тим часом у Харкові сталася аварія, у якій постраждали двоє дітей: непристебнутий 11‑річний хлопчик та півторамісячне немовля, яке було на руках у батька. Старша дитина вилетіла у вікно й дістала розрив внутрішніх органів. Молодший хлопчик — серйозну травму черепа. На одній зі сторінок в Instagram написали про цей випадок із закликом про допомогу. Утім, уже за два дні на цій же сторінці розмістили текст про те, що автокрісла — зло, обурення, чому треба платити додаткові гроші за таксі з автокріслом, і взагалі, «таксі повстановлюють погані крісла, щоб відмити гроші».
Дбати про безпеку дитини у таксі, як і про безпеку дитини в школі — обов’язок батьків. Чи створив хтось інший спеціальні умови, чи ні, не відіграє жодної ролі, якщо ви хочете, щоб ваша дитина залишалася живою та неушкодженою. Що можуть зробити батьки, щоб убезпечити своїх дітей? Перш за все визнати, що це їхня відповідальність, і ніхто інший не подбає про дитину так, як це можуть зробити вони. Безпека на дорозі — це наявність автокрісла, бустера або паска безпеки. Безпека у школі — це щонайменше натреновані вчителі, правильно укомплектована аптечка, наявні вогнегасники та справна протипожежна система.
У 2018 році в Україні сталося дев’ять випадків отруєння дітей у школах невідомою речовиною, схожою на газ. У Черкасах тоді постраждала найбільша кількість людей: 53 учні та чотири вчителі. Разом із прем'єром Гройсманом на той час ми терміново приїхали до навчального закладу. Зі слів дітей та вчителів було очевидно, що ніхто не знав, як надавати першу медичну допомогу, а замість того, щоб виводити учнів на свіже повітря, їх, навпаки, зачинили в актовій залі.
Школа — місце, де діти проводять велику кількість часу, тож дуже важливо зробити цей простір максимально безпечним. Якщо адміністрація навчального закладу, куди ходить ваша дитина, не може організувати навчання для вчителів з надання першої медичної допомоги, візьміть це у свої руки. Попросіть рятувальників чи співробітників центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф провести майстер-клас, або ж зверніться до організацій, які мають такі курси.
Можливо, вміння проводити серцево-легеневу реанімацію вчителям ніколи не знадобиться, але, якщо виникне екстрена ситуація, вони знатимуть, що робити до приїзду швидкої, аби врятувати вашу дитину.
Встановити дефібрилятор у школі — також хороша ідея. Імовірно, для цього батькам кожної дитини доведеться пожертвувати на це один-два-три долари (залежно від кількості учнів), але, погодьтеся, це ніщо порівняно із життям дитини чи вчителя. Якщо у вашій сім'ї є дитина, яка ходить у садочок, школу, на малювання або до спортивної секції, подумайте про те, чи зможе вчитель, викладач або тренер надати їй допомогу в екстреній ситуації. Заплануйте розмову про це з адміністрацією закладу та з іншими батьками. Якщо вас запевнятимуть, що вчителі колись давно уже навчилися цього або мали двогодинне заняття під час щорічної атестації, пам’ятайте, що знання треба оновлювати регулярно — з відповідальним, а не формальним підходом.
Дбати про безпеку своєї дитини — це справжній та здоровий прояв любові.