З якими викликами стикаються викладачі під час організації дистанційного навчання?

Дистанційне навчання – це виклик не лише для учнів і студентів, а й для їхніх викладачів. Організувати якісне онлайн-навчання, заряджати мотивацією і бути готовим(-ою) до технологічних проблем – це справді непросто. Якщо тобі здається, що в тебе купа дистанційних завдань, а навантаження вдвічі більше, ніж за звичайного навчання, – повір, ти не самотній(-я) у своїх відчуттях. Це розуміють і твої викладачі.

Оскільки ніхто не знає, як довго нам доведеться працювати в такому форматі, потрібно продовжувати вчитися. Дізнавайся, які виклики постають перед викладачами під час організації дистанційного навчання. Що нам дасть цей досвід: більше свободи, креативу, можливості частіше здавати завдання онлайн, чи, навпаки, бажання повернутися до нормального освітнього процесу?

Олександра Яновська, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У який спосіб ви організовуєте навчання онлайн? Якими інструментами, месенджерами, платформами для організації навчального процесу ви користуєтеся?

«У мене великий викладацький досвід із 2000 року, але дистанційно я спробувала вести заняття тільки з початком карантину. Я читаю лекції із судоустрою України всьому потоку першого курсу. Це 4 групи, 100 студентів. Із запровадженням дистанційного навчання я спочатку відправляла завдання та матеріали старостам на пошту, але потім мені стало нудно і захотілося якогось спілкування. Я вирішила провести відеозаняття. Для першої лекції я використала інструмент для проведення відеодзвінків Hangouts Meet. Оскільки я не знала про кількісне обмеження учасників, долучитися до зустрічі змогли тільки перші 10 студентів.

Я швидко перелаштувалася і вже через 40 хвилин була готова працювати в Zoom. Мені сподобалося проводити відеоконференцію за допомогою цього додатку, особливо можливість використовувати різні інструменти. Я не просто розказувала, а також демонструвала презентацію, схеми, графіки, відео на своєму екрані. На зустрічі було 48 учасників, тобто половина потоку. Вважаю, що це досить непогано для першого разу. Під час конференції я попросила всіх вимкнути мікрофони, щоб не було зайвого шуму, і попросила одну дівчинку говорити, чи все було видно і чути. Хотілося пересвідчитися, що технічно все в порядку. Уже вдалося провести 2 таких заняття, і студентам сподобався такий формат. Думаю, надалі треба продумати, як вони можуть ставити запитання під час лекції, щоб ніхто нікого не перебивав і не виникало хаосу».

У чому складність проведення такого формату занять?

«Проводити заняття у такий спосіб не так складно технічно, як психологічно. У мене було відчуття, ніби я розмовляю сама із собою, бо не бачу зворотної реакції. Це специфіка, до якої потрібно звикнути, адже наприкінці лекції розумієш, що люди нікуди не пропали, а залишилися прослухати до кінця і можуть дати свій фідбек».

Чи проходите ви додаткові онлайн-курси, семінари, що допоможуть організувати навчальний процес?

«Зараз хочу спробувати записати відео лекції хвилин на 30 і розмістити її на YouTube. Це теж цікавий формат, хоча так узагалі немає зворотного зв’язку, окрім лайків. Планую подивися більше відео щодо організації онлайн-курсів, щоб зрозуміти, як подається матеріал, і потім взяти ці техніки для себе».

Чи може, на вашу думку, надалі дистанційне навчання стати частиною звичайного процесу? Чи є це ефективно?

«Онлайн-навчання може стати не просто частиною, а в деяких випадках основною формою навчання. Мені буде не вистачати в аудиторії технічних засобів, які можу використати, працюючи в такому форматі У наших університетах складно організувати навіть елементарну презентацію. Тому я буду рада продовжувати так організовувати свої лекції час від часу».

Які поради можете дати іншим викладачам щодо організації дистанційного навчання?

«Викладачам, які хочуть спробувати такий формат проведення заняття, я раджу структурувати матеріал, щоб він був максимально конкретним. Інакше ефективності від такого навчання не буде».

Олександра Гуменна, декан Факультету економічних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Які виклики в процесі організації навчання постали перед вами в період карантину?

«Виклики, які постали безпосередньо переді мною, стосуються двох основних аспектів: як організувати свою роботу як викладача і як організувати та координувати весь навчальний процес на факультеті як декана. Це справді непросто – різко почати жити в абсолютно нових умовах, доволі різких і тотальних обмеженнях. Поки ще адаптуємося до цього стану, але доволі швидко, як на мене».

«Усі викладачі, і я зокрема, дуже активно почали освоювати нашу могилянську платформу для дистанційного навчання DistEdu. Там велика кількість опцій та можливостей. Переважно зараз колеги використовують для безпосереднього проведення занять MS Teams та Zoom. Але дехто пробує й інші інструменти, як-от Google Classroom, Telegram-канали тощо. Восени я читала лекції з-за кордону через Instagram за пропозицією студентів – і це також був цікавий досвід».

Як вдається здійснювати перевірку знань і контролювати студентів?

«Зараз ми лишень освоюємо інструменти переведення тестів та інших завдань у дистанційну форму. Наприклад, цікаві можливості насправді пропонуються якраз на нашій платформі DistEdu, де можна зробити різні типи тестів, і вони будуть скомбіновані так, що у жодного студента варіант не повториться. Поки що зарано говорити про результати, але всі намагаються зробити це максимально якісно.

Звичайно, найбільша тут проблема стоїть у забезпеченні дотримання принципів академічної доброчесності як із боку викладачів, так із боку самосвідомості самих студентів. Також поки що опановуємо оцінювання та ведення журналів на цій платформі».

Чи може, на вашу думку, надалі дистанційне навчання стати частиною звичайного процесу? Чи є це ефективно?

«Звичайно, може. Минулого року восени я мала досвід стажування в Університеті Індіани, то слухала там один онлайн-курс через Zoom-конференцію, оскільки професор перебував у кампусі університету в іншому місті. Тоді мені здавалося, що ми не скоро до цього дійдемо – і ось, ми всі потроху, але успішно це опановуємо. А надалі не просто можна, а й треба це використовувати, наприклад, для залучення до занять студентів, які хворіють або працюють. Але тут теж важливо не зловживати – як на мене при такому форматі відсутній взаємообмін енергією в аудиторії. Я, наприклад, дуже тонко це відчуваю, і мені не вистачає живого спілкування та емоцій».

Чи проходите ви додаткові онлайн-курси, семінари, що допоможуть організувати навчальний процес?

«Велика кількість різних вебінарів проводиться зараз колегами з використанням нашої платформи для дистанційної освіти та окремих інструментів. Щодня ведуться такі тренінги через MS Teams. Іноді колеги-фахівці проводять по два вебінари-тренінги на день, що теж непросто, але зараз це необхідно. Я бачу, що кількість учасників таких вебінарів щоразу більшає. Крім того, ведуться їхні записи, тому можна потім ще раз прослухати в разі потреби. Крім того, у Facebook створена і ведеться сторінка Центру електронної освіти НаУКМА, де розміщуються корисні матеріали чи посилання на них, розклад вебінарів тощо.

Знаю, що багато викладачів скористалися можливостями безкоштовного доступу до Coursera і навіть отримали сертифікати. Це ж класно».

Чи влаштовуєте відеозаняття?

«Більшість своїх занять, особливо лекцій, я встигла провести до карантину. Тож у мене лишилися лише семінарські заняття. Проводжу їх також в MS Teams. Ми працювали в такому режимі з магістрами, більшість із яких працюють і намагаються поєднувати навчання з роботою. Їм сподобався такий формат. Думаю, що цей інструмент можна використовувати і не на карантині».

Як вдається мотивувати студентів навчатися дистанційно, чи складно це зробити?

