«Вибір. Прийняти можливе» Едіт Єви Егер – це надзвичайно потужна історія про силу людського духу, яка базується на особистому досвіді авторки, що пережила Голокост. Головний посил книги полягає в тому, що, незалежно від того, через які випробування ми проходимо, завжди залишається можливість вибору – вибору, як ми будемо реагувати на обставини та що з ними зробимо. Книжка не лише розповідає про виживання в найтяжчих умовах, але й про те, як психологічно долати труднощі і віднаходити нові шляхи розвитку. Ми ж пропонуємо кілька цитат з книжки.
1. Не применшуйте свій біль. Немає болю, який був би сильнішим чи слабкішим, є лише ваші почуття та переживання. Якщо ви постійно применшуєте свій біль, ви не зможете дати йому правильну оцінку, а отже, не зможете знайти рішення. Нема сенсу судити себе. Потрібно шукати варіанти вибору.
2. Пам’ятайте минуле, але живіть теперішнім. Людям властиво повторювати одні й ті ж докори: «Навіщо я звернула туди, а не сюди», «Чому я вийшла заміж за того, а не за іншого». Але це вже сталося, навіщо шкодувати? Якщо людина постійно озирається назад, вона живе у в’язниці, яку зводить своїми руками. Єдиний шанс реалізувати свою свободу вибору – жити сьогоденням.
3. Перший раз я зрозуміла, що у нас є вибір, коли мала обирати: зосередитися на тому, що втратила, чи на тому, що все ще маю.
4. Не дозволяйте іншим визначати вашу особистість. Раджу вам хорошу вправу. Напишіть «я» і далі визначення, яка ви: сильна, чуттєва, дотепна і так далі. Так у вас з’являється ще один спосіб повернути собі себе.
5. Бути пасивною означає дозволити іншим вирішувати за тебе. Бути агресивною означає вирішувати за інших. Бути наполегливою означає вирішувати за себе. Значить вірити, що у твоєму житті всього достатньо, а ви цілком самодостатні.
6. Бути вільними означає жити теперішнім. Якщо ми застрягли в минулому, кажучи «якби тільки я пішла сюди, а не туди…» чи «якби лише я побралася з кимось іншим…», ми живемо у в’язниці власних вчинків. І так само, коли ми живемо майбутнім, кажучи «я не матиму щастя, доки не отримаю ступінь…» чи «я не стану щасливою, доки не знайду потрібну людину». Єдине місце, де ми можемо випробовувати нашу свободу вибору, — це тут і зараз.
7. Дуже часто саме кризова ситуація… найдієвіше вдосконалює нас як людських істот. Парадокс полягає в тому, що в той же час, коли лихі події можуть іноді нищити людей, вони зазвичай надають досвід, що спонукає до зростання. У результаті таких катастроф людина часто вдається до значної переоцінки власної життєвої ситуації та змінює її відповідно до глибшого усвідомлення власних можливостей, цінностей та цілей.
8. Кожна мить може бути останньою. То навіщо хвилюватися? Нащо витрачати сили? Якщо ця мить, ця сама мить моя остання на Землі, чи я справді маю витрачати її на покірність та визнання поразки? Чи я маю провести її так, наче я вже мертва?
9. Щомиті існує вибір. Немає значення те, наскільки зневірює, набридає, примушує, болить чи гнітить наш досвід, ми завжди можемо обирати, що з ним робити.
10. Ніхто не може зробити з вас жертву, крім вас самих. Ми стаємо жертвою не тоді, коли з нами щось стається, але коли ми самі обираємо триматися за кривду. Ми формуємо розум жертви — коли наш спосіб мислення та існування стає жорстким, звинувачувальним, песимістичним, застряглим у минулому, нездатним відпускати, каральним, виходить за межі здорового глузду. Обираючи ув’язнення в ролі жертви, ми стаємо своїми ж тюремниками й тюремницями.
{{read_more|Читайте також| 5546, 5414}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram