Сьогодні підлітки краще виховані й не такі розпущені. Але вони також самотніші й замкнутіші
Біля входу на територію Коледжу Санта-Моніка в Лос-Анджелесі хлопець із скейтбордом крутиться неподалік компанії, яка курить марихуану просто під носом поліції студмістечка. У нього теж голова йде обертом, але не від трави, а від клопотів. Хлопчина гризеться через свої кредити на навчання, труднощі з пошуком роботи, навіть боїться, що опиниться на вулиці без даху над головою. «Не хочу нагнітати», — каже він, але рóботи забирають роботу в людей. Він майже не п’є та не курить. За його словами, така поведінка викликає зараз більше неприйняття, ніж серед покоління його батьків.
Молодь нині й справді поводиться та мислить інакше, ніж когорти їхніх ровесників попередніх років. Такі зрушення можна спостерігати майже в кожній багатій країні — від США та Нідерландів до Південної Кореї. Деякі з них відбуваються вже багато років, але останнім часом пришвидшилися. Однак не всі вони позитивні.
Чи не найочевидніша зміна — підлітки не так часто напиваються. Вони починають робити це пізніше: середній вік, у якому юні австралійці вперше куштують спиртне, із 1998-го піднявся з 14,4 до 16,1 року. І навіть спробувавши алкоголь, вони його радше пригублюють, ніж жлуктять. У Британії, де п’ята частина молоді віком 16–24 роки взагалі не п’є, пабів щороку меншає приблизно на 1 тис., а нічним клубам ведеться ще гірше. У минулому молодь ходила випити й, можливо, заразом і поїсти, каже Кейт Ніколлс, голова Асоціації ліцензованих підприємств роздрібної торгівлі. Зараз усе навпаки. Опитування Європейського центру моніторингу наркотиків і наркоманії свідчить, що частка 15–16-річних, які пробували цигарки, зменшується з 1999‑го. Збільшується кількість підлітків, які ніколи не вживали речовин, що змінюють стан свідомості, зокрема алкоголю, тютюну, канабісу, інгалянтів і заспокійливих препаратів. У Швеції частка молоді, яка зовсім нічого не вживає, зросла з 2003-го по 2015-й із 11% до 31%, а в Ісландії взагалі з 23% аж до 61%. В Америці зменшується популярність нелегальних наркотичних речовин (за винятком марихуани, яка не скрізь заборонена). На щастя, особливо стрімкими темпами падає опійна наркоманія серед підлітків.
Також молоді не так часто б’ються між собою, як раніше. Бійок серед 13–15-літніх меншає по всій Європі. Злочинність і асоціальна поведінка знижуються в Англії та Уельсі, а з ними — і кількість неповнолітніх ув’язнених. У 2007 році в місцях позбавлення волі перебували майже 3 тис. молодих людей; до 2016-го їх було не більше ніж 1 тис.
У США у 2012 році середньостатистичний тато чи мама 88 хвилин на день присвячували переважно догляду за дітьми, тоді як у 1965-му — лише 41 хвилину. Пропорційно більше уваги почали приділяти дітям саме чоловіки, хоча вони й досі дуже відстають від жінок
Підлітки також менше займаються сексом; знижується й кількість підліткових вагітностей. У 1991 році 54% американських старшокласників (віком від 14 до 18 років) мали, за їхніми словами, сексуальний досвід, а 19% заявляли, що мали статеві стосунки щонайменше з чотирма партнерами. У 2005 році їхня частка впала відповідно до 41% і 12%. За той самий період кількість народжень серед неповнолітніх зменшилася на дві третини. Як і з алкоголем, утримання від сексу, схоже, триває до початку дорослого життя. Психолог каліфорнійського університету Сан-Дієго Джин Твенґі виявила, що частка американців віком 20–24 роки, які після 18 не мають статевого партнера, зросла з 6,3% (покоління, народжене наприкінці 1960-х) до 15,2% (серед народжених на початку 1990-х). Японія взагалі екстремальний випадок. У 2015 році 47% неодружених японців віком від 20 до 24 років заявляли, що ніколи не мали статевих стосунків із жінкою (у 2002-му таких було 34%).
Одне слово, нинішня молодь менш розпущена й більш законослухняна, ніж у минулому. Але й «трохи занудна», за словами Шоко Йонеями, експерта з поведінки японських підлітків в університеті міста Аделаїда. Що ж відбувається?
Більше опіки
Одне з можливих пояснень — це те, що змінилося саме родинне життя. За результатами дослідження, проведеного в 11 країнах двома вченими, Джулією Дотті Сані та Джудіт Тріс, батьки більше часу займаються дітьми. У США у 2012 році середньостатистичний тато чи мама 88 хв на день присвячували переважно догляду за дітьми, тоді як у 1965-му — лише 41 хв. Пропорційно більше уваги почали приділяти дітям саме чоловіки, хоча вони й досі дуже відстають від жінок. Позаяк родини невеликі, наявний час розподіляється між меншою кількістю нащадків.
Ці виплекані дітки, схоже, виросли й стали чемними та милими підлітками. У 28 з 34 багатих країн, де проводилося дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я, з 2001–2002-го по 2013–2014-й зросла частка 15-річних хлопчиків, яким легко розмовляти з батьком. Дівчаткам легше розмовляти з батьком у 29 із 34 країн. Стосовно матерів ця тенденція теж спостерігається, хоча вона й не така сильна. І навіть ті підлітки, які не розмовляють із батьками, схоже, все ж таки слухають їх. Опитування в Нідерландах свідчать, що старші почали більше тиснути на дітей, забороняючи вживати алкоголь. Напевно, це головна причина зниження зловживання спиртним серед молоді з 2003-го.
Ще одне пояснення: можливо, підлітки й молодь більше уваги приділяють навчанню. В ОЕСР частка осіб від 25 до 34 років із вищою освітою з 2000-го по 2016-й зросла з 26% до 43%. Дедалі більше підлітків мають намір вступати до університетів. У результаті вони можуть більше засиджуватися вдома. За словами директора клубу дозвілля молоді в Брайтоні (Південна Англія) Майка Ров, років 10–15 тому такі клуби часто працювали до 23 год вечора в будні. Зараз вважається, що це надто пізно. Проте це не означає, що підлітки обов’язково ввечері займаються чимось корисним. З 2003-го по 2012-й у країнах ОЕСР час, який 15-річні учні присвячували виконанню домашніх завдань, зменшився на цілу годину й становив неповних п’ять годин на тиждень. Тим часом різко зменшується частка молоді, яка підпрацьовує. У 2016-му лише 43% американців віком 16–19 років працювали в липні, під час літніх канікул, тоді як 20 років тому їх було 65%. Небажання молоді бути рятувальниками в басейнах або смажити бургери в ресторанах тривожить частину американців, зокрема сенатора від штату Небраска Бена Сесса: на його думку, нецікава робота за гроші гартує характер і вчить витривалості. Проте підлітки не дурні. Простий 16–19-річний американець у 2016-му заробляв у середньому $9,20 за годину. Це більше, ніж у попередні роки, але все одно мізер порівняно з вартістю навчання в університеті та прірва між заробітками професіоналів із вищою освітою та решти працевлаштованих. Зменшення кількості учнів і студентів, які підробляють на канікулах, відбувається паралельно зі зростанням кількості слухачів літніх навчальних курсів.
Енн Гейґелл, підлітковий психолог із Британії, пропонує інше пояснення. Зараз етнічний склад молоді в країнах Заходу стає дедалі строкатішим. Наприклад, Британія приймає великі потоки іммігрантів з Африки, Південної Азії та Східної Європи. Багато з них приносять із собою суворі табу на алкоголь, дошлюбний секс і куріння (принаймні для дівчат) та вважають, що лише злидарі посилають своїх дітей на підробітки. Доктор Гейґелл зауважує, що рівень вживання алкоголю серед підлітків найнижчий у Лондоні — місті з найвищою концентрацією іммігрантів. І нарешті, можливо, поведінку людей змінили й технології. Підлітки активно користуються інтернетом, особливо якщо в них є смартфони. За власною оцінкою 15-річних із країн ОЕСР, у 2015-му щовечора буднями вони проводили в мережі по 146 хв (у 2012-му — 105 хв). Мешканців багатих країн випереджають чилійці, які в середньому сидять в інтернеті по 195 хв у будні й по 230 хв у вихідні.
