Під час Форуму видавців у Львові відбулась дискусія про інновації в освіті, ініційована Львівською освітньою фундацією.
Хочеться поділитись думками, які виникли під час неї.
Коли йдеться про інновації в освіті, чомусь спершу на думку спадають планшети, інтерактивні дошки та інше обладнання. Але, як слушно зауважив Андрій Табачин, засновник компанії EdPro.ua, яка саме й постачає таке обладнання в школи, це лише інструмент, це не інновація, а просто сучасність. Можливість для вчителя не вимазуватись крейдою і замість плакатів показувати анімації.
Подальші міркування про інновації приводять до змісту освіти в нашому технологічному світі: про розвиток напрямку STEM (science, technical, engineering, math). Але навіть прибічники цього погляду відчули, що якийсь незбалансований підхід і розширили напрямок до STEAM, додавши art.
Втім, на мою думку, навіть не це має бути інновацією.
Зараз всі захоплюються фінською системою освіти, переймають якісь елементи з неї: роботу в колі на килимочку, міждисциплінарні проєкти. Але ж не це є визначальним в її ефективності. Ключовим моментом є свобода вчителя і довіра до нього.
Власне, я переконана, що найкращою інновацією в освіті буде збагнути, що вчитель – це професія творча.
Коли вчитель може прислухатися до настроїв в групі, зважати на потреби і можливості кожного учня, живо реагувати на події в світі, на нові відкриття і твори, чути голос нового покоління, яке часто саме відчуває, що їм потрібно – тоді з'являється творчість.
Ми часом захоплюємось поетами, які «відчувають дух часу», філософами, які формують свіжі ідеї, які потім змінюють світ, винахідниками, які в різних куточках світу не змовляючись роблять подібні відкриття. Це все люди творчих професій, які відчувають творчий потік, розвивають свою чутливість до світу і можуть вловити тонкі зміни ще до того, як це стане всім очевидно.
Не менш творчо міг би працювати вчитель, бо він безпосередньо бачить, як змінюються діти. Сучасні діти вже не сприймають примусу і безсенсовних вправ, вони хочуть розуміти навіщо та чи інша дія, та чи інша тема – не обов'язково йдеться про практичне застосування, зрештою є не утилітарні знання, але відчуття сенсу – необхідна умова.
Але дуже тривалий час робота вчителя була зарегламентована настільки, що тепер складно почати імпровізувати.
Це нагадує «картини за номерами». Знаєте такий формат розмальовки, коли продається холст разом з набором фарб, а на холсті розміточка – яким номером фарби яку чарунку зафарбувати. Так можна собі відтворити будь-яке полотно: від Ренесансу до сюрреалізму.
Дуже подібно працюють наші вчителі: нумеровані фарби й розмітка на холсті – детальні методики, навчальні плани.
Це все дуже добре дозволяє відтворити те, що вже є.
Але не дозволяє створити нічого нового.
А інновації – це саме створення нового, гнучкість у швидкозмінному світі.
Остап Стасів, співзасновник ВУМ розказує про те, як вони розробляють курси з громадянської освіти і намагаються прищепити людям відкритість до змін. То, власне, для вчителів це вкрай необхідно. Не лише сказати: «Ок, давайте, імпровізуйте». Вчителі глобально розучилися це робити.
В кращому випадку вони чекають, коли хтось намалює нову картину, щоб одразу розграфити її на номерки і тиражувати. Але їм вкрай складно почати малювати щось своє.
Але саме це буде справжньою інновацією в освіті. Вчителювання як творчий потік.
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram