Досконалості немає меж! І професійності теж. Щодня ми маємо ставати кращою версією себе – розвиватися, дізнаватися нове, допомагати іншим... А вчителі при цьому ніколи не забувають, що вони є моделлю для наслідування. Щодня на них дивляться десятки пар очей, що стежать буквально за кожним кроком. Тож необхідно віподвідати високому статусу педагога! Як це зробити? Які принципи допоможуть стати справді успішним учителем?
Як ви оцінюєте учнів? Звичайне опитування наприкінці уроку або теми у поєднанні зі звичними контрольніми не завжди дають бажаний результат. Багато хто з учнів насправді просто боїться виходити до дошки та відповідати. Погодьтеся, впевнено говорити тоді, коли на тебе дивляться інші, не завжди просто, а навіть очікування контрольної інколи здатне перетворити життя вразливої дитини на кошмар.
Не варто ігнорувати такі нюанси. Допоможіть учням почуватися впевнено! Проведіть невиличке опитування, запитайте:
як учням зручно відповідати (усно чи письмово); як вони себе почувають, коли виходять до дошки; який формат контролю знань був би для них цікавим (звичайна контрольна, тестові завдання, проєктна робота тощо); чи завжди, на їхню думку, вони отримують справделиві оцінки; які, на думку учнів, вони мають сильні та слабкі сторони; які б теми вони хотіли вивчити глибше.Таке опитування допоможе вчителю побудувати особливу стратегію роботи з класом та конкретними учнями. Наприклад, ви зможете задавати учням проєкти, організувати групове навчання, запропонувати деяким школярам виконувати творчі завдання тощо. І, можливо, доведеться дещо модернізувати плани своїх уроків, змістивши фокус на те, що цікавить учнів. Звісно, це можливо далеко не завжди. Але варто бути до цього готовими.
Як відомо, наші очікування так чи інакше впливають на результати роботи. І інколи не лише нашої! Мабуть, ви чули про відомий поведінковий експеримент професора Розенталя: на початку навчального року науковець нібито провів учням тести на IQ, які мали стати головним критерієм успішності школярів. Новим учителям дітей Розенталь сказав, що 10 учнів мають особливий потенціал (прізвища він обрав рандомно).
Що ж у результаті? Учителі підсвідомо пам'ятали про те, що дехто з учнів більш здібний, тому приділяли їм більше уваги, надавали якісний зворотний зв'язок, допомогали аналізувати помилки. Більше того, до таких учнів педагоги ставилися більш поблажливо. Великі надії призвели до готовності допомагати дітям у процесі навчання.
Звісно, упередження бувають різними. Наприклад, багато хто вважає, що дівчатка більше схильні до гуманітарних наук, тоді як хлопчики легко справляться з точними. Хоча насправді це зовсім не так. Ми можемо навіть не помічати свого упередженого ставлення через стереотипні уявлення, з якими жили з дитинства. Що ж робити? Для початку визнати, що упередження можуть бути реальною проблемою, а потім уважно проаналізувати власну поведінку. Поставте собі наступні запитання:
Чи виділяю я когось із класу? Чи вважаю я деяких учнів більш здібними/розумними, ніж інші? Чи не буває такого, що ще на початку вивчення нової теми я думаю, що ось цей учень точно не впорається? Чи буває так, що я даю завдання учням і думаю, що з ним може впоратися тільки один? Чи не буває, що дехто з учнів мене дратує? Чому так відбувається? Чи буває так, що я ставлю комусь гарну оцінку, хоча сьогодні цей учень працював не так уже і добре? Можливо, інколи я ігнорую інціативу деяких учнів? Можливо, я не враховую всі здібності особистості?Відверта розмова з собою допоможе побачити підводні камені вашого стилю викладання та поглянути на деяких учнів з іншого боку.
Цього року дистанційне навчання увірвалося у наше життя і навіть не спитало, чи ми взагалі готові. Але насправді колись це мало статися: вчителі мали вийти в інтернет. І як би не було у вересні, тепер навчання стане більш гнучким, а онлайн та офлайн поєднаються. Звісно, до ефективності онлайн-навчання поки що є безліч запитань, але ми не можемо заперечувати той факт, що декому з учнів такий підхід дійсно сподобався. І результати вони продемонстрували чудові!
Інтернет ховає у собі безліч можливостей для навчання. І це не лише Zoom чи Google Classroom! Якщо добре пошукати, можна знайти безліч ігрових додатків, навчитися користуватися візуальними інструментами (інфографіками, діаграмами тощо), спробувати попрацювати з відео чи фоторедакторами, створти комікс тощо. І неодмінно спілкуватися з учнями! Можна створити окрему сторінку класу у соцмережі або групу в месенджері – їм буде цікаво!
Звісно, у вас є перевірені методи викладання, які чудово працюють уже не першй рік. І це чудово. Але як часто ви пробуєте щось нове? Ваші учні мають бачити, що ви не стоїте на місці, розвиваєтеся і пробуєте нове, вводите нові прийоми та методи. Не варто соромитися, чесно скажіть учням, що ніколи раніше не пробували працювати з цим додатком, але дуже хочете показати його дітям та навчити їх новому. Вони точно оцінять таку відвертість! І будуть брати з вас приклад.
Змініть оформлення класу, додайте начності (або використайте іншу), переставте парти... Навіть найпростіші зміни можуть надихнути на творчість і вас, і ваших учнів!
Навіть якщо видався не найкращий день. Коли ми любимо те, що робимо, це помітно. Ми сяємо, ми енергійні, ми натхненні та впевнені у собі. І навіть найскладніша навчальна тема раптово стає цікавою та не такою вже незрозумілою. Мотивація зникла, а натхнення поділося невідомо куди? Можливо, вам треба перепочити, подумати над реорганізацією робочого дня, послухати про досвід інших педагогів, просто розібратися у собі.
Розширюйте горизонти та пробуйте те, чого не робили раніше. Наприклад, співучителювання! А може вам до душі інтеграція предметів? Можливостйе безліч!
Не будьте занадто серйозними, покажіть учням, що ви теж весела та цікава особистість. Зрештою, розваги та навчання чудово поєднуються!