Соцмережі дають можливість підліткам, що прагнуть контакту з однолітками, задовольняти бажання батьків, які хочуть бачити своїх нащадків у безпеці й подалі від шкідливих субстанцій. У США дослідження, відомі під назвою «Моніторинг майбутнього» («Monitoring the Future»), зафіксували зниження випадків бездоглядного проведення часу на вулиці. Особливо різким воно стало після 2012 року. Підлітки, які спілкуються здебільшого в інтернеті, можуть обмінюватися плітками, обрáзами та фотографіями голяка, але не фізіологічними рідинами, стусанами чи пляшками горілки.
Така цифрова компенсація має свою ціну. Психолог Софі Воссон із приватної лос-анджелеської школи Гарвард-Вестлейк твердить, що деякі підлітки можуть використовувати соцмережі як альтернативу особистому спілкуванню. Таким чином вони втрачають нагоду будувати міцні емоційні зв’язки зі своїми друзями, які залежать не лише від вербального, а й від невербального спілкування. Доктор Воссон вважає, що соціальні мережі збільшують розрив між тим, як підлітки сприймають себе самі, і тим, якими їх, як їм здається, хочуть бачити друзі. В інтернеті всі інші завжди щасливі, симпатичні й весело проводять час. Технології також дають більше можливостей для контролю. Батьки відстежують телефони дітей і часто посилають їм текстові повідомлення, щоб знати, де ті зараз. Студент Університету Пенсильванії Бенджамін Поллак згадує, як старшокласником побував у таборі в Ізраїлі. Зі своєю мамою він спілкувався щодня через Facebook Messenger та інші інструменти. Виявилося, що його мати підлітком теж їздила до цього самого табору. Тоді зі своєю мамою вона спілкувалася двічі за вісім тижнів.
Тож зараз тривоги через те, що підлітки проводять забагато часу в sms і комп’ютерних іграх (а раніше в телевізорі), поступилися страхом перед смартфонами й соціальними мережами. Торік у листопаді колишній віце-президент Facebook Чамат Палігапітія заявив, що його дітям «заборонено користуватися тим непотребством». Але поки що серйозних доказів впливу технологій на свідомість підлітків немає. Американські та британські дані свідчать, що інтенсивне користування інтернетом асоціюють із незадоволеністю життям, але прямого зв’язку встановити не вдалося. Стаття Ендрю Пшибильського й Нетти Вайнстін, яка вийшла в Британії, свідчить, що інтенсивне користування комп’ютером і смартфоном погіршує настрій підлітків набагато слабше, ніж пропущений сніданок або брак сну.
Не журіться про завтрашній день...
Проте зміни таки відбуваються. Чи то через вплив телефонів, чи то через нав’язливу батьківську опіку або одержимість думками про майбутню роботу, чи ще через щось інше, але підлітки сьогодні здаються самотнішими, ніж колись. Дослідження PISA (перевіряє рівень письменності та вміння застосовувати здобуті знання на практиці, що проводиться в країнах ОЕСР щотри роки серед учнів віком 15 років) свідчать, що частка 15-літніх, яким легко заводити друзів у школі, зменшилася майже в кожній країні ОЕСР (див. «Самотні в юрбі»). Деякі західні країни починають скидатися на Японію та Південну Корею з їхніми проблемами гострої соціальної ізоляції, коли молоді люди перетворюються на віртуальних відлюдників. З часом вони, може, і навчаться дружити по-справжньому. Можливо, різниця між нинішньою молоддю та вчорашньою полягає в тому, що нинішня не квапиться. Вона не поспішає куштувати алкоголь, займатися сексом і заробляти гроші. Напевно, вона не поспішатиме покидати батьківський дім, одружуватися та заводити дітей. Те, що старші покоління вважають лінощами й небажанням дорослішати, насправді може бути (принаймні частково) реакцією на успіхи в галузі медицини: народжені сьогодні в багатих країнах діти, ймовірно, житимуть щонайменше до 80 років, і хтозна, у якому віці вони зможуть розраховувати на державну пенсію. Тож нинішній молоді поспішати геть
немає чого.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com