Те, що Україна долучилася до найбільшого у світі міжнародного освітнього дослідження – PISA, як мінімум, дасть змогу неупереджено порівняти нашу освітню систему із системами інших країн. А також – намітити шляхи подальшого вдосконалення і долучити наших педагогів до компетентнісної парадигми освіти. У цьому впевнена начальник відділу досліджень та аналітики Українського центру оцінювання якості освіти, національний координатор дослідження PISA в Україні Тетяна ВАКУЛЕНКО. Вона розповідає про особливості дослідження й озвучує нові тенденції, які воно виявило.
– PISA – це абревіатура від Programme for International Student Assessment (Програма міжнародного оцінювання учнів). Це – найбільше у світі міжнародне освітнє дослідження, в якому беруть участь 80 країн та економік світу. Коли ми кажемо, що треба удосконалювати систему освіти, то говоримо про те, що маємо володіти об’єктивним інструментом. І ним може стати PISA.
Усе розпочалося з того, що у 1997 році країни Організації економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Cooperation and Development, OECD) – більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Швейцарія, Норвегія, Південна Корея, Японія та інші – зібралися і зрозуміли, що навіть у багатих країн різні підходи до освіти. Вони замислилися над тим, чому різні підходи дають однаково високий економічний приріст. І зрозуміли, що потрібно провести дослідження, яке б визначало найкращі освітні практики, вивчало б те, що можна запозичити для всіх країн, аби ті стали багатшими. Адже у світі вже давно зрозуміли, що рівень освіти безпосередньо впливає на рівень економіки. До речі, кілька років тому вийшов великий звіт про те, як удосконалення освіти в Польщі вплинуло на економічні показники цієї країни. Економісти навіть запропонували формулу, що пов’язує зростання ВВП із підвищенням результатів PISA.
У світі до України ставляться прекрасно, але чи не всі експерти, які приїжджали до нас, констатували, що наша освітня політика ґрунтується на цінностях. А у провідних країнах вона ґрунтується на об’єктивних, реальних даних про освіту. Ми, наприклад, пам’ятаємо перехід на дванадцятирічну систему навчання, потім раптове повернення до одинадцятирічної – це було результатом реалізації поглядів окремих людей, бо вся політика була заснована на тому, що є певні інтереси і погляди, і ми їх реалізовуємо. Дані, отримані за допомогою дослідження PISA, можуть стати потужним, а головне – правдивим аргументом під час ухвалення політичних рішень про функціонування освітньої галузі.
Сьогодні в Україні, на жаль, украй мало об’єктивних даних про якість системи загальної середньої освіти. Є результати державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання. Але чи можна, використовуючи їх, оцінити всю освітню систему? Ні. Наприклад, у ЗНО беруть участь не всі випускники поточного року. Єдиний тест, який складають усі, – українська мова і література, по інших предметах не можна зробити висновок у масштабі всієї країни. Орієнтування учнів старших класів на складання різних тестів, звернення до репетиторів – усе це безпосередньо впливає на результати ЗНО.
– Ми, зокрема, брали участь у міжнародному порівняльному дослідженні TIMSS – Trends in International Mathematics and Science Studies («Тенденції в міжнародній математичній та природничій освіті»), але воно було не таким масштабним.
Основною особливістю PISA є те, що це – компетентнісне дослідження. Наприклад, TIMSS заснований на змісті освіти, тобто на навчальних програмах країн, які беруть участь у дослідженні. PISA ґрунтується не на цьому. Ініціаторам не так важливо, що саме вивчають у різних країнах, натомість потрібно, щоб те, що вивчають діти, допомогло їм бути успішними у сучасному глобалізованому світі. Тобто йдеться про компетентнісний підхід. Насправді той змістовий контент, на якому побудована PISA, є дуже маленьким. Наприклад, учня не попросять дати визначення іменника або дієслова, а перевірять його вміння критично й аналітично читати. Очевидно, що не всі випускники у майбутньому стануть філологами чи математиками.
Однак варто зауважити: керуючись компетентнісною парадигмою, не треба забувати про фундаментальні знання, науку. PISA не переконує змінити завдання, які розв’язуються у школі, виключно на компетентнісні, адже в такому випадку можна втратити хороших науковців. Але дослідники кажуть: візьміть потенційного науковця – філолога, математика – і зробіть так, аби він став успішнішим і в інших сферах. А це – непросто.
– PISA оцінює математичну, природничу та читацьку грамотність. У світі вважають, що саме вони є трьома китами, на яких базується уся життєва компетентність людини.
Природнича грамотність включає завдання з біології, хімії, фізики і частково географії. Щоб їх розв’язати, підлітки повинні спочатку прочитати і зрозуміти досить складний науковий текст обсягом понад 600 слів. Більшість цих завдань не передбачають ґрунтовних знань з предмета, однак потрібно уважно прочитати і зрозуміти написане. Усі завдання є контекстними, вони описують ситуації, в які людина може потрапити в реальному житті.
PISA проводиться досить часто – раз на три роки. Щоразу обирається одна з галузей, якій приділятимуть особливу увагу. В найближчому циклі це читання, у попередньому (2015 рік) були природничі дисципліни. Нам пощастило, що ми починаємо з читання, адже це – основа для інших галузей. Без критичного читання підліток не зможе добре виконати завдання з природничих дисциплін і, напевно, половину завдань з математики.
Однією з особливостей PISA є те, що у дослідженні беруть участь п’ятнадцятирічні підлітки (у TIMSS – учні четвертих і восьмих класів). За даними МОН, українські учні цього віку навчаються із сьомого по десятий (!) або навіть одинадцятий класи. Це є певною проблемою, адже однакові завдання отримають діти, які мають різний навчальний досвід.
У дослідженні братимуть участь учні всіх типів навчальних закладів, окрім закладів пенітенціарної служби, навіть ПТНЗ і ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації.
– У більшості країн світу в цьому віці – останній чи передостанній рік основного навчання у школі, рік вибору майбутнього фаху. Власне, це останній рік, коли можна подивитися, з яким багажем особистість підійшла до «нової сторінки» свого великого, дорослого життя. Основне питання PISA: чи володіють 15-річні підлітки компетенціями, необхідними для повноцінного функціонування у суспільстві? Тобто перевірятиметься не знання навчальних програм, а даватимуться контекстні завдання, в яких потрібно буде показати реальне застосування знань.
– Основні компоненти – тестування й опитування. Тестування схоже на використання термометра, щоб побачити, чи не «хворіє» хтось і чи «хвороба» є серйозною. Щоб з’ясувати причини «хвороби», які саме фактори вплинули та той чи інший результат, використовуються анкети. Навіть якщо «людина прекрасно себе почуває», анкета покаже, що респондент робить для того, щоб не «хворіти». PISA пропонує багато анкет, Україна долучиться до двох із них – анкети учня й анкети адміністратора навчального закладу. Анкета в дослідженні велика – майже 60 сторінок. Цьогоріч, наприклад, буде багато запитань із читання – які читацькі практики використовуються, скільки книжок прочитали учні за минулий рік тощо. Такі великі анкети потрібні для створення ґрунтовних міжнародного та національного звітів.
– PISA – вибіркове дослідження, в його основному етапі візьмуть участь близько шести тисяч дітей. Але завдяки вибірці вони представлятимуть усю систему нашої освіти. До речі, завдяки дослідженню можна буде зробити висновок про ефективність освіти в певних типах навчальних закладів. Наприклад, у Польщі дуже ефективними виявилися гімназії – їх учні демонстрували дуже високий рівень навчальних досягнень упродовж усіх років дослідження.
– Як я вже казала, PISA2015 була спрямована на природничі дисципліни, країни рейтингували за цією галуззю. Середній бал країн – членів OECD (нагадаю, це – багаті країни) становить 493. Беззаперечним лідером 2015 року є Сінгапур, він отримав 556 балів. Цікавим показником є усереднений відсоток учасників, які найкраще та найгірше виконали завдання. Так, у дослідженні 2015 року в Сінгапурі «найкращих» учасників – 39,1 відсотка, «найгірших» – 4,8.
Одна з країн, яка нас може зацікавити, – Польща. Середній бал тут становить 501, «найкращих» учнів – 15,8 відсотка, «найгірших» – 8,3. Тобто її бал є вищий, ніж середній у країнах OECD. І це дуже хороший показник, адже економіка Польщі далеко не така потужна, як економіки Канади чи США. Росія отримала 487 балів, це менше, ніж середній по OECD, але є позитивна динаміка, зокрема з читання. Відсоток «найкращих» тут – 13, «найгірших» – 7,7. Варто зазначити, що Росія бере участь у дослідженні з 2000 року, і вона вже змінила свої навчальні програми, звернувши увагу на недоліки, які виявили під час перших досліджень.
Грузія знаходиться «у хвості» – її результат (411 балів) є значно нижчий за середній по OECD. Але найгірше не це, а те, що у них показник «найгірших» складає 36,3 відсотка, а «найкращих» – лише 2,6. З іншого боку, країна показує достатньо високий приріст показників якості порівняно з попереднім циклом.
Голова Директорату PISA з питань освіти й умінь Андреас Шлейхер зауважує, що світові освітні системи мають робити так, аби «підтягувалися» ті учні, які показують невисокі результати. Адже освітня система держави – це не змагання найкращих, для цього є олімпіади. На економіку країни більше впливають не олімпіадники, а звичайні працівники. Так, Польща несуттєво поліпшила загальний бал, але «підтягнула» майже всіх учнів до середини. Це – перемога, над якою варто замислитися українцям.
Показово, що близько 20% (!) учнів у країнах OECD не досягають базового рівня майстерності з читання. Цей відсоток є стабільним з 2009 року. Тож навіть у прогресивних і дуже успішних країнах рівень читацької грамотності не є високим.
Цікавими також є гендерні порівняння. У середньому в країнах OECD у період з 2009-го по 2015 рік гендерний розрив у читанні на користь дівчаток зменшився на 12 пунктів: показники хлопчиків покращилися, особливо серед найуспішніших учасників, а дівчаток – погіршилися, передусім серед найменш успішних учасниць. Початкові дослідження демонстрували, що дівчата читають і аналізують краще. Але за 15 років дослідження бачимо, що розрив між дівчатами та хлопцями зменшився: найуспішніші хлопці досягли рівня найуспішніших дівчат, а найнеуспішніші дівчата «зрівнялися» з найнижчим рівнем хлопців. Над цим теж варто замислитися.
Ще одна тенденція: учні великих шкіл частіше отримують вищі оцінки з природничих дисциплін, ніж ті, хто навчається в невеликих школах. Але учні в невеликих школах повідомили про кращий мікроклімат на уроках, і вони рідше, ніж учні у великих школах, пропускають навчання та спізнюються. Тож є тонка грань – більша школа може дати більше можливостей, але менший комфорт упродовж занять. Як забезпечити обидва ці показники – питання детальних досліджень.
Цікаво, що шкільні системи, в яких учні проводять більше часу після школи, виконуючи домашні завдання, як правило, мають нижчі результати з природничих дисциплін, аніж ті системи, в яких учні мають більше навчальних годин природничих дисциплін у школі. Хто б міг подумати! Є країни, які відмінили домашні завдання взагалі – за рахунок збільшення кількості навчальних годин у закладі.
З результатів PISA можна також дізнатися, як діти… прогулюють школу. В матеріалах є відсоток учнів, які вказали, що пропустили хоча б один день упродовж двох тижнів перед тестом. Якщо порівняти показники 2012 і 2015 років, то побачимо, що у більшості країн світу відсоток прогульників збільшився. Це – теж проблема, яку може спричиняти некомфортність школи для учня чи брак мотивації. Майже 20 відсотків школярів країн OECD прогулювали уроки за два тижні навчання. Якщо подивитися на цифри, то найменше прогулюють у країнах, які посіли топ-місця в рейтингу – наприклад, Японії та Кореї.
Нашим керівникам навчальних закладів буде цікаво дізнатися, що є кореляція між відповідальністю за управління навчальним закладом його керівника й успішністю учнів із природничих дисциплін. З’ясувалося, що якщо директор школи несе повну відповідальність за навчальний заклад – успішність висока. Якщо ж у його роботу втручаються наглядові ради, національні органи управління освітою чи інші великі організації, то ефективність зменшується.
На навчання впливають соціально-економічні фактори. Але зауважу, що країни з порівняно невисоким соціально-економічним рівнем можуть мати досить вагомі результати. Наприклад, Польща змогла продемонструвати досягнення, вищі за здобутки багатших європейських країн. Тобто, витративши порівняно невеликі кошти, Польща змогла значно поліпшити якість освіти. А є держави, котрі на освіту витрачають дуже багато, але отримують недостатньо високі результати, наприклад Швеція. Це означає, що навіть у розвинених країнах кошти не завжди використовуються раціонально. У В’єтнамі, зокрема, один з найменших у світі показників витрат на одного учня, але школярі там показують результати, які є кращими за ледь не половину європейських держав. І це – країна, що пережила війну, але за невеликий період змогла відродити й поліпшити освітню систему. Зауважу, що у В’єтнамі досі є школи, які навіть… не електрифіковані.
– В Італії, наприклад, для вчителів, учні яких демонструють хороші результати, передбачені бонуси. Там дійшли висновку, що найкраще для держави – інвестувати безпосередньо в кращого вчителя. Згаданий бонус – 5–7 тис. євро на рік. Участь у PISA стимулювала Мексику розпочати нову реформу – «Альянс заради якості освіти». Австралійці зрозуміли, що оцінюють результати освіти лише на останньому етапі навчання, а цього – замало. Тож запровадили державне тестування з мовної та математичної грамотності серед учнів 3-го, 5-го, 7-го та 9-го років навчання.
Поляки зробили математику одним з обов’язкових предметів матури – екзаменів середньої школи. Вони також провели своєрідну рекламну кампанію, в якій стверджувалося, що математичні знання дуже знадобляться у житті, це транслювалося по телебаченню. Окрім цього, посилили математичну підготовку майбутніх учителів, започаткували вихідний контроль у педагогічних навчальних закладах.
Спілкувався Максим КОРОДЕНКО,
«Освіта України» №8 від 6 березня 2017 року.