Osvitanova.com.ua

Лідія Білас

Співзасновниця та керуючий партнер КМДШ (Креативної Міжнародної Дитячої Школи)

Усе життя — театр

Щоразу, коли мова заходить про ефективну адаптацію, мені спадає на думку наш дитячий театр-ІМПРО в КМДШ — театр миттєвої імпровізації, де події формують глядачі, а юні актори майстерно створюють з них сюжет, не перетворюючи процес на хаос.

За легкістю дійства на сцені завжди захована складна підготовка і репетиції. Діти навчаються креативно і швидко мислити, володіти голосом, контролювати емоції, будувати сюжет з кожної, завжди випадкової точки, викручуватися з можливих ситуацій, формувати «готові рішення».

Надзвичайно хвилююче програвати сюжет на сцені, авторами якого є випадкові обставини і глядачі, а за успіх вистави відповідаєш ти.

Як показує сьогодення, все частіше ми проходимо свої особистісні та ділові лінії строго в стилі ІМПРО — ніякого тобі сюжету наперед, сформованих очікувань, жодної можливості скористатися досвідом успіху, перечитати книгу і зрозуміти задум автора.

Стан спокою — стан програшу

Адаптивні механізми влаштовані в нас природою. Насамперед, наш мозок окремо від нашого мислення намагається бути гнучкішим у періоди різких змін, реагувати швидко, пристосовуючи сили організму. Але з нашим мисленням і психологією історія трохи інша.

Основний дисонанс у тому, що у випадку змін ми пристосовуємо свої дії, але не адаптуємо цілі.

Інший шлях — самим створювати такі зміни. На прикладах успішних кейсів, можна зауважити, що своєї мети досягають ті підприємці, які активно беруть участь у підготовці і проведенні трансформацій. А саме: у розвитку нових продуктів чи технологій, цілих ринків і галузей, формуванні звичок і поведінки споживачів, правилах ведення гри, стандартів бізнесу тощо. Основна ціль — не адаптовуватися самим, а змусити інших адаптуватися.

Пандемія — тест на відповідність потребам і часу

На прикладі останніх подій з COVID-19 ми бачимо, як миттєво світ вимагає змін. Можна безкінечно сумувати за тим, як було добре до, а можна бачити ситуацію, як шанс сформувати новий підхід до поточного вимірювання ефективності (бізнес-успіху, соціального успіху), і збудувати нові мірила.

З обмеженнями і карантином деякі види бізнесу повністю припинили свою діяльність, як-от, наприклад, туристична галузь, авіаперевезення, масові події, розважальна індустрія тощо. Зате яскраво розширила свій потенціал індивідуально-сфокусована пропозиція: доставка безпосередньо клієнту додому товарів і послуг, онлайн-навчання, віртуальні мандрівки і концерти.

Час на зміни — 48 годин

На прикладі школи час на адаптацію вимірювався годинами — ми навіть знаємо їх точну кількість — 48. Рівно два дні мали вчителі та адміністрації шкіл нашої мережі, аби всі уроки, проєкти, формати, активності перейшли в онлайн-простір і стали доступними нашим дітям у їхніх домівках. Залишатися ефективними у своїй діяльності без трансформації взагалі можливості не було.

Ми задовго до карантину прийняли рішення відповідати сучасним потребам і охопити дистанційним навчанням школярів, створивши відповідні ресурси та платформи. Шукали формат, ретельно досліджували попит і потреби, оцінювали всі «за» і «проти». Але світовий карантин, який став «чорним лебедем», в односторонньому порядку все прискорив.

У державній освіті зміни зазвичай відбуваються дуже повільно, через застарілу форму управління, централізацію, затвердження навчальних програм, погане технічне забезпечення, тому вимушений карантин перетворився на додаткові канікули для дітей тривалістю 2,5 місяці.

У приватному ж секторі освіти вдалося швидко переформатуватися і дати шанс дітям якісно продовжити навчання. Креативні команди вчителів, технічні ресурси, наявність навчальних платформ, електронні журнали, навички дітей навчатися через гаджети, оперативна комунікація з батьками дали можливість миттєво адаптуватися і з’явитися школі в онлайн-просторі.

Що далі?

Усе залежатиме від стратегії, яку буде обрано: продовжити будувати звиклу модель школи й очікувати, що нічого подібного, як світовий карантин, більше ніколи не трапиться, або ж зробити правильні висновки і бути готовими до усіх можливих сценаріїв, і на випередження готувати гнучкий формат навчання школярів, складання іспитів тощо.

Стати провідником змін, чи адаптовуватися по дорозі?

Ще у минулому столітті воєнні у своїх стратегіях ввели характеристику сучасного світу як VUCA — нестійкий, невизначений, складний і непередбачуваний. Тепер цей термін активно використовують усі футурологи. За останні 50 років опертися на досвід вже неможливо, щодня пристосовуєшся до реалій, а для цього потрібні нові знання та навички.

Тримаємо фокус

1. Живі системи, яких навчалися проходити через адаптацію, потрясіння, стають лише міцнішими і стабільнішими.

2. Якщо команда вміє уважно спостерігати, оперативно отримувати зворотний зв’язок від споживачів, партнерів, реагувати і взаємодіяти зі світом, то кризові ситуації допомагають компанії переорієнтовуватися і відповідати сучасним потребам.

3. Зміни треба прийняти, а не змиритися з ними. Найважливіше в моделюванні — не забути відкоригувати кінцеву ціль, а не спочатку зробити багато хаотичних кроків, які можуть привести до неочікуваного результату.

4. Чим довше ми не сприймаємо нову реальність, тим більше наростає вал проблем і наслідків.

5. Вибір, як завжди, у двох площинах: або ти «водій» свого життя, бізнесу, історії, або «пасажир» і приймаєш обраний маршрут і умови, але ніяк не впливаєш на ситуацію.

Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram

Поширити у соц. мережах: