Психологи Альони Баланюк та Олександра Туманська ліцею Educator на вебінарі 14 травня «Авторська позиція у житті та як її виховати» розповіли, як в ліцеї виховують в дітях авторську позицію до життя і як вчителі та батьки можуть використати цей досвід.
Далі пряма мова Альони Баланюк
Ви часто чуєте від дітей фрази на кшталт «Так сталося», «Воно саме», «А от у інших ще гірше», «Я зробив, бо всі зробили»? Такі фрази є маркерами пасивної позиції у житті, коли особистість не реалізує власну волю, не відчуває, що може впливати на своє життя. Не знає, що має контроль над подіями у своєму житті. Така людина схильна перекладати відповідальність за все, що з нею відбувається, на інших. Навіть у своєму власному поганому настрої знаходить винних.
Може здатися, що дитина безвідповідальна. Але якщо подивитися глибше, то виявиться, що, ймовірніше, вона просто не знає, що має владу над собою та обставинами власного життя. Як наслідок, така людина буде постійно чекати вказівок від інших та спиратися на оцінку та прогнози інших, а не на власні. Наприклад, коли учень списує на контрольній у іншого – чому він впевнений, що інший знає краще, ніж він сам?
Так виховуються люди, які не можуть дати собі раду не лише у побутовому плані, але й не здатні робити вибір, прикладати зусилля для досягнення бажаного.
Ми, дорослі, інколи можемо обрати варіант – дати вказівку, сказати, як треба, бо ми й справді краще знаємо, як треба, адже в нас є життєвий досвід. Але тим самим ми позбавляємо цього досвіду молоду людину. Вона звикає до того, що за неї все вирішують інші люди. Коли треба прибрати в кімнаті, їй про це повідомлять, або самі приберуть, на заняття розбудять, яким має бути майбутнє, розкажуть, гроші звідкись з’являються і виглядають, як невичерпний ресурс.
В школі завдання теж виглядають досить чітко та однознозначно і не передбачають вибору. Відповіді на питання мають чітку одну правильну відповідь, тобто я обо правильно відповідаю, або ні. І тут ми не даємо можливості знаходити власні унікальні рішення.
Ми піклуємося про наших дітей, забуваючи, що в цей час вони формуються і сприймають таку модель, як модель життя. Вони навіть не замислюються над тим, що так може бути не завжди і не з усіма. Не знають, що їх успішні батьки не завжди були такими. Не знають, скільки батькам довелося здобувати досвіду для того, щоб мати те, що в них є. Не знають про те, що коли у батьків щось йде не так, то це не через те, що вони слабкі чи не досить розумні, а тому що життя взагалі буває непередбачуваним, і такі періоди – це норма і з них є вихід.
Діти не відчувають ніяких наслідків своїх кроків. Не помиляється той, хто нічого не робить. А наші діти здебільшого якраз роблять лише те, що їм сказали, тобто просто існують. Таке існування досить безпечне для молодих людей. А от відповідальність та вибір можуть принести багато розчарувань. Необхідність наполегливо працювати викликає роздратування, втому, відчуття несправедливості. Але позитивний результат вартий того, аби все ж стати автором свого життя. Згадайте тільки відчуття, коли ви отримали перші гроші за свою роботу. Це ж були найцінніші гроші у житті.
Давати дитині можливість обирати, відчувати наслідки свого вибору – це наче поступово давати людині кермо від власного життя. Дорослим важливо розуміти, що не буде одного дня, коли дитина стала дорослою, все зрозуміла і почала жити своїм життям. Якщо не навчити людину користуватися автомобілем, то отримання водійських прав не зробить її водієм, вона все одно має пройти свою школу життя. Так само як вісімнадцятиріччя не зробить із дитини дорослого.
Вибір, який ми робимо у будь-якій ситуації – просто плисти за течією чи бачити можливості, що відкриваються на цьому шляху. Знаходити золоті зернятка у будь-яких обставинах, як ті золотошукачі, що перемивають тонни бруду, але знаходять цінність, яку шукають. Коли людина усвідомлює цей вибір, то кермо від життя переходить у її власні руки. Це дає можливість обрати власний шлях – шлях золотошукача.
Авторська позиція у житті – це спосіб мислення, стиль існування, при якому взагалі не буває перешкод, є лише обставини, які несуть нові можливості.
Ви, напевно, чули про те, що у будь-яких стосунках завжди відповідальність ділиться рівно 50 на 50? Так от стосунки з життям працюють за цією ж формулою. Ми, справді, не можемо контролювати вчинки інших людей, ситуацію в країні або природні сили. Але ми здатні контролювати себе, свої рішення та дії. Навчитися бачити можливості у будь-яких обставинах – це вміння, яке можна засвоїти так само, як вміння їздити на велосипеді.
Перший етап, який дитина має пройти у цьому навчанні, – пізнати себе. Звичайно, це неможливо зробити досконало, але чути свої власні бажання та наміри – основа авторської позиції. Бо що ж це за автор, який не знає нічого про свого персонажа?
Для цього підліток має брати участь у якомога більшій кількості діяльностей: різні заняття, гуртки, курси. Спілкуватися з різними людьми, слухати історії інших, приміряти різні образи та ролі, щось з цього залишиться з ним і стане камінчиком, з якого він побудує щось своє. Не чекайте, що підлітки радо сприймуть вашу пропозицію робити зайві рухи. Звичайно вони хочуть, щоб їх залишили у спокої, але ми маємо спонукати їх все ж докладати зусиль до створення самих себе.
У нашому ліцеї ми постійно долучаємо дітей до різного роду діяльності, ділимося власним досвідом та запрошуємо відомих успішних людей з різних сфер діяльності. Кожен член команди ділиться власними захопленнями, історіями того, як ці захоплення з'являються та формуються. Наші учні дуже люблять слухати якраз захоплених своїм власним життям людей, це стає для них прикладом того, що життя варте того, щоб шукати себе, пізнавати світ.
Важливо обов’язково хвалити дитину за те, що вона рухається та розвивається, говорити про те, як цінно та значуще те, що вона працює над собою (навіть якщо вам здається, що нічого такого видатного дитина й не зробила). Кожен рухається у своєму темпі і нам, дорослим, важливо вміти бачити найменші зрушення та акцентувати на них увагу дитини. Особливо це важливо для дітей, що звикли бачити негатив, мають низьку самооцінку та постійно критикують себе.
Коли ми будуємо індивідуальну стратегію розвитку дитини, то наголошуємо на тому, що ця робота – вже реальні кроки до розвитку. Те, що учень прийшов, включився в розмову – це і є реальна зацікавленість собою та праця задля розвитку і це вже варте поваги. Важливо повертати, показувати дитині цю повагу, формувати в ній повагу до власної особистості. До результату ми дійдемо пізніше, але на цьому шляху дуже важлива підтримка та віра в себе.
Наступний крок, коли у дитини з’являються бажання (ура, якщо це сталося!) дати їй можливість «набити свої синці». Ви не можете вберегти свою дитину від помилок, не критикуйте її бажання та ідеї, нехай зробить щось сама, нехай переживе своє розчарування або може й тріумф. Якщо не вийшло те, що планувалося, важливо підтримати, пояснити, що це нормально і провести разом аналіз помилок. Це і є пошук золотих зерняток. Коли людина розуміє, що невдача насправді допомагає зрозуміти, як досягти успіху, то жодні перешкоди її не злякають, та не змусять опустити руки.
Вислови на кшталт «А я ж тобі говорила/говорив» точно не допоможуть, не підтримають та не навчать справлятися з поразкою. А от «Ти молодець, що спробував», «Це нормально, що одразу не вийшло» будуть формувати саме авторський тип мислення. Питання, які допоможуть разом проаналізувати отриманий досвід без критики:
Що ти зробив, щоб ця ситуація сталася/не сталася? Простий перелік фактів без оцінки. Це питання дає відчуття «Я на щось впливаю».
Що б ти міг зробити, щоб ця ситуація сталася/не сталася? Також перелік без оцінки. Це питання допоможе навчитися бачити можливості.
І нарешті все, про що ми говорили вище, підводить нас до реальних кроків. Дитина вчиться планувати, переходити від розмов до дій та контролювати такий ресурс, як час. Якщо ми беремо на себе додаткові обов’язки, це займає більше часу і інші сфери життя можуть страждати. Саме час дитині навчитися розставляти пріоритети, оптимізувати час, розраховувати його, відділяти важливе та неважливе, виділяти певний час для відпочинку та роботи.
Коли я говорю слова навчити та допомогти, то маю на увазі підтримку тоді, коли дитина звертається до вас за нею.
Якщо ви зараз підійдете до свого підлітка та запропонуєте негайно почати щось робити, перестати робити дурниці, а скласти розпорядок дня і слідувати йому, він вас не зрозуміє та сприйме це, як ще одне ваше рішення замість нього, вже звичне. Можливо, він навіть зробить все, що ви від нього вимагаєте. Але чи зрозуміє він, що його доля у його руках? Чи зрозуміє, якої долі він хоче для себе.
Найдовший та найважливіший етап – це формування цікавості та чутливості до себе. Сучасне покоління підлітків неодноразово кардинально змінять свою професію та захоплення, такий зараз час – немає нічого постійного. І найважливіше в цих умовах:
Чути себе.
Вірити в себе.
Вміти бачити можливості.
Мати власну стратегію засвоєння нового.
Далі пряма мова Олександри Туманської
Для того щоб в дитини була авторська позиція в житті, треба побудувати відносини з нею таким чином, щоб підкреслювати її особистість. В першу чергу робити акцент на її талантах, допомагати розвивати їх. Ніколи не нав'язуйте свій світогляд та життєві принципи, навпаки – поцікавтесь життєвими принципами дитини. Нехай вона пояснить, чому обрала саме їх. На різних етапах життя деякі з них можливо будуть змінюватись, і це нормально.
За період дорослішання в дитини буде змінюватись бачення життя та ставлення до багатьох речей, тому важливо сприймати дитину як людину, що знаходиться в процесі становлення і вдосконалення.
Для того щоб розвиватись у напрямку своїх інтересів та талантів, дитині потрібне підкріплення. Ось що входить в це поняття:
ваша зацікавленість інтересами або талантами;
можливості для того, щоб спробувати реалізувати себе;
впевненість, що якщо не вийде, то ви допоможете впоратись з поразкою.
Батьки – це чарівники, які мають сили надати дитині саме те, що потрібно їй для розвитку. Ви маєте своє бачення як краще, та що потрібно вашій дитині, адже ви турбуєтесь про її майбутнє. Але тут важливо дати саме те, чого потребує дитина, не обмежуючи її своїми побоюваннями. Це важливо для того, щоб виховати відкритість до світу та впевненість не відступати через страхи.
У вашої дитини можуть бути зовсім протилежні уподобання та пріоритети ніж у вас в дитинстві. Технології швидко розвиваються за рахунок чого зникає багато професій. Наприклад, журналіст в традиційному розумінні стане впевненим користувачем інтернету, соціальних мереж з аналітичним складом розуму, здатний відрізнити достовірну інформацію від фейку та вмінням дотримуватися професійної етики. Перекладачів, редакторів, банківських службовців, нотаріусів замінять застосунки та штучний інтелект.
Якщо не надати можливості, що визначать таланти саме вашої дитини, в майбутньому їй буде складно самостійно розвиватись у різних напрямках, через страх поразки та невпевненість. Щоб розуміти пріоритетний напрямок розвитку дитини, треба приділяти їй достатньо уваги, щоб вона завжди відчувала вашу підтримку та зацікавленість її особистістю.
Надавати підтримку означає робити акцент на успіхах, заохочувати та хвалити за старання. Тут на допомогу прийде надання зворотнього зв’язку методами ненасильницької комунікації. Коли ми не акцентуємо увагу виключно на помилці, а робимо акцент на аналіз того, як можна діяти інакше. Допоможуть вам у цьому такі питання:
Давай проаналізуємо, як можна було діяти інакше в данній ситуації?
Що завадило тобі поступити інакше?
Чого не вистачало, щоб ситуація склалась іншим чином та чим я в цьому можу тобі допомогти?
Твоя помилка не характеризує тебе як погану людину, а дає тобі можливість навчитись діяти інакше, бачити більш широко.
Не вимагайте від дитини досконалості, всі ми неповторні, коли не намагаємось зламати себе, щоб відповідати шаблонам. Все, що дитина вбирає в себе з навколишнього світу, проходить через фільтр її світогляду та формує свою унікальну модель відношення до життя.
Кожна дитина на цьому шляху буде здійснювати багато помилок та зустрічатися з проблемами. Задача дорослих при цьому – не вберегти від проблем, а навчити вирішувати їх та брати з цього безцінний досвід, бути переможцем, а не жертвою обставин.
У підлітковому віці дитина здатна критично міркувати про такі поняття, як справедливість і рівність, а також бачити світ через призму власного досвіду. Ці зміни в мисленні підлітків дають їм змогу краще розуміти суспільні тенденції, формуючи власну думку.
Розвиток пізнавальних здібностей допомагає підлітку знайти відповіді на багато глибоких запитань. Ще декілька років тому ці питання не мали для нього сенсу, але зараз вони допомагають йому перетворитися з дитини на самостійного дорослого: «Хто я? У що я вірю? Ким я хочу стати і що для цього потрібно зробити?».
Однак підліткам поки ще бракує зрілості, щоб мати максимальну користь зі своєї цікавості.
Допитливість розуму – одна з переваг підлітка. Дитина прагне дізнаватися більше в школі і за її межами, і задача дорослих допомогти задовольняти це прагнення до цікавості, для того щоб воно не згасло. Ви можете здивуватися, наскільки підлітки, яких у школі вважають невмотивованими, цікавляться подіями у світі. Вони можуть неохоче вчити уроки, але кожного дня читати новинні сайти.
Часто шкільні оцінки не відображають рівня їх знань, навичок, ерудованності та обізнанності. Тому важливо звернути увагу на те, чому підліткам не подобаються шкільні предмети. В цьому віці пріоритетом є випробовування своїх навичок та вмінь. Коли ця потреба на уроці не задовольняється, а замість цього учні отримують виключно теоретичні знання, інтерес до уроку згасає.
Ми розуміємо, наскільки важливою є потреба підлітків все спробувати власноруч, в нашому ліцеї, під час розглядання кожної теми з предмету викладач обов’язково застосовує практичну складову. Якщо це урок хімії, то учні розглядають склад і властивості речовин, які їх оточують: оцет, деякі мийні засоби. На уроках географії обговорюють економіку країн, аналізують новини в світі.
Підлітки часто є ідеалістами, думаючи, що здатні змінити світ. Незалежно від того, до якого покоління належать. Наші діти й усі наступні покоління успадкують світ, у якому набагато більше небезпек, ніж у тому, де ми народилися. Саме тому, власна думка та позиція дуже важлива для становлення успішної емоційно зрілої особистості.
Щоб закріпити вміння підлітка сміливо висловлювати свою думку, ставтеся до неї серйозно. Заохочуйте до виразу власної думки з будь-яких життєвих питань, наприклад, можна обговорити новини та поцікавитись думкою дитини.
Не кожного разу це будуть конструктивні висловлювання, але таким чином дитина вчиться аналізувати, а дорослі потрібні для того щоб допомогти провести цей аналіз і зробити його більш якісним. В цьому вам допоможуть розгорнуті питання стосовно думки дитини:
Чому ти так вважаєш?
Чим підкріплена ця думка?
Опираючись на які джерела або думку яких спеціалістів, ти робиш свої висновки? Чому ти спираєшся саме на них?
Підлітки часто перегинають палицю, прагнучи самостійності, і водночас вони не впевнені у своїй думці. Підлітки все ще потребують, щоб ви допомогли знайти напрямок і втриматися на ньому, але в той же час чинять опір. Їм потрібен час, щоб сформувати свою точку зору, і для цього вони протистоять чужим думкам. Тому вибачте своєму підлітку зайву різкість. Дозвольте проявляти наполегливість і самим кермувати, ваша задача – надати інструкцію, як втримати це кермо.
Підліток використовує всі свої навички критичного мислення, щоб сперечатися з вами. Це пов'язано з тим, що підлітки, у відмінності від дітей, можуть порівнювати себе з іншими людьми – друзями, учителями, батьками. Це порівняння приводить їх до більш реалістичної самооцінки.
Для досягнення успіхів у діяльності підліткам потрібно мати достатню впевненість у собі і в своїх здібностях. Відсутність такої впевненості веде до апатії, песимізму, відчуття власної другорядності. У результаті багато підлітків завжди готові до гіршого, бояться зробити або сказати щось неправильно.
Тому надзвичайно важливо формувати в дітях позитивне уявлення про себе. Це одна зі складових побудови індивідуальної траєкторії розвитку, яка допомагає в пізнанні не стільки міжлюдських взаємин, скільки проникнення вглиб особистості. Це основа, на якій ми будуємо індивідуальну траєкторію учня в нашому ліцеї. Адже якщо людина добре знає себе, вона може сміливо спиратись на свій вибір та керувати своїм життям.
Одна з надокучливих думок підлітків – «Я не знаю, що в мене виходить найкраще!», тому позитивне підкріплення за допомогою аналізу вмінь та навичок, який проводиться за допомогою картування, допоможе відчути себе більш впевнено та затвердити свою позицію в тому чи іншому напрямку. На етапі становлення у молодої людини мають бути сформовані високі особистісні цінності, життєві цілі, мотивація саморозвитку, здатність глянути на себе збоку.
Авторська позиція обумовлює стан, в якому людина має сміливість робити так, як вважає за потрібне, і розуміє, що таке особиста відповідальність. Ці два пункти повинні бути обов'язково разом: якщо ви не наважилися бути рішучим, не зробили те, що самі вважали за необхідне, то навіть коли ви взяли за це відповідальність – ви не Автор. Якщо ви діяли сміливо, але вважаєте, що в неуспіху винні інші люди або обставини – це теж не авторська позиція. Виконуючи чиїсь розпорядження, Автор також дозволяє собі діяти самостійно і творчо.
Людина-Автор самостійно вирішує свої життєві ситуації, не розігруючи при труднощах жертву. Позиція Автора перетворює людину в особистість. Це той, хто в житті діє по можливості осмислено і несе відповідальність за свої вчинки, навіть перед собою, володіє своїми емоціями.
Авторська позиція в житті проявляється в першу чергу в звичці у важких ситуаціях не переживати, а діяти, шукати можливості вирішувати життєві завдання.
Для того щоб розвинути в дитині авторську позицію, треба також виявити, які захисні механізми в дитини проявляються сильніше та які слабше, коли вона зустрічється з труднощами. Виділяють вісім основних механізмів:
Тестування, яке ми використовуємо в індивідуальних заняттях, допомагає визначити, якому з механізмів дитина надає перевагу, а які розвинені у меншій мірі, які хоче розвинути та чому. Знання захисних механізмів допомагає будувати стратегії дій усвідомлено, спираючись на способи, які відповідають особистості і ситуації.
У нашій індивідуальній та груповій роботі з підлітками ми будуємо індивідуальні стратегії розвитку, вчимо їх цікавості до себе. Постійно звертаємо їхню увагу на їх власну участь у будь-яких подіях їхнього життя. Відчуття контролю над тим, що його оточує – це і є той ресурс, який робить людину автором свого життя.
Читайте також 4 навички для успішної здачі ЗНО, або Кому потрібно це ЗНО