Максим Почебут, керівник освітніх програм ЕРАМ у Східній та Центральній Європі, проаналізував для НВ ситуацію з IT-освітою в Україні.
Згідно зі звітом Global Skill Index-2020 року, Україна увійшла в п’ятірку лідерів рейтингу в категорії Технології, але посіла лише 43-е місце з 60 в категорії Бізнес. Про що це говорить?
Українці всерйоз зайнялися самоосвітою й освоєнням гостро затребуваних дисциплін. Вільний доступ до високоякісного контенту, що відкрився в період пандемії, і масовий перехід навчання в онлайн привели до зміцнення позицій України у світовому рейтингу компетенцій.
Нещодавно освітня платформа Coursera опублікувала щорічний аналітичний звіт Global Skill Index-2020. Він демонструє рівень кваліфікації фахівців у різних країнах світу. Аналітики Coursera проаналізували підсумки навчання 65 мільйонів слухачів з 60 країн, які проходили курси на платформі за останні 12 місяців.
Дані збирали в 11 різних областях у трьох сферах: бізнес, технології та data science. Україна увійшла до п’ятірки лідерів рейтингу в категорії Технології, поступившись Росії, Білорусі та Швейцарії.
Схоже, що озвучені раніше наміри держави в рази збільшити кількість кваліфікованих фахівців в IT-сфері, починають набувати реальних обрисів. Правда, поки що, в основному, завдяки зусиллям самих українців.
Справедливо зазначити, що держава все-таки робить кроки назустріч IT-індустрії, яка так гостро відчуває кадровий голод. Наприклад, у поточному році МОН України виступили з ініціативою підтримати студентів, які обрали спеціальності зі сфери інформаційних технологій.
Держзамовлення на 2020−2021 навчальний рік на ці напрями збільшився приблизно на 30%. Це означає, що кількість молодих людей, які матимуть змогу навчатися у ВНЗ на бюджетній основі може зрости на третину.
Іншими словами, держава відреагувала на потребу галузі в кваліфікованих IT-фахівцях, збільшивши кількість бюджетних місць, однак наскільки це вирішить проблему галузі?
Нововведення, прогнозовано, спричинить за собою зростання кількості студентів на потоках. Хоча кількість учнів і регулюється ліцензійним обсягом, встановленим Міністерством освіти, за статистикою попередніх років, цей обсяг повністю використовували тільки 5−6 топових університетів України.
Переважна більшість вишів, повністю вичерпуючи бюджетну квоту, все ще мали місця в резерві, які, ймовірно, заповняться в поточному році. Таким чином, ще більше зросте навантаження на викладачів, частина з яких вже в процесі адаптації до нової реальності переходу за «віртуальні парти». Відповідно, вони фізично не зможуть приділяти належну увагу роботі зі збільшенням кількості студентів. До того ж, потоком, розділеним на 5−6 і більше груп, складно керувати з точки зору адміністрування. Адже ті ж лекції, як форму навчання, ніхто не відміняв, нехай навіть і в онлайн-форматі.
Максимальна автоматизація процесів, в яких втручання людини можна скоротити до мінімуму. Це допоможе розвантажити викладачів, звільнивши їх від витрати часу на рутинні завдання. Наприклад, в освітніх програмах EPAM University ми використовуємо власні внутрішні інструменти для перевірки домашніх завдань, а контент лекцій розміщуємо на платформі Learn, доступ до якої мають всі слухачі в режимі 24/7.
Виші можуть успішно застосовувати подібну практику, попутно залучаючи студентів в розробку і підтримку інструментів для автоматизації освітніх процесів. Таким чином, виграють обидві сторони: студенти отримують досвід роботи на реальному проекті, а навчальний заклад — функціонуючий продукт.
Про актуальність такої проблеми можна говорити, глянувши, наприклад, на прохідний бал з профільного предмету — математики — на спеціальність «Інженерія програмного забезпечення». Якщо у великих університетах, таких як Київський національний університет ім. Т. Шевченка, НТУ Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського, НТУ Львівська політехніка, прохідний мінімум становить 150 балів, то в переважній більшості регіональних вузів, і навіть в НТУ «Харківський політехнічний інститут» — це всього 100 балів. Відповідно, збільшення кількості студентів призведе до того, що на одному потоці, ймовірно, будуть вчитися молоді люди з істотно різним рівнем підготовки з основної дисципліни для даної спеціальності.
Як наслідок, сильніші студенти будуть поступово втрачати інтерес до навчання в колективі, що не стимулює конкуренцію і до програми ВНЗ загалом, і займуться пошуком інформації просунутого рівня в альтернативних джерелах. Слухачі з нижчим рівнем підготовки, навпаки, ризикують отримати значні прогалини в знаннях, не встигаючи за програмою.
Можливе рішення. Найпростіше, на перший погляд, це провести градацію груп по успішності всередині потоку, що дозволить створити конкурентне середовище в сильних групах і ретельніше опрацьовувати складні теми з відстаючими.
У глобальнішій і довгостроковій перспективі необхідно приділяти увагу вивченню фундаментальних дисциплін: математичний аналіз, логіка, дискретна математика. Адже ці важливі для майбутніх інженерів предмети неможливо освоїти, пройшовши онлайн-курси або переглянувши серію навчальних відео. Водночас, саме вони є основою подальшого освоєння актуальних технологій. Необхідно створювати високорівневі програми, зокрема і комерційні, інтегруючи в них найкращі напрацювання європейських університетів. Не ігнорувати класичний підхід при вивченні фундаментальних дисциплін. Напрацювання базису вимагає часу і трудовитрат, зате окупається сторицею при подальшому вдосконаленні професійних навичок.
На жаль, поки далека від вирішення і давня проблема світового масштабу — значне відставання вищої освіти від реалій ринку. У сфері IT допомогти її (хоча б частковому) вирішенню може залучення до викладацької діяльності практиків, які добре знайомі, як з технологіями, так і з побудовою бізнес-процесів усередині компанії. Адже згідно з тим же рейтингом Global Skill Index-2020 року, в категорії Бізнес Україна посідає 43-е місце з 60. Це означає, що нам ще належить докласти зусиль до розвитку навичок проектного менеджменту, організації ефективної комунікації, бізнес-аналізу, управління персоналом і цифрового маркетингу. Тільки так Україна зможе в майбутньому бути не просто постачальником інтелектуальних ресурсів для країн з більш розвиненими економіками, а державою, яка провадить конкурентоспроможні продукти в сфері високих технологій для світового ринку.
Безумовно, на практиці глобальні зміни в системі освіти не даються легко і не відбуваються в один момент, але, як відомо, дорогу здолає той, хто йде.
Джерело фото pexels
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram