Освіта – одна із найвразливіших сфер під час війни. Денис Гриньов, керівник освітніх програм ЕРАМ Україна, про фокус на якості освіти як основу освіченої нації.
Освіта – одна із найвразливіших сфер під час війни. Ми не говоримо вголос про колапс освітньої системи, але маємо сумні цифри. Сьогодні вже близько 230 шкіл по всій Україні повністю зруйновані, майже 2 400 пошкоджені в результаті російської агресії. Вчителі та викладачі університетів вимушено покидають країну, якась частина – мобілізована до лав ЗСУ. Та головне сьогодні — не втратити дітей, які прагнуть отримати знання. Отож, країна повинна, пропонуючи освітні послуги, зважати на їх якість.
Цьогоріч українським абітурієнтам пощастило – їх приймають десятки європейських університетів. Та я би дав шанс поборотися за увагу вітчизняним вишам. Вважаю, попри війну здобути добротну ІТ-освіту в Україні реально. Але гравцям освітнього ринку треба дбати про її якість.
Тема підвищення якості освіти — завжди багатогранна: як оцінити цю якість і хто її оцінюватиме? Я багато років в освіті та ІТ-індустрії, і кожен раз, коли говоримо на цю тему, викладачі кажуть: дайте нам свої стандарти, як оцінити потрібний для бізнесу рівень випускника. Бізнес формулює свої вимоги, та все ж потім донавчає випускників вже в компанії. І на це є багато причин.
Одна з них — негнучкість. Українські університети все так само потребують фінансової та кадрової автономії. Попри певні зрушення останніх років, на жаль, сьогодні в державних навчальних закладах слабко розвинута самостійна бізнес-модель. І це не спонукає випускників обирати професію викладача.
Мій досвід підтверджує, що найефективніше працює модель, коли спільні зусилля поєднують університет, індустрія та держава. Із розвитком ІТ-індустрії кількість абітурієнтів на ІТ-спеціальності збільшується, водночас ми спостерігаємо відтік кваліфікованих викладачів саме з університетів в індустрію. Впровадження прозорого і легкого контролю з боку держави також дозволить університетам швидше та зручніше працювати із грантами. Але ці зміни залежать від дій держави, а наші очікування - довгострокові. А що ми можемо зробити зараз, у короткостроковій перспективі?
Представники індустрії розуміють, що інвестування у розвиток фундаментальної академічної освіти збільшує кількість освічених людей в Україні. Це такий національний банк знань людей, які впливають на зміни в державі і, як правило, є драйверами ефективних реформ. І в них точно з’явиться багато завдань після перемоги.
Ми розуміємо, що на сьогодні поєднання формальної академічної та неформальної прикладної освіти – це напевно єдиний механізм, який наповнює ІТ-індустрію кваліфікованими фахівцями. Плюси неформальної освіти – у її гнучкості та сучасних підходах. Держава зі свого боку на початку 2022 року затвердила 35% частку неформальної освіти для ІТ-спеціальностей, яка може бути перезарахована в рамках університетських програм навчань.
Поєднання форм навчання може використовувати накопичення кредитів, тобто все, що студент отримав додатково, на неформальних програмах навчання, враховується в університеті. В перспективі це дозволить розробляти спільні освітні траєкторії, які поєднують навчання у виші з навчанням у провайдера неформального навчання.
Рівень засвоєння матеріалу студентів університету доволі різний, тож, на мій погляд, доречною буде побудова індивідуальної навчальної траєкторії. Так, наприклад, вже працюємо ми в ЕРАМ, коли є навчальні програми рівня «бакалавр» і «магістр», які спрямовані на практичне застосування отриманих в університеті знань і в залежності від початкового рівня складається окремий шлях навчання. Хочу поділитися з освітянами цим підходом.
Ми створили власний інтерактивний контент з багатьма тестами, розробили та вбудували систему автоперевірки задач безпосередньо в середовище навчання. Наступний крок – почали активніше розвивати єдиний, так званий «learning pass», який повинен орієнтуватися на формулюванні цілей та результатів навчання (learning objectives і learning outcomes), спрямованих на кінцеві результати – тобто інтерв'ю на кожному з етапів.
Ми формулюємо не просто ціль конкретного заняття або теми, а набагато глибше – деталізуємо навіть цілі окремої задачі. Тоді можливо створювати індивідуальні траєкторії навчання – умовно «from zero to hero» (від нуля до зірочки). Уся програма будується на основі мікрокурсів, які вмикаються або вимикаються для окремої траєкторії. У результаті можна побачити деталізацію результатів навчання не тільки за темами занять, а за кожною практичною задачею.
На мій погляд, коли університет бачить деталізований шлях навчання у провайдерів неформальної освіти з відкритими програмами і цілями навчання, це забезпечує ефективну співпрацю та дозволяє підтримувати якість ІТ-освіти на доволі високому рівні. А майбутнім інженерам отримувати сучасну та практичну інформацію, яка опирається на фундаментальні знання.
Сьогодні світ спостерігає за нами, руку підтримки надають найкращі. Ми – цікаві. Але ми повинні й надалі об’єднувати зусилля на всіх рівнях, і якомога більше тримати фокус на доступності освіти, її якості, та продовжувати інвестиції. Майбутнє України – в її освічених громадянах.
{{read_more|Читайте також| 5665, 5681}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram