Основні їхні висновки засвідчують, що існує 50-відсоткова вірогідність того, що роботи зі штучним інтелектом випереджатимуть людей на усіх посадах уже через 45 років.
Як ми можемо передбачати та керувати тенденціями у сфері AI та чи дійсно креативні й аналітичні навички стануть ключем до успіху в роботі у світі штучного інтелекту?
Пригадаю випадок із власного досвіду: якось у моїх синів проходив "День професій" у школі. Один з них одягнувся "головним розробником роботів", а інший – футболістом. І тоді я задумався, а яка кар'єра насправді краще підходить людині у світі майбутнього?
На час, коли інтернет увійшов у стадію свого повноцінного розвитку, я завжди казав усім, хто питав моєї поради: "Не працюй на роботі, яку можна робити на дроті" – тобто, не треба вчитися виконувати ту роботу, яку хтось на іншій стороні світу може виконати за півціни. Та з появою штучного інтелекту, згідно із новими дослідженнями, це все вже не так просто.
Цей зсув викликає занепокоєння з двох причин: він відбудеться відносно скоро й більшість навчальних закладів погано до цього підготовлені. Та перш ніж досліджувати майбутнє ринку праці, спростуймо кілька міфів та подивимося, чого насправді не станеться.
Переоцінюючи та недооцінюючи наслідки штучного інтелекту
Під час нещодавньої панельній дискусії в Управлінні з фінансового регулювання та нагляду Великобританії час та опір були названі ключовими проблемами ефективного розгортання та впровадження технологій штучного інтелекту.
Опір – або "протистояння штучному інтелекту" ("AI friction") – це особливий виклик для людей старшого віку, які можуть бавитися з технікою, але шукають можливості не використовувати її, оскільки в глибині душі віддають перевагу взаємодії з людиною.
Автомобілі та служби доставки без водія – ще один приклад протистояння штучному інтелекту. Лише в США це загроза втрати роботи для трьох мільйонів людей, як зазначено у доповіді, опублікованій Білим Домом у грудні 2016 року, де розглядаються усі можливі напрямки, у яких технології штучного інтелекту змінять економіку Сполучених Штатів.
Ретельно вивчивши предмет, еволюцію автономних машин можна розбити на етапи. Початкова фаза – те, що ми бачимо на дорогах зараз, тобто, власне, просунутий круїз-контроль, а завершальною стадією є цілком самокероване авто.
Протистояння у цьому випадку виникає приблизно на третій чи четвертій фазі, коли людина керує машиною разом із комп'ютером. На цій стадії, коли комп'ютер не знає, як вчинити, він передає управління людині. На перший погляд, це звучить логічно, однак симуляції таких ситуацій показали всю небезпеку цієї схеми. Уявіть, що ви знаходитесь у машині без водія, і у вас нема потреби думати про водіння, аж раптом машина виходить з цього режиму і штучний інтелект віддає вам повний контроль над ситуацією. Дуже мало водіїв здатні на те, щоб вчасно увімкнути увагу та не потрапити в аварію.
Розвиток та всебічне тестування цих пристроїв показує проблему, яку не так легко вирішити, у тому сенсі, що між стадією просунутого круїз-контролю та впровадженням справді автономного автомобіля залишатиметься розрив.
Опір штучному інтелекту у цьому сценарії розвитку також стосується трьох мільйонів людей у ланцюзі постачання, яких можуть замінити технології штучного інтелекту.
Щоб зрозуміти, чи такі наслідки є насправді реалістичними, ми повинні замислитися щодо логістики. Більшість логістичних моделей починаються із вхідних вантажів, що надходять поїздом чи кораблем. Це називається мультимодальним перевезенням, оскільки воно складається зі стандартизованих контейнерів, які можна піднімати прямо з корабля на задню частину вантажівки, тим самим змінюючи спосіб перевезення. Автономні машини насправді не будуть впливати на цей перший етап.
Пізніше відправлення, як правило, довго везуться з порту до складу або розподільного центру. Ці далекомагістральні перевезення можуть бути автоматизовані. Однак, вони складають близько десяти відсотків від загальної кількості водіїв, що виливається у приблизно триста тисяч із трьох мільйонів робочих місць.
"Остання миля", яка починається після розподільного центру, – це найдорожча частина логістичного завдання, коли посилки доставляються до домівок, а ящики з товаром доставляються до підприємств. Це також саме той момент, коли відбувається більша частина логістики, і де місцеві поштарі відіграють значну роль.
Остання миля найскладніша
Справитися із цією останньою милею для штучного інтелекту найважче. Уявіть собі ситуацію: ми у центрі Манхеттена, і тому важливо залишатись насторожі. Потрібно буде лише декілька аварій, перш ніж машини зі штучним інтелектом стануть заборонені – водії, що працюють на доставці, про це попіклуються. Коли це станеться, людей, скоріш за все, знову покличуть на роботу.
Врешті-решт, технології розвинуться та роботи-кур'єри зі штучним інтелектом стануть безпечнішими, знов примушуючи людей втратити робочі місця, однак, знадобиться одне-два покоління еволюції машин зі штучним інтелектом, перш ніж це станеться.
Це не означає, що автономні машини не будуть дивовижними. Вони такими будуть. Частково захват, пов'язаний зі штучним інтелектом, дійсно є обґрунтованими, однак, опір штучному інтелекту допоможе його впливу бути не настільки сильним, як це зараз пророкується. Проте, ці технології справді матимуть значний вплив. Навіть якщо їхній вплив становитиме насправді лише від 10 до 30 відсотків від прогнозів, ми маємо бути вкрай уважними до цього питання.
Слава роботам
Працюючи над питанням того, як уникати праці на посадах, що базуються на роботі з інформацією, а також на виконанні повторюваних та повсякденних завдань, можна логічно зауважити, що потрібно обрати собі роботу, зосереджену на чомусь протилежному. Це означає, що у будівельників, лікарів та художників гарне положення. Однак, щоб забезпечити собі успіх, потрібно додати до цього свою унікальну цінність.
Найоплачуваніша робота, скоріш за все, буде у бот-майстрів. Наступне покоління буде дивовижним чином контролювати та навчати ботів для того, щоб ті допомагали їм у повсякденному житті. Найкращим бот-майстром буде той, хто працюватиме найшвидше і якісніше, а значить, буде цінитися найбільше. Бот-майстри також будуть створювати нових ботів, навчаючи їх виконувати такі завдання від їх імені, що приноситимуть їм дохід.
Та тут є важливий момент. Після того, як ти автоматизував повсякденні заняття, вони такими і залишатимуться; це одноразова угода. Це означає, що нашим дітям потрібно буде постійно навчатися, розвиватися, та, перш за все, бути творчими. Вони повинні будуть заганяти себе, щоб знайти, якого бота створити.
Саме так – успішні діти будуть програмістами та митцями одночасно.
Що чекає на наших дітей?
Чого ми повинні навчати наступне покоління у цей новий вік технологій штучного інтелекту й ботів? Чотири правила, якими потрібно керуватися, наступні: вони мають навчитися приймати зміни і бути в захваті від них; їхню творчість потрібно заохочувати та підтримувати; потрібно визнати, що працювати розумно краще, ніж працювати багато; фізичну роботу слід поважати, а не зневажати.
У середній шкільній програмі набагато менше уваги приділяється мистецтвам та інженерним технологіям, ніж це має бути – це відзначає британський Комітет з питань науки та технологій. Складається враження, що більшість шкіл навчають учнів, як скласти університетські іспити, а більшість університетів навчають їх, як бути великими працівниками сфери знань, а це саме та сфера, яку штучний інтелект намагається автоматизувати.
Але реальність полягає у тому, що люди проходять через цю систему, а технології штучного інтелекту будуть скорочувати кількість доступних робочих місць в кінці цієї системи. Не потрібно закінчувати університет, щоб зрозуміти, що це проблема. Ми, батьки та опікуни, повинні залучитися до цієї проблеми та попіклуватися про те, щоб доповнити освіту наших дітей згідно з ключовими правилами, зазначеними вище.
Збільшення розриву в доходах
Технології не визволять нас, як ми це собі уявляли. Це може статися з часом, але в короткостроковій перспективі це спричиняє розрив у доходах. Наприклад, люди, які управляють Amazon, заробляють набагато більше, ніж працівники, які працюють у вуличних магазинах. Це становище буде лише погіршуватися, і люди уже засмучені.
Водночас, на іншому кінці шкали ми маємо "джемових" робітників ("джем", англ. "JAM"– термін, який використовується у Великій Британії для людей, які "Just About Managing" – "зводять кінці з кінцями"), які ледве спроможні оплачувати свої рахунки. Це хороші люди, які наполегливо працюють та роблять усе, що потрібно, але світ змінюється, а цінність того, що вони роблять, продовжуватиме руйнуватися технологіями. Цей розрив лякає мене найбільше.
Захоплення, стримане острахом
Мені пощастило вирости в сім'ї інженерів, які завжди думали про майбутнє та пробували нові речі. Через це я завжди захоплювався думкою про майбутнє та тим, як наука може його змінити. Тепер, коли я сам уже батько, моє захоплення майбутнім стримує страх через швидкість цієї цифрової революції. На відміну від промислової революції, вона не врегульована. Вона контролюється певними людьми у Каліфорнії, і це проблема. У початковій школі тебе переконують, що, якщо ти вступиш до університету, ти отримаєш гарну роботу. З розвитком штучного інтелекту це стане складніше.
Я вважаю що ми, опікуни, зараз маємо прокинутися та, як тільки можемо, підготувати наступне покоління до того, що станеться. На системи та інфраструктуру нині не можна покладатися. Ми маємо це усвідомлювати, безпосередньо залучатися та втрутитися у формування освіти наших дітей.
А вони вже зроблять усе інше.
Переклад та адаптація: Софія Віндерських
Автор: Метт Баскелл, колумніст Venture Beat та керівник по роботі з клієнтами та партнерами у Rainbird.ai, де він допомагає клієнтам краще зрозуміти штучний інтелект та визначити, де той може допомогти їм досягнути більш ефективних бізнес-результатів.