«Як на мене, мотивувати молодь не складно. Було проведено опитування серед студентів Могилянки, і вони зазначили, що готові до дистанційного навчання і не бачать у цьому особливих складнощів. Єдине, що студенти здебільшого зазначають, що їхнє навантаження при дистанційній формі зросло. У принципі, те саме зазначають і викладачі. Але щоб засвоїти щось нове для себе, треба вчитися, а отже і докладати додаткових зусиль. Думаю, що все одно надалі буде легше».

Чи з’являється у вас тривога щодо того, як забезпечити ефективне навчання?

«Тривога є лише за здоров’я рідних, друзів, колег, студентів. Усе інше нам під силу. Звичайно, думаємо-гадаємо, як усе організувати якнайкраще. Розумію, що можуть бути й «епік фейли». Але тривоги немає – як кажуть у народі: очі бояться, а руки роблять».

Які поради можете дати іншим викладачам щодо організації дистанційного навчання?

«Поради і викладачам, і студентам – шукайте позитив у цій ситуації, хоч би як було складно. Дозвольте собі зайнятися тим, на що довго не вистачало часу. Насолоджуйтеся спілкуванням із рідними. Для тих, хто живе сам чи дуже звик до активного життя, – використовуйте відеодзвінки. Ми так святкували дні народження в родині, коли я була в Америці.

Онлайн-зустрічі енергетично витратніші, ніж офлайн. Тому варто їх чергувати з якимось приємним для себе заняттям, для душі. Обов’язково потрібно дихати свіжим повітрям – на балконі чи на своїй ділянці, робити зарядку.

Думаю, що ми маємо винести багато уроків і цінувати те просте, що маємо».

Марія Максимчук, викладач Київського університету імені Бориса Грінченка

Які виклики в процесі організації навчання постали перед вами в період карантину?

«Найголовніший виклик – це власна тривога. Особисто я не маю точної інформації про те, коли карантин завершиться. Як продовжувати і завершувати навчальний рік? Як будувати процес навчання зараз: як тимчасовий чорновий варіант чи як єдиний основний варіант? Багато питань виникає зараз в усіх учасників освітнього процесу, незалежно від посади чи досвіду роботи. Саме така величезна кількість питань при відсутності однозначних відповідей породжує тривогу. З іншого боку, навчальний рік триває, у викладачів немає можливості «взяти паузу». Такий неймовірний рівень емоційного та розумового напруження є викликом для будь-якої людини».

«У Київському університеті імені Бориса Грінченка, де я працюю, давно налагоджена система дистанційного навчання. З кожного предмета наявний електронний навчальний курс на базі Moodle, що включає в себе тексти лекцій, презентації, завдання до семінарських і практичних занять, модульні контрольні роботи. Першочергово такі курси було створено для можливості дистанційного навчання. Хочу одразу зауважити, спершу така система мене лякала, я боялася, що студенти перестануть ходити на заняття, однак мої переживання не виправдались. Студенти так само відвідують лекції, просто з електронним курсом у них є можливість усе повторити перед написанням контрольної або заліком / іспитом. Звісно ж зараз, за умов карантину, система електронних навчальних курсів особливо актуальна, навіть необхідна.

Під час карантину в нашому університеті працює така система: студенти виконують усі завдання в електронному курсі у вигляді документів, презентацій, відеороликів, фотозвітів тощо. Крім того, студенти читають тексти лекцій, переглядають презентації з кожної теми, виконують контрольні роботи та складають заліки відповідно до навчального плану, однак заняття за розкладом проводяться онлайн. Крім того, платформа Moodle дає змогу працювати із журналом оцінок, відповідно викладач може одразу оцінити роботу студента. З іншого боку, кожен студент бачить усі свої бали, пропуски та нездані роботи. Електронний журнал значно полегшує контроль оцінок як для студентів, так і для викладача, оскільки він завжди доступний для перегляду».

Чи проходите ви додаткові онлайн-курси, семінари, що допоможуть організувати навчальний процес?

«Щотижня відділ інформатизації освіти нашого університету надає викладачам відеолекції з покроковими інструкціями з опанування нових методів дистанційної роботи. Наразі в університеті пропонується проводити онлайн-заняття з використанням інструментів, як-от Hangouts Meet, Skype, Webex, Google Classroom, Zoom. Особисто мені найзручніше працювати з Hangouts Meet».

Чи влаштовуєте відеозаняття?

«Відеолекції наразі записувати немає часу. Однак коли я проводжу дистанційно лекцію чи семінарське / практичне заняття, ми зі студентами на відеозв’язку. На мою думку, живе спілкування зараз надважливе. Не тільки для кращої мотивації студентів, але й для підтримки психічного здоров’я, для подолання величезного стресу і тривоги, які зараз панують у світі».

Як вдається мотивувати студентів навчатися дистанційно, чи складно це зробити?

«Питання мотивації до занять залишається досить складним. Мені здається, мотивувати студентів можна оцінками, і карантин цьому не заважає. Оскільки, повторюсь, навчальний процес відбувається зараз, а не «після карантину». Складніше з тими, для кого оцінка не мала значення і до карантину. Однак особисто мій досвід показує, що відвідуваність студентів під час онлайн-занять не відрізняється, а іноді навіть вища від звичної очної форми. Зараз усі ми стали особливо цінувати спілкування з іншими. Тому навіть онлайн-заняття може стати мотиватором для студента, оскільки він побачить і почує своїх одногрупників. Під час перерви в онлайн-заняттях я виходжу з програми і даю можливість студентам поговорити між собою».

Чи може, на вашу думку, надалі дистанційне навчання стати частиною звичайного процесу? Чи є це ефективно?

«Система дистанційного навчання є досить ефективною. Найголовніший її бонус – доступність. І студент, і викладач можуть у будь-який момент знайти інформацію, прочитати завдання, подивитись бали, перевірити контрольну роботу. Дистанційне навчання – уже частина навчального процесу. А під час карантину – життєво необхідна частина.

Я дуже переживала перед першим онлайн-заняттям, але потім почула від студентів: «Я так рада Вас бачити», «О! У Вас книжки за спиною?!», «Хочете, я покажу свого кота?»… Для мене це значить, що онлайн-заняття однаково потрібні обом сторонам процесу: викладачам і студентам».

Які поради можете дати іншим викладачам щодо організації дистанційного навчання?

«Моя порада іншим викладачам звучить так: структура – наше все! Наприклад, студентам важливо на початку роз’яснити «правила гри», зокрема про те, що навчальний процес триває зараз, отримувати бали, писати контрольні, «відвідувати лекції» необхідно зараз, а не «після карантину». Тоді сама форма навчального процесу (очна чи дистанційна) несе менше значення, ніж мета – засвоєння знань, умінь, навичок. Використання різних інструментів для проведення онлайн-занять справді полегшує сприймання матеріалу для студентів, а для викладача дає можливість чути і бачити зворотний зв’язок, бачити онлайн-результат своєї роботи».

Юлія Афійчук, викладач математики в Ліцеї інформаційних технологій №79:

Які виклики в процесі організації навчання постали перед вами в період карантину?

«Під час карантину постала задача, як допомогти учням опанували новий матеріал. Це складно, бо навіть під час звичайного освітнього процесу не всім учителям це вдається. Я займаюсь самоосвітою, беру участь у вебінарах і відеоконференціях, тому що досвіду такого тривалого дистанційного навчання не було».

«Я проводжу уроки у вигляді відеоконференцій в Skype чи Zoom. Також є онлайн- консультації, де учні можуть з’ясувати незрозумілі питання щодо домашнього завдання. Їх проводжу в Skype, Telegram. Для всього цього є розклад на сайті мого Ліцею.

Наприкінці кожного тижня учням надається можливість пройти тестування з матеріалу за тиждень у Google Forms, яке оцінюється. Також на платформі Learning Apps діти проходять завдання, які теж можна оцінити. Домашнє завдання учні виконують у зошитах, фото яких пересилають мені на електронну пошту для перевірки. Усі уроки, презентації, тестування я розробляю сама. Але хоч би як проходило дистанційне навчання, замінити живого вчителя повністю воно не зможе, навіть на екрані. Також учитель не може з точністю перевірити, чи самостійно діти виконують завдання, тому оцінювання не завжди правильне».

Які поради можете дати іншим викладачам щодо організації дистанційного навчання?

«Поради важко давати іншим учителям, ми це все в такому обсязі робимо вперше, самі вчимося методом спроб і помилок».

Надія Майбогіна, учитель приватної школи ThinkGlobal Гатне

«Я проводжу заняття через Zoom або Jitsy, оскільки там немає часових обмежень проведення уроків. Діти протягом дня до 18:00 надсилають фото своїх робіт. Але це стосується тільки української мови і математики. Домашні завдання з інших предметів вони виконують через Moodle та Google Classroom.

Розклад і завдання з посиланнями на Zoom ми організували в Google-таблиці, куди мають доступ батьки, діти та вчителі. Основна платформа – Moodle. Також я даю дітям тести, які роблю в гугл-формі. Вони їх виконують не тільки для контролю знань, а й щоб відпрацювати дослідницьку навичку. Я дозволяю їм користуватися першоджерелами і шукати відповіді в тексті твору.

Гугл-форма може містити і коротке есе. Проблема тільки в тому, що діти не пишуть від руки. Але для вчителя це просто знахідка. Тому що перевірка займає 2 хвилини. Гугл-форма дає змогу вивантажити дані в Excel і побачити всі результати. Так можна швидко оцінювати. Особливо, якщо у класі 30 дітей».

Які виклики в процесі організації навчання постали перед вами в період карантину?

«Хочеться, щоб діти письмово виконували вправи. Для молодшої та середньої школи це принципова навичка. Вони роблять фото, і я підкреслюю помилки, редагуючи картинку. Це важко, але іншого поки що не винайшли. У таких умовах розумієш, наскільки живе спілкування є ефективнішим. Адже інформація передається не тільки словами, а й рухами, тембром голосу, позицією в просторі. Недаремно психологи кажуть, наскільки важливо, як розставлені парти в класі. Усе це важко використовувати онлайн».

Чи проходите ви додаткові онлайн-курси, семінари, що допоможуть організувати навчальний процес?

«Наше керівництво налаштоване на додаткове навчання. Як правило, це семінари із психологом-педагогом. Також у нас організований обмін досвідом між школами мережі Think Global та між учителями. Зараз хочуть організувати «відвідування» уроків інших вчителів».

Як вдається мотивувати дітей навчатися дистанційно, чи складно це зробити?

«Дітей мотивувати складно. Я помітила, що молодші стали навчатися краще, тому що підключилися їхні батьки. Вони беруть активну участь у процесі. Старші також почали вчитися ефективніше, а діти середньої школи – гірше. Тут «виживають» лише ті, у кого є внутрішня мотивація до навчання. Оскільки в такому віці для дітей важлива конкуренція, а онлайн-навчання такого не дає. Крім того, такий формат уповільнює темп уроку. Це демотивує тих, хто звик бігти попереду».

Чи з’являється у вас тривога щодо того, як забезпечити ефективне навчання?

«Так, відчуваю тривогу, оскільки я людина відповідальна. Маю надію, що із часом зрозумію, що і як краще робити. А тривога пов’язана з тим, щоб не втратити мотивацію дітей, поки ми налаштуємо всі процеси. Для мене також викликом є опанування різних програмних інструментів. Хоч я і маю досвід роботи ІТ-фахівцем, усе-таки стаю консервативною. Є тривога, що можна не встигнути за розвитком технологій або потонути в можливостях».

Які поради можете дати іншим викладачам щодо організації дистанційного навчання?

«Поради поки що зарано давати. Гугл-таблиця – це точно знахідка для вчителя будь-якої дисципліни. Усім раджу точно. Звичайно, раджу навчатися. Але хороші вчителі це й так роблять».

Джерело: https://studway.com.ua/vikladachi-na-karantiny/

Категорії:Освіта в Україні,Дистанційне навчання,