Не шукати по одному, а мати одразу усі програмні твори з української літератури у одній збірці автора – це серія книжок Yaka ШКОЛА від видавництва Yakaboo Publishing. Паперові книжки – різнобарвні, з обкладинками, унікальний дизайн яких нагадує традиційні косівські кахлі. Електронні ж версії збірок можна читати зі звичних девайсів в мобільному додатку Yakaboo у будь-якому місці, що дуже актуально в реаліях сьогодення. Не зважаючи на те, що в країні війна, наші діти матимуть доступ до якісної навчальної літератури.
Тож пропонуємо розібратись сьогодні наскільки актуальні сьогодні українські класики? Кого з них варто читати для "загальної ерудиції" та з поваги до колишніх великих здобутків, а хто залишається “живим” та зрозумілим теперішній молоді? Щоб було цікавіше знайомитись з ними ми зібрали деякі факти про них, а також висловлювання про їх творчість сучасників та експертів наших часів.
Ольга Кобилянська — модерністка, одна з перших феміністок Буковини, авторка повістей про жіночу самотність, гідність і внутрішню свободу. Її вважали "новою жінкою" не лише через погляди, а й через мову письма. У її творчості — і психологізм, і філософська чуттєвість, і увага до жіночого досвіду в суспільстві, яке не давало жінці голосу.
Леся Українка писала їй: "Мені здається, що цвіт папороті, якби він був, то був би до Вас подібний".
Михайло Коцюбинський захоплено зізнавався: "Я просто зачарований Вашою повістю… усе це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу".
Її шлях — приклад культурного зростання попри мовні й соціальні бар’єри: перші твори вона писала німецькою, а українську опанувала самостійно. Усе життя Кобилянська доводила, що література може бути полем рівності й сили — і для жінки, і для мови.
Твори у збірці: Impromptu phantasie, Valse mèlancolique, Царівна, Некультурна, Людина, Битва.
Один із батьків українського театру. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) писав побутові драми, у яких реалістично й глибоко розкривав внутрішній світ людини. Його твори дотепні, гіркі й дуже впізнавані.
Іван Франко: "…Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література".
Яків Мамонтов, поет, драматург, історик української драматичної літератури й театру: "Одсунувши на задній план фабулярні моменти І. Тобілевич натомість висунув барвисту зарисовку побуту та правдиву реалістичну характеристику персонажів".
Театр був родинною справою Тобілевичів: братами Карпенка-Карого були Микола Садовський і Панас Саксаганський, а сестрою — Марія Садовська-Барілотті. Його твори й досі звучать зі сцени — і це не просто класика, це театр, у якому можна впізнати себе.
Твори, які входять у збірку, включені до шкільної програми: Мартин Боруля, Наймичка, Безталанна, Хазяїн, Сто тисяч, Сава Чалий.
Коцюбинський — модерніст і новатор, який тонко передавав психологію героїв, а в пізніших новелах — поєднував імпресіонізм і неоромантизм. Він був не лише письменником, а й громадським діячем, головою чернігівської "Просвіти", другом Лисенка, Франка, Лесі Українки.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик: "Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування зі свого боку…".
Михайло Лозинський, український публіцист, політичний діяч, дипломат, правознавець: "Щодалі знайомство з ним відкривало нові грані його творів, людина й великий дух доповнювались взаємно і зливалися в чудову гармонію".
Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець, популярний лектор, цитата з курсу “Українська література в іменах”: "Коцюбинський — один з тих письменників, кого без всяких поблажок можна назвати модерністом, рівним своїм сучасникам європейськім модерністам".
Твори, які входять у збірку, включені до шкільної програми: Intermezzo, Тіні забутих предків, Сон, Під мінаретами, На острові, Дебют, Хвала життю, Цвіт яблуні, Сміх.
Класик української прози. Григорій Квітка-Основ’яненко започаткував жанри соціально-побутової комедії й сентиментальної повісті, брав активну участь у культурному житті Харкова: був засновником Харківської губернської бібліотеки, одним із засновників та директором Харківського професійного театру. А свій перший твір він опублікував лише у 49 років.
Ярина Цимбал, літературознавиця, лекторка-просвітниця, цитата з курсу “Українська література в іменах”: "Квітка-Основ’яненко великою мірою ідеалізував народ. Його селяни завжди добрі, хороші, виховані, а якщо і трапляються якісь дивакуваті персонажі, то це не для того, аби висвітлити соціальну проблематику, а щоб розважити публіку".
Це не зменшує його ролі — саме Квітка вивів українську прозу з етнографічного фольклору в царину літератури. Його твори читаються як культурний код, у якому сплелись мораль, гумор і добра наївність.
Твори, які входять у збірку, включені до шкільної програми: Салдатський патрет, Конотопська відьма, Маруся.
Експресіоніст, який говорив про село без прикрас, гірко й правдиво. Василь Стефаник — автор, що зобразив селян як носіїв не лише побуту, а й гідності, болю, втоми, тиші.
Навчався на медика, а став письменником і політиком. У 1908–1918 роках був послом (депутатом) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії, де послідовно виступав на захист українських селян. Для нього література й політика були не опозицією, а продовженням — бо і там, і там ішлося про право бути людиною.
Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець, популярний лектор, цитата з курсу “Українська література в іменах”: "Стефаник пориває з традицією оспівування села. Він першим в українській літературній традиції говорить, що це абсолютно не є територія раю, якого там не було ніколи, адже хто мав справу з селом знають про цю проклятущу важку роботу на землі. Водночас Стефаник — модернист і створює про село історії просто на “розрив аорти".
Твори, які входять у збірку, включені до шкільної програми: Камінний хрест, Синя книжечка, Новина, Мамин синок, Катруся, Кленові листки, Святий вечір, Суд, Діточа пригода, Марія, Сини.
Перекладач, мислитель, історик літератури. Пантелеймон Куліш створив перший український історичний роман "Чорна рада", розробив фонетичну абетку, переклав Біблію і твори Шекспіра.
Всеволод Неділько, український літературознавець, кандидат педагогічних наук: "Заслугою Пантелеймона Куліша є те, що він не тільки створив перший роман, а й поставив його в контекст тогочасної світової літератури".
Ярина Цимбал, літературознавиця, лекторка-просвітниця, цитата з курсу “Українська література в іменах”: "Куліш — постать неоднозначна та надзвичайного недооцінена в українській літературі. Їх завжди порівнюють з Шевченком — і тому що вони дружили, і тому що це один і той самий період в українській літературі, але порівняння ніколи не на користь Куліша. Шевченківський поетичний геній виходив далеко за рамки того, що було дано Кулішеві. Проте критикам не варто оцінювати Куліша, міряючи його шевченковою поетичною міркою. Куліш — видатний мислитель, прозаїк та перекладач".
Твори, які входять у збірку, включені до шкільної програми: Чорна рада, Дівоче серце, Жизнь Куліша.
Феміністка, інтелектуалка, поетка і драматургиня, яка сформувала не лише літературу, а й цілу культурну оптику. Вона створювала емансиповані образи, мислила глобально, залишаючись вкоріненою в український контекст.
Іван Франко: "З часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Україна не чула такого сильного, гарячого і поетичного слова. Мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну".
Віра Агеєва, літературознавиця, літературна критикиня, докторка філологічних наук: "Леся Українка нагадувала й нагадувала читачам, що "Рим ходив у Грецію до школи", що випускники Києво-Могилянської Академії розбудовували свого часу культуру відсталої, безпросвітно патріархальної Росії, яка спохопилася-таки притьмом рубати вікна в Європу і шукала вчителів та просвітників. У її листах, які дуже пильно цензурувалися ревнителями "пролетарського інтернаціоналізму", свідомість культурної вищості, непідлеглості імперії виповідається з усією відвертістю".
Твори, які входять у збірку, включені до шкільної програми: Найвідоміші вірші, серед яких "Давня весна", "Хотіла б я піснею стати...", "Як дитиною, бувало..." тощо, а також драма-феєрія "Лісова пісня", поеми "Одержима", "Кассандра", "Бояриня", "Давня казка".
До серії входять також збірки Майка Йогансена, Людмили Старицької-Черняхівської, Василя Королева-Старого, Валер’яна Підмогильного, Володимира Винниченка, Івана Франка, Івана Котляревського, про яких ми розповімо наступного разу.
{{read_more|Читайте також| 5916, 6775}